Гвардіола, Салах, Степаненко та решта: вони пішли, а з ними ціла епоха

Футбольна історія циклічна, тому регулярно з’являються повідомлення про те, що той чи інший гравець або тренер ухвалив рішення про відхід з клубу, з яким пов’язаний, скажімо так, на генетичному рівні. І також є нормою новини про завершення кар’єри як гравцями, так і тренерами. Таке життя!

Травень 2026 року став багатим на такі події. Якось майже одночасно з Манчестер Сіті вирішив піти Пеп Гвардіола, а з Ліверпуля Мохамед Салах. Хвиля прощань торкнулася і України – один за одним пішли на пенсію колишні гравці національної збірної Ярослав Ракицький та Тарас Степаненко.

Пеп Гвардіола

55-річний Пеп шокував! Він несподівано вирішив поставити крапку в роботі з Манчестер Сіті – добігла кінця ціла епоха в історії "містян", яка тривала 10 років. Каталонець мав контракт з клубом до літа 2027 року, але ухвалив рішення покинути команду раніше.

"Не питайте мене про причини мого відходу. Їх немає, але глибоко всередині я знаю, що це мій час. Ніщо не вічне... Вічними будуть почуття, люди, спогади, любов, яку я маю до мого Манчестер Сіті", – заявив тренер.

Еміратські власники Ман Сіті у 2008 році ухвалили своє перше епохальне рішення – придбали клуб. А за вісім років вони зробили другий крок, який відмінно спрацював на імідж клубу та його спадщину – Гвардіола був запрошений до Сіті.

Свою роботу на чолі команди Пеп буквально нашпигував трофеями. Їх виявилася ціла купа. "Містяни" шість разів виграли чемпіонат Англії, тричі брали Кубок країни та Суперкубок, п'ять разів перемагали у Кубку ліги, по одному разу виграли Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА та Клубний чемпіонат світу.

Він і до Манчестер Сіті вже був тренером-легендою, а залишив "містян" у статусі найкращого наставника сучасності, досягнення якого ще довго ніхто не повторить. Немає сумнівів, що вболівальники Ман Сіті неодноразово згадають каталонця та його роботу з командою.

Мохаммед Салах

33-річний Мо був живою іконою для всіх прихильників Ліверпуля. Свого часу кожен із них ладен був пробачити єгиптянину все, що завгодно, бо той вважався еталоном вірності клубу, його головною зіркою та основною рушійною силою на полі. Втім, час у великому спорті неодмінно бере своє – цей процес не можна зупинити, а лише трохи сповільнити. Ось і Салах дійшов до тієї межі, за яку йому не варто було переходити, щоб не зруйнувати свої досягнення та статус. І Мо вирішив піти з Ліверпуля, як тільки добіг завершення його контракт з мерсисайдцями.

У червні 2017 року Ліверпуль заплатив Ромі за Салаха 52 мільйони євро. У складі "червоних" він став одним із найкращих нападників світу. З клубом двічі перемагав в англійській Прем’єр-лізі, двічі брав трофей Кубка ліги та по одному разу виграв Кубок і Суперкубок Англії, Лігу чемпіонів, Суперкубок УЄФА та Клубний чемпіонат світу.

Цікаво, що Мо у складі Ліверпуля зробив свою другу спробу підкорити англійський футбол та стати одним із його героїв. Вперше Салах це зробив у 2014 році, коли підписав контракт з Челсі. Але у синіх кольорах лондонців єгиптянин себе ніяк не проявив – з часом пішов в оренду у Фіорентину, а потім став гравцем Роми, звідки перейшов до Ліверпуля.

Мохамед Салах та Ліверпуль стали яскравим прикладом того, що та як може бути, коли органічно поєднуються талановитий футболіст і "його" клуб. За "червоних" нападник провів загалом 442 матчів, забив 257 голів та зробив 123 гольові передачі.

Антуан Грізманн

Він народився у маленькому містечку Макон, що розташоване за 65 кілометрів від Ліона та за 40 кілометрів до Парижа. Але своє футбольне ім’я створив далеко від малої батьківщини, а саме – у Мадриді, куди переїхав із Реал Сосьєдада влітку 2014 року, ставши гравцем Атлетіко. Чого вартує хоча б той факт, що Грізманн на сьогодні є найкращим бомбардиром в історії "матрацників" – 212 голів. Антуан дістався до цієї висоти у 501 матчі та додав до такого історичного результату ще 101 гольову передачу.

Грізманн не всі 12 років, які минули з моменту його появи в Атлетіко, був відданий клубу. Влітку 2019-го він пішов у Барселону, з якої повернувся за два роки. З каталонським клубом француз виграв Кубок Іспанії, а у складі "матрацників" допоміг взяти трофей Ліги Європи та Суперкубок УЄФА, а також виграти Суперкубок Іспанії.

Футбольна історія Антуана Грізманна чимось нагадує хроніку Мохаммеда Салаха. У правильному місці та у правильний час зустрілися талановитий футболіст та клуб, який у підсумку став саме "його". Однак після Атлетіко француз не ставить крапку у своїй кар’єрі – він продовжить в американському Орландо Сіті. "Леви" підписали справжнього футбольного лева, який, попри свій поважний спортивний вік, обов’язково стане їм у пригоді.

