За два роки Сергій Ребров повернув всі українські титули до Києва, гарно висутупив в ЛЧ, але все далі із кожним матчем стає не зрозуміло, куди він веде "Динамо"
Особа Тренера – одна із самих важливих в футболі. Дотик Тренера може все перевернути з ніг на голову. За прикладами далеко ходити не потрібно. Пригадайте, як великий Лобановський зробив за декілька місяців команду, яка поставила на вуха всю футбольну Європу. Хоча до цього ті самі гравці, декілька місяців тому, мучилися в чемпіонаті.
"Реал" на "Бернабеу" в одну калітку летів "Барселоні" при Бенітесі. Прийшов Зідан, і буквально, за декілька місяців все змінилося. "Реал" взяв заслужений реванш на "Ноу Камп" та здобув ЛЧ. Італія мала один із найслабших складів в новітній історії. Дотик Конте до команди закохав пів Європи в збірну Італії на останньому Євро. На щастя, таких прикладів я можу наводити дуже багато.
Я вважаю Сергія Станіславовича Реброва тренером. Молодим тренером, до кінця не сформованим, але самостійним. Я не вірю в розмови про тінь Рауля. Саме Ребров повернув всі титули на рівні країни до Києва. Із самого першого матчу Реброва на чолі "Динамо", складалося враження, що він знає, що робить. Працює не тільки на результат, але і на перспективу. Але потім я розуміння Реброва взагалі втратив.
Маю певну кількість запитань до головного тренера "Динамо":
1. Мотивація
Зараз ми збираємо плоди того, що було посіяно півтора-рік тому. На жаль, дуже багато гравців перестали працювати на повну, як на тренуваннях, так і в іграх. Ми бачим певну загальну байдужість, яка спочатку призвела до втрати гри, а тепер може позбавити клуб і результату. Гравці виграли все, що могли на рівні країни, в ЛЧ теж мають дуже вдалий сезон. Майже всі мають довгострокові та щедрі контракти. Що ще потрібно більше? Беланда та Мбокані можна валяти дурня, а Ярмоленку, Гармашу, Хачеріді, Дерлісу – ні?
Навіщо утримувати Ярмоленка? Кому прийшла "геніальна" ідея підписати з ним нову довгострокову угоду, яка зробила Андрія одним із самих високооплачуємих гравців чемпіонату? Провалений Євро, байдужість та лінь в чемпіонаті. Це прямі наслідки нового контракту Ярмоленка
2. Новачки
Я все розумію, час зараз важкий. Можливості зараз не великі. Не кожен захоче їхати в країну, де йде війна (якщо називати речі своїми іменами). Але ж раніше ми змогли підписати Антунеша, Теодорчика. Не останніх гравців. Робота на ринку вільних агентів повинна вестися. Це одна із складових трансферної політики будь-якого клубу. Он "Баварія" навіть Левандовського безкоштовно взяла. "Ювентус" Хедіру. Але вільні агенти це не панацея, це не вихід із ситуації, перебільшувати тут не варто. Я розумію, що Морозюк – універсал, може зіграти на 3-4 позиціях (як в захисті, так і в півзахисті на флангах). Для підміни, ротації, заміни – саме те, але для основи "Динамо" – не дотягує, і ніколи не дотягував. Гравці, які прийшли за останній час в статусі вільних агентів, доволі вікові, сформовані гравці, які мають певний не високий рівень. Із них не візьмеш більше, ніж вони мають, навіть при сильному бажанні. Можу зрозуміти, коли це один гравець, а не коли 5-6. Це вже явний перебір, який тягне команду вниз. Вони нічого не дають, окрім кількості.
Для мене взагалі не зрозуміла ситуація із Корзуном. Спеціально передивлявся деякі матчі "Динамо" Мінськ в минулорічній ЛЄ. На жаль, не вдалося подивитися жодної гри Микити за молодіжну збірну Білорусії, але зараз є можливість бачити Корзуна в складі національної команди Білорусії під керівництвом Хацкевича.
"Динамо" Мінськ і збірна Білорусії грають в доволі однаковий футбол: максимально закриваються, діють другим номером, сподіваючись на контратаки. Опорний півзахисник працює на руйнування позиційних атак суперника, ніякої мови про будь-який конструктив немає. Як це все поєднати із київським "Динамо", де побудова гри зовсім інша? В Києві опорник це гравець, який веде гру команди, починає атаки, постійно перебуває із м’ячем. Із оборонних функцій його головне завдання не протидіяти позиційним атакам, а убезпечувати команду від контратак.
