«Я маю мрію» (с):
«14 травня. Київ. НСК «Олімпійський». На цей момент вирішальний поєдинок українських клубів у році, сезоні, п’ятирічці. Дніпропетровський «Дніпро» приймає італійський «Наполі». Це півфінал Ліги Європи. Напередодні «Барса» та «Ювентус» оформили путівки до головного матчу Кубка Чемпіонів, але це вже нікого не цікавить… Лунає фінальний свисток і Україна святкує. Клуб Мирона Маркевича проходить хлопців Рафаеля Бенітеса. Ми у фіналі!..»
Поки що це лише мрія, але все у наших руках.
Напевно треба бути повним кретином, щоб після виїзної результативної нічиєї не потирати руки на вихід до наступної, у нашому випадку вирішальної, стадії. Тим паче, віце-чемпіони України пожертвували Прем’єр-лігою (свідомо чи ні) і напіврезервним складом «влетіли» «Зорі» 0:2. Що ж треба зробити «Дніпрові», аби «доїхати» до Варшави? На наш погляд, достатньо буде сімох пунктів.
ПУНКТ №1: НЕ ПРОПУСТИТИ
Зрозуміло, що вже цієї однієї складової успіху достатньо. Тому, перейменуємо у ЗІГРАТИ В ЗАХИСТІ БОДАЙ НЕ ГІРШЕ, АНІЖ В НЕАПОЛІ. Або так: ПРОПУСТИТИ ЯКОМОГА МЕНШЕ. Мало хто сумнівається, що українці гратимуть від оборони, другим номером. Весь Старий світ тепер знає, що так діяти «Дніпро» вміє. Але «аборигени» не дадуть збрехати: дніпропетровська оборона не без дірок. Їх треба залатати. Є така підозра, що вже цього разу принаймні один із трьох шансів Ігуаін використає. Не можна давати йому «вивалюватися» на Бойка. Та й «крила» італійських атак можна «різати» і надійніше.
ПУНКТ №ДВА: КОНТРАТАКИ
Що-що, а вилітати з оборони в напад хлопці Мирона Богдановича навчені. Реактивні Коноплянка та Матеус, цупкий Калініч чи Селезньов та Руслан Ротань — людина, яка може віддати точний пас хоч через увесь Київ, — ось чудовий набір для швидкісних атак. Ми це вміємо і мусимо втілити у життя. По-перше, так на гол «випадково» «натрафити», а, по-друге, гості матимуть страх і всією «братвою» в навали не лізли.
ПУНКТ №3: «НЕ «КУДАВИЛУПІТЬ, Б***»
Всі бачили розкішне відео, де Маркевич потужним басом, так би мовити «просив», не «лупити» «сферу» світ за очі. «Дніпро» вміє грати комбінаційно, вміє правильно виходити з оборони в атаку, через пас, а не «бєй впірьод, камбінация прідьот». Півтора години захищатися і «пролізти» у фінал дніпропетровцям не вдасться. «Наполі» має достатньо ресурсу, щоб «прошити» абсолютно будь-які оборонні редути у світі. Бодай якийсь час, але українці повинні поатакувати.
ПУНКТ №у4: СТАНДАРТНА СИТУАЦІЯ
Стандартні положення у сучасному футболі вкрай важливі. Багато хто саме за ними міряє клас команди. Часто великі футбольні дива приходили завдяки кутовим, штрафним чи навіть вільним ударам (та хоча б фінал Ліги Чемпіонів «МЮ – «Баварія», або ж «Реал» - «Атлетико» згадайте). «Дніпро» має «боржок» ще з Неаполя. Там ми пропустили з кутового. Ох, як же ж треба, щоб подачу Ротаня хтось та й замкнув. А вдома, звісно, треба зіграти наднадійно. Пропускати не можна. Лео Матос, чув?!
ПУНКТ №5: ФЕЄРІЯ ІМЕНІ БОЙКА
Беззаперечний герой першого матчу Ден Бойко не може розслаблятися. Якби не севільський Відаль, наш голкіпер був би, мабуть, взагалі найкращим гравцем перших півфіналів. Важливо, щоб і у матчі-відповіді воротар не просто не привіз, а зіграв так само феєрично. Без цього ніяк. Віримо у Бойка!
ПУНКТ №6: ЇЇ НОРОВЛИВІСТЬ…
Ходить байка, що «Дніпру» у цьому євросезоні шалено таланить. Мовляв, у них з Фортуною роман. Суперечливо, можна посперечатися, але щось у цьому є. «Карабах» не дасть збрехати. Так от, дуже треба, що ця норовлива панянка була вірною як мінімум до фіналу, не зрадила. На таких стадія слабких клубів немає і бути не може. Грати у футбол вміють всі. Часто далі проходить саме той, кому трішечки більше пощастить.
ПУНКТ №7: СПОКІЙ, ТІЛЬКИ СПОКІЙ
Мирон Маркевич — дуже врівноважений, спокійний чолов’яга, який вміє приборкувати емоції, тримати переживання в собі. А те, що у Богдановича вистачає нервів та міцних слів, ми в цьому сезоні переконувалися відразу декілька разів. Віримо, що він не дасть своїм хлопцям перегоріти перед головним матчем у житті. Дніпропетровці мусять бути впевненими, але зосередженими; налаштованими, але не наляканими; сильними, але не з високо задертим носом.
Треба грати, не боятися!
Ми вже вдома перемагали «Наполі». Слава Україні!