"Діді, не здавайся": втратив вагітну дружину і став легендою Австрії – сенсаційний дебютант ЛЧ

На зимову паузу 1996-го віденський Рапід пішов лідером австрійської Бундесліги. У кінцівці року чинний чемпіон повернув собі проміжне перше місце: столична команда здобула п’ять перемог поспіль та розписала мирову з головним конкурентом – Аустрією із Зальцбурга.

Ключову роль в успіхах Рапіда відігравав 25-річний Дітмар Кюхбауер, котрий у цих поєдинках забив чотири м’ячі та опинився серед найкращих бомбардирів австрійської ліги. Натхненний цим успіхом та новиною про те, що невдовзі він стане батьком, Кюхбауер полетів з командою на збори у Дубаї.

16 лютого 1997 року Рапід повертався до Австрії. Міхаела – дружина Кюхбауера – вирушила до аеропорту Відень-Швехат, щоб зустріти чоловіка. Поблизу Айзенштадта її автомобіль з'їхав із дороги, а Міхаела отримала тяжкі травми грудної клітки. Лікарі довго боролися за життя 24-річної жінки – згодом її перевели до спеціалізованої клініки в Інсбруку.

Увесь час поруч із дружиною, котра перебувала на третьому місяці вагітності, був Діді Кюхбауер. Жахливе очікування тривало 210 днів – саме стільки часу Міхаела перебувала у комі. 13 вересня 1997 року, так і не прийшовши до тями, дружина Кюхбауера померла.

У нечисленних інтерв’ю Діді розповідав, що неодноразово думав про самогубство. Зрештою, футбол став для нього порятунком та можливістю відволіктися від жахливої реальності. Ще під час перебування Міхаели у комі, Кюхбауер вирішив змінити обстановку та переїхав до Іспанії у Реал Сосьєдад.

Через те, що сталося з моєю дружиною, я просто мусив піти, – розповідав Діді. – Це було жорстоко. Пропозиції підтримки в Австрії були люб'язними, але нічого з цього не допомагало. Я був надзвичайно самотній. Я також зробив помилку, не підпускаючи нікого до себе близько.

Лише у 1999-му, через два роки після смерті першої дружини, Кюхбауер знайшов нове кохання і довірився дівчині на ім’я Інгрід. Згодом у пари народилося двоє дівчат, проте для Кюхбауера тема першої дружини Міхаели є все ще особливою і він неохоче розповідає про той трагічний період життя.

Інгрід та Дітмар у 2004-му / News Zach - Kiesling Roman Auftrag

"Щодня я казав собі: "Діді, не здавайся". І я не здавався. Тож я поїхав до Іспанії грати за Реал Сосьєдад. Спочатку там було дуже складно. На щастя, потім я зустрів свою дружину Інгрід. Хто знає, як би все склалося інакше", – казав Кюхбауер.

У футбольному житті австрійського півзахисника також вистачало драматизму. Після дебютного матчу в Ла Лізі проти Барселони Кюхбауер поїхав до збірної Австрії, де на тренуванні перед матчем відбору ЧС-1998 зі Швецією зіткнувся з партнером Антоном Пфеффером і зламав ключицю.

"Я не переймався через біль, але тепер мені довелося скасувати гру за національну збірну. Я сидів у роздягальні та плакав. Дехто не розумів моїх почуттів і, мабуть, думав: "Ого, Діді – слабак", – пригадував Кюхбауер.

Футболіст повернувся через два місяці і вже у другому поєдинку відзначився голом у ворота Еспаньйола. Здавалося, тепер все налагодиться. Однак доля розпорядилася інакше, і Кюхбауер вдруге зламав ту ж ключицю та знову вилетів на тривалий термін. Нелегко австрійцеві було й у колективі: "Місцеві гравці зрозуміли, що ми, іноземці, заробляємо трохи більше грошей. Тож вони подбали про те, щоб це відчувалося на тренуваннях", – казав Діді.

Кюхбауер – не та людина, котру так просто зламати чи вивести з себе. У 16 років він дебютував у австрійській Бундеслізі за Адміру, а вже через п’ять років легендарний Ернст Хаппель викликав Дітмара до національної збірної. Після виступів у Іспанії, а згодом – у німецькому Вольфсбурзі, Кюхбауер повернувся до рідного Маттерсбурга. Вже через рік Діді допоміг команді вийти в елітний дивізіон та добратися до фіналу Кубка Австрії.

Партнери відзначали характер Кюхбауера та вміння завести партнерів. Не дивно, що після завершення кар’єри Діді вирішив реалізувати себе у тренерстві. У 2010-му він очолив добре знайому Адміру та вивів її у Бундеслігу. Більше того, у наступному сезоні Адміра виграла бронзу і пробилася у єврокубки.

Кюхбауер почергово очолював Вольфсберг, Рапід та ЛАСК. У 2024-му Діді повернувся у Вольфсберг і сенсаційно виграв із "вовками" Кубок Австрії. У жовтні 2025-го, коли Вольфсберг перебував на другій сходинці Бундесліги, тренер неочікувано залишив команду і невдовзі вдруге очолив ЛАСК, котрий на той момент плентався серед аутсайдерів ліги.

У новому клубі Діді вдалося майже неможливе – ЛАСК виграв шість стартових матчів та у підсумку вийшов до чемпіонської групи. На фініші сезону взагалі сталося щось нереальне – ЛАСК оформив золотий дубль, а Кюхбауер отримав від клубу новий довгостроковий контракт.

У раунді плей-офф Ліги чемпіонів Діді продовжив свою магію. Після поразки у першому матчі від Селтіка 0:3 австрійці все перевернули вдома і у компенсований час вирвали путівку до основного етапу ЛЧ. Вперше в історії!

В Австрії дехто називав Кюхбауера нездатним тримати команду на висоті протягом тривалого часу. Мовляв, після яскравого та несподіваного стрибка все руйнується і цикл завершується. Попри це, за чутками, 55-річного тренера відправляли на підвищення – у менхенгладбахську Борусію. До Німеччини Діді врешті-решт не поїхав і прийняв новий виклик – дебютувати у Лізі чемпіонів з ЛАСКом.

Прем’єрний поєдинок завершився поразкою 0:1 від АЕКа. Тепер на Дітмара Кюхбауера і його команду чекає ще складніший іспит – зустріч із Ліверпулем. І це ще одна нагода для Діді довести, що він не той, хто боїться труднощів.