Як не дивно , але нас досить мало людей які по правді цінять майстерність футболу, гру на красоту, а результат залишають на потім… в любому випадку, я такий…
Але з іншого боку, немає жодної людини захопленої футболом, яка б була рівнодушна до Бразильців, їх або поважають, або ж ненавидять.
Я дуже пристрасний вболівальник Бразильського футболу, але не безголовий фанат. Завжди старався судити об’єктивно.
Час йде вперед , футбол розвивається… і розвивається, ніби в кращу сторону…але як не дивно мої симпатії, незважаючи на мій досить юний вік, тягнуться саме до футболу 20-того століття, до футболу романтиків . Мені дуже прикро, що девіз «Ви забєте скільки зможете а ми скільки захочем» зараз не актуальний. Але чому? Мені здається, тому, що практично всі бразильці мріють поїхати в Європу, на «заробітки» , і там саме там вони портяться…Але бажання їх то розумне і осмислине, хочеться слави,грошей… і так майстерність потихеньку покидає футболістів… і тут пригадується футбольна приказка: «Досвід не проп’єш » …Можливо…але багато чого футболіст губить, йдучи дорогою грошей і слави. Звичайно, це спірна точка зору, але я висловив все те, що було на думці.
Ось так поступово я підійшов до розповіді про Ромаріо, улюбленого футболіста з поміж усіх бразильців.
Втім, герой ЧС-2002 Роналдо віддасть належне ветерану і партнеру по лінії атаки у відбірковому циклі вже в перших словах, сказаних журналістам після золотого фіналу. "Все вирішив перший гол у ворота Кана, - зізнається кращий бомбардир турніру.
Рік тому Ромаріо не поїхав до Кореї і Японії не тому, що погано грав або був недостойний збірної. Як-не-як, на той момент він був найвлучнішим снайпером чемпіонату Бразилії у складі "Васку да Гами". Біда в тому, що Ромаріо ніколи не був гарним дипломатом і завжди рубав правду-матку в очі - будь то суперник на полі,одноклубник або тренер національної збірної.
В 94-тому, Ромаріо вже відзначався в "Барселоні", де став чемпіоном і кращим бомбардиром Іспанської першості.
Такі подвиги не могли бути не поміченими там за океаном, на батьківщині коротуна. Але головний тренер збірної не звертав уваги на Іспанського легіонера до тих пір, аж поки його команда не стала на краю пропасті: В останньому відбірковому матчі Бразилію влаштовувала тільки перемога. І викликаний в терміновому порядку на допомогу Ромаріо її забезпечив. Як і перемогу у світовій першості в Штатах - нехай у післяматчевій серії пенальті. Навряд чи 27-річний форвард припускав тоді, що знаходиться на піку своєї кар'єри в збірній.
Після тріумфу в США Ромаріо повернувся на батьківщину, де протягом двох років у складі "Фламенго" виграв два чемпіонати штату Ріо-де-Жанейро. Незабаром, однак, Коротун знову наздогнала чорна смуга, причому в самий невідповідний момент. За півмісяця до початку чемпіонату Ромаріо отримав травму ноги, яку врешті-решт майже залікував, але в останній день заявок на турнір все одно був відправлений додому. Інший би на його місці після таких колотнеч запив або викинув бутси на смітник, а він продовжував грати і забивати на радість собі і мільйонам шанувальників. Між іншим, Ромаріо З 874 голами - другий на сьогодні бомбардир в історії Бразилії після Пеле, який подолав фантастичну планку в 1000 м'ячів. До речі, незважаючи на похилий для форварда вік, Коротун продовжував собачитися з тренерами.
Ромаріо – найвеличніша на мою думку фігура бразильського футболу. Звичайно Пеле король, але мій король - це Коротунчик ! Нехай він і не був ідеалом, але Ромаріо показував себе справжнім чоловіком зі своїм сильним словом . Нещодавно футболіст дав собі нескромну оцінку: « Кращий за мене хіба що Пеле, я другий у списку найкращих, а поступається мені Марадона , як за забитими м’ячами, так і за здобутими титулами» . І попробуйте скажіть що не так, Ромаріо з тих, хто з Вами залюбки посперечається…
До вашої уваги 10 найкращих голів Ромаріо