Тарас Степаненко

36-річний Тарас ухвалив рішення повісити бутси на цвях після 20 років кар’єри. Колишній півзахисник збірної України, а також клубів Металург Запоріжжя, Шахтар Донецьк, Еюпспор Туреччина та Колос Ковалівка, пішов на футбольну пенсію, в цілому, прогнозовано. Коли він у січні 2025 року пішов з Шахтаря у турецький Еюпспор, було зрозуміло, що розпочався його футбольний захід. У цьому не було чого несподіваного, бо будь-який футболіст рано чи пізно підходить до цього.

За Еюпспор Степаненко відіграв 18 матчів у різних турнірах та повернувся в Україну, уклавши контракт з ковалівцями. На Колос він клубну футболку вдягав лише у п’яти офіційних поєдинках та пішов по завершенні сезону 2025/26.

546 матчів, 31 гол та 27 передач – такий доробок має Степаненко на клубному рівні. За збірну України Тарас провів 87 поєдинків, забив 4 голи.

Найбільшу та найуспішнішу частину своєї кар’єри півзахисник провів у Шахтарі. З "гірниками" Степаненко 10 разів виграв українську Прем’єр-лігу, 8 разів перемагав у Кубку країни та 7 разів брав Суперкубок. Тарас є учасником трьох чемпіонатів Європи (2016, 2020 та 2024). На жаль, йому жодного разу не випало зіграти у фінальній частині чемпіонату світу. Але українська команда чекає на повторення цієї історичної події вже 20 років. Коли це сталося вперше в історії, Степаненко тоді лише робив свої перші кроки в юнацькій команді запорізького Металурга.

Ярослав Ракицький

36-річний Ракицький на декілька днів раніше за Степаненка оголосив про завершення кар’єри. 16 травня він розмістив у Instagram відверте зізнання.

"Сьогодні я завершую етап свого життя як професійний футболіст, який здобув 30 трофеїв на найвищому рівні. І продовжую жити футболом уже в новій ролі – тренера або спортивного функціонера – побачимо згодом", – написав Ракицький.

Останнім клубом Ярослава Ракицького був одеський Чорноморець, але найбільший слід залишив в історії Шахтаря. Як гравець донецької команди він 10 разів вигравав чемпіонський трофей УПЛ, 7 разів брав трофей Кубка України та 6 разів здіймав над головою Суперкубок країни.

Також Ярослав грав за турецький клуб Адана Демірспор та російський Зеніт, який залишив, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.

За національну збірну України Ракицький провів 54 матчі, забив 4 голи. Він у складі "синьо-жовтих" виступав на Євро 2012 та 2016 року.

Лукаш Подольскі

Лукаш Подольскі, який 4 червня відсвяткує свій 41-й день народження, провів 23 травня останній матч у славетній кар’єрі – зіграв у складі Гурніка Забже проти Радом’яка. Гра завершилася перемогою Подольскі та Ко з рахунком 6:2 (матч, нагадаємо, став бенефісом українця Максима Хланя, який забив 2 голи та віддав одну гольову передачу). Ефектна крапка кар’єри, розпочатої у сезоні 2003/04, коли у 18 років дебютував за Кельн.

Подольскі є чемпіоном світу 2014 року у складі збірної Німеччини. Для Бундестім Лукаш взагалі став історичною постаттю – відіграв 130 матчів (четверте місце в історії) та забив 49 голів (третій показник серед бомбардирів).

На клубному рівні Полді виступав не лише за Кельн, а й за Баварію, англійський Арсенал, італійський Інтер, турецькі Галатасарай та Антальяспор, японський клуб Віссел Кобе. Останні п'ять років кар'єри Лукаш присвятив Гурніку Забже та взяв Кубок Польщі в прощальний сезон. Подольскі не йде з футболу в нікуди – він бере на себе обов'язки власника клубу зі Забже.

Сімон Міньйоле

38-річний Міньйоле повідомив, що йде на спортивну пенсію після п'яти останніх сезонів у складі бельгійського Брюгге. У своєму завершальному циклі кар’єри голкіпер став 5-разовим чемпіоном Бельгії, вигравав національний Кубок та двічі тріумфував у Суперкубку країни.

Сімон також грав за Сент-Трюйден, Сандерленд та Ліверпуль, з яким у 2019 році став переможцем Ліги чемпіонів, хоча й був запасним у бразильця Аліссона. Також Міньйоле провів 35 матчів за збірну Бельгії, ставши у її складі бронзовим призером чемпіонату світу-2018.

Вважається, що Міньйоле провів свій найпотужніший період у Лізі чемпіонів сезону 2022/23. Тоді він видав чотири "сухі" матчі на старті групового турніру та вивів Брюгге в історичний дебютний плей-офф.

Сесар Аспілікуета

36-річний іспанець Сесар Аспілікуета, який провів 44 матчі у формі своєї національної команди (забив 2 голи, віддав 1 гольову передачу) поставив крапку у Севільї. Також він грав за Осасуну, Марсель, Челсі, Атлетіко.

На клубному рівні Аспілікуета здобув дванадцять трофеїв. Зокрема, брав із Челсі трофей Ліги чемпіонів у сезоні 2020/21.

Свого часу Сесар навіть був капітаном "синіх", що зробило його історичною особистістю у спадщині лондонського клубу.