– Цього сезону Динамо залишив Георгій Бущан. Втрата – величезна. Так чи інакше, захисники під час матчу слухаються воротарів і не лише на стандартних положеннях. Чи сумуєте за його вказівками? І що сказали йому на прощання?
– Звичайно, коли ми дізналися, що Жора переходить в інший клуб, нам було сумно. Сумно, бо він був одним з лідерів команди, як в роздягальні, так і на полі. А коли прощалися, то побажали йому удачі і всього найкращого. Головне, щоб кар’єра проходила без травм. Такі моменти теж бувають у футболі.
– У своєму першому ж матчі в Саудівській Аравії Бущан накричав на захисників, і його в соцмережах ледь не віддали під суд. Як ви сприймаєте, коли воротар десь дає занадто велику експресію в комунікації із захисниками? Це нормально чи додає адреналіну?
– Те, що підказують, це ж навпаки, добре. Були моменти, що Жора і на нас міг пригримнути. Але ми ставилися до того, як до підказки. Іноді бували занадто прості помилки. Тому з такими підказками і наша гра поліпшується. Відчуваєш, що у тебе за спиною дійсно є лідер. І якось повторювати такі помилки вже не хочеться, в тому числі, щоб не підводити довіру до тебе.
– А Руслан Нещерет такий само емоційний, як Бущан, чи спокійніший?
– Я б не сказав, що спокійніший. У них різні характери, як і у кожної людини. Просто Жора досвідченіший, авторитетніший – тож частіше міг підвищити голос і щось сказати, в грі чи на тренуваннях. Водночас й Русик теж не відмовляє собі у цьому. Відтак, з цим проблем немає, – резюмував Михавко в інтерв'ю УФ.