"Сценарій виживання? А який у нас ще міг бути сценарій?": лідер Чернігова про тигра у воротах і заслужений фінал

Гравець пояснив, як його команда вистояла в меншості, та оцінив перебіг гри. Водночас теми фіналу й майбутнього суперника – Динамо – він коментувати не став. Нагадаємо, головний тренер Чернігова Валерій Чорний після жеребкування називав саме Металіст 1925 найскладнішим опонентом.

– Чесно: коли залишились у меншості вже на старті – була думка "це кінець", чи одразу перемкнулись на сценарій виживання?

– Звісно, було неприємно. Психологічно в такі моменти дуже важко, але завдяки підказкам нашого тренера, завдяки тому, що ми билися всі разом, нам вдалося знайти той ритм гри, який дозволив протриматися до перерви. Це був рубікон, після якого ми знову повірили в себе.

Сценарій виживання? А який у нас ще міг бути сценарій, коли ти з самого початку матчу граєш у меншості? Звісно, треба було підлаштуватися під такий сюжет. Це теж частина гри, ми прийняли ці правила і зіграли так, як зіграв би кожен на нашому місці.

– Наскільки той футбол, який команда показала, відповідав тому, що вимагав тренерський штаб перед матчем?

– У цих умовах, при такому сценарії – я вважаю, що ми виконали всі тренерські настанови. Валерій Анатолійович постійно корегував нас, постійно підказував. Це допомагало.

– Статистика виглядає дуже контрастно: 0 ударів у площину, 31 – у суперника, навіть без кутових у вас. Ви самі шоковані такими цифрами і як це поясните?

– Це футбол, іноді так буває. Знову-таки, ми змушені були так грати. Металіст 1925 – це один з лідерів чемпіонату України, вони ведуть боротьбу за єврокубки, в них високоякісні гравці. Звісно, їхній темп гри вищий за наш. І в меншості іншого вибору в нас не було.

Всі, хто нас критикує за нуль ударів по воротах, – не дивилися наші матчі в Першій лізі. Ми постійно на мʼячі, ми постійно граємо проактивно, хочемо грати в атакувальний, привабливий футбол. Але коли ти з перших хвилин у меншості проти топ-команди УПЛ, ти маєш приймати правила гри та змінюватися. Це теж майстерність, не кожен зміг би так переналаштуватися. Вважаю, ми заслужили цю путівку у фінал.

– І на цьому фоні – чи відчували ви, що суперник починає нервувати, бо не може реалізувати свої моменти?

– Так, це додавало трішки сил. Десь фортуна була за нас, десь вони дуже хотіли забити, і, можливо, це їм заважало. Але, в першу чергу, ми концентрувалися на своїй грі.

– З боку здалося, що після фінального свистка основного часу команда відверто зраділа перспективі пенальті. Наскільки свідомо грали на те, щоб довести матч до "лотереї"?

– А які ще в нас були варіанти? Ми в меншості. Ми намагалися виходити в атаку, вибігали завдяки швидкості атакувальних гравців, але знайти свій момент не вдавалося.

– У серії був момент, коли могли завершувати її раніше, але удар пішов повз ворота. Що відчувала команда в цей момент?

– Звісно, розпач був. Але ми вірили у Максима Татаренка, вірили, що ще буде шанс.

– Ваш воротар провів матч дуже високого рівня, не раз рятував у грі й відзначився у серії пенальті – відбив удар. Наскільки його виступ став ключовим для цієї перемоги?

– Він наш тигр. Макс проводить фантастичний сезон, це не тільки в цьому матчі він був героєм, а й виручав нас протягом усього шляху у Кубку. Тим не менше, я вважаю, що наша сила не в персоналіях, а саме в команді. Ми один єдиний колектив.

– Вас уже називають "найфартовішою командою Кубка". Не дратує такий ярлик?

– Ні, у футболі без фортуни нікуди. Напевно, цей сезон ми проходимо під якоюсь зіркою удачі. Але ж ми це заслуговуємо своєю роботою на полі.

– Як команда святкувала вихід у фінал і що означає для вас цей результат?

– Не вірилося, та досі не можемо повірити в це. Звісно, дуже приємно. Для мене це перший фінал у карʼєрі, як і для всіх моїх партнерів. Це фантастично.

– Після такого матчу віра в те, що можна виграти Кубок – це вже реальність, чи все ще казка?

– Мріяти потрібно завжди. А ця казка ще не закінчилася.