Журналіст та коментатор Дмитро Джулай порівняв постійні поразки збірної України у плей-офф з ланцюгом, який не вдається розірвати.
"Тож, коли три роки тому знайома вела свого сина на перший у його житті матч (Англія – Україна), і малий щиро поцікавився чи є "шанси" на перемогу, довелося чесно відповісти: "Жодного". Навіть дітям, а, може, особливо дітям, брехати у такій ситуації не варто. Вони, звісно, так чи інакше мають накопичити власний досвід розчарувань й можуть не повірити, коли ділишся своїм. І це нормально. Рано чи пізно вони назбирають достатньо. Адже кожне нове покоління гравців збірної дбає про те, щоб ланцюг не обірвався. Два винятки, із чвертьфіналами чемпіонатів світу та Європи, є занадто малою компенсацією за довжелезний список, що відкрився матчем проти Литви у 1994-му й поповнився у Валенсії.
"Анестезія" справді допомогла витримати це осоружне видовище. Коли бачиш його не вперше, лише з іншими виконавцями, простіше стримувати емоції. Безідейна, майже позбавлена будь-якого натяку на колективні дії гра? "Анестезія" допомагає дивитися на це із певною байдужістю. Але точно меншою, аніж байдужість людей у формі збірної, які щоразу обіцяють зіграти для когось, за когось, але забувають про це вже наступної миті.
Дует, на який колись молилися, дует, що міг свого часу розірвати ланцюга, зараз випромінює лише ту саму байдужість. І у відповідь на запитання: "А вам не все одно хто буде капітаном?" можна флегматично відповісти: "Так, вже все одно. Завдяки вам у нас вдосталь анестетиків", – написав Джулай у своєму блозі на Substack.
Нагадаємо, збірна України поступилася Швеції (1:3) у стиковому матчі та не вийшла на ЧС-2026.