В матчі Суперкубка ми тричі мали пропускати із опорної зони. Просто пощастило. В матчах проти "Сталі" ми мали дві дуже небезпечних контратаки на власні ворота. Навіть юна команда Кварцяного в Києві на "Олімпійському" мала можливості вибігати швидко в атаку. В матчі із "Ворсклою" ми мали 8 (вісім) швидких виходів гостей із оборони. В нещодавньому матчі "Дніпро" – "Зоря" тренер гостей Юрій Вернидуб поміняв опорника Ігоря Чайковського в першому таймі, за один швидкий вихід гостей із оборони, а тут 8. Я б зрозумів, якби це був власний вихованець, молодий українець. Тоді ще якось можна знайти причини, щоб терпіти, а тут легіонер, за якого заплатили майже мільйон (білоруське видання "Прес-бол" писало, що Київ заплатив 800 тисяч за перехід Корзуна, хоча його контракт завершувався через півроку).
Розумію Лукаша Теодорчика, який хотів грати, а не сидіти за спиною Мораєса, але не розумію, чому саме в дублери до бразильця взяли Гладкого? Я розумію, що він готовий сидіти на лаві, аби йому тільки платили, жодних мотивації, окрім грошей, в нього немає. Але чи відповідає рівень Гладкого "Динамо"? Чи співпадає Гладкий із амбіціями клубу? Чому ніхто не звернув увагу на власного гравця Хльобаса, який в минулому чемпіонаті забив більше, ніж Гладкий? В цьому чемпіонаті, між іншим, Хльобас серед лідерів бомбардирів також. Хльобас забивав не тільки "Говерлі" та "Металісту", але і "Шахтарю".
Не так давно розпадався "Дніпро". Гравці були у статусі вільних агентів. Чому в цьому напрямку ніхто не працював? Шахов виглядає зараз здорово в складі ПАОКа. За стилем гри він дуже близький до Рибалки. Дуглас та Чигринський в ролі заміни для Драговіча. Матеус, Руїс, Лучкевич як альтернатива Громову. Президент кубу Суркіс говорив про солідарність із "Дніпром", але зимою взяв хворого Федорчука. Де тут логіка? Можливо, тут справа тільки в агенті, який представляє гравців? В "Рубіні" виявився не потрібний Пілявський. В минулому сезоні Андрій був одним із найкращих захисників "Зорі", яка дуже мало пропускала. Я думаю, що із "Рубіном" було б простіше домовитися, ніж із Геллером та Рафаїловим.
3. Тактика
"Реал" має фантастичний за силою склад. Команда може собі дозволити без розбору грати із всіма із позиції сили. Але Зідан міняється, пробує різні варіанти. Як результат ЗіЗу має виграні тренерські дуелі в Пеллегріні, Спаллетті, Енріке. "Реал" не боїться бути різним. А в" Динамо" – максимум дві тактики на всі випадки життя. Ми стаємо дуже передбачувані, прогнозовані. Закрий Ярмоленка, і ти закрив "Динамо". Зіграй із Рибалкою персонально – і ти позбавив "Динамо" малюнку гри. Останній матч із Полтавою. Хто коли-небудь бачив "Ворсклу" Сачка, знає, що ця команда не вміє грати першим номером. Чому не скористатися цією слабинкою? Навіть тренер німців Льов дозволив собі віддати ініціативу збірній України, бо так безпечніше.
4. Молодь
Харатін, Яремчук, Чумак, Бурда, Михайличенко… Було багато сподівань, але нічого не вийшло. Реброву можна приписати Буяльського та Рибалку. Але вони обидва пройшли через оренди. Це не так багато. Скажімо, в Блохіна теж був Макаренко та Сидорчук. Ребров сам був молодим і знає, наскільки багато коштує довіра тренера. Свого часу, без довіри Йожефа Сабо могло б скластися не все так добре для молодого футболіста в Києві. Зараз два матчі відіграв Очігава. Каші не псував, без особливих помилок. Але в третьому матчі молодого захисника не було навіть серед запасних, бо вже видужав Даніло. Циганков теж порадував в Дніпрі, брав ініціативу на себе, не боявся, але до запасу навіть не потрапляє. Керівники Академії постійно говорять про свою роботу, про перші місця. Іспанці працюють вже другий рік. Можна сказати, що перший випуск вони вже зробили, але без результату. А де гравці в першій команді?
5. Легіонери
Поки в Реброва грають профі, безконфліктні люди. Скажімо, Драговіч, Віда, Даніло, Велозу грали і при Блохіні. Що не так просто. Хто тільки трішечки складніше – відразу попадає в опалу до тренера. Тремулінас, Аруна, Мбокані, Ідейє, Беланда це список легіонерів, які перестали грати в футбол. Хоча за потенціалом – вони дуже сильні футболісти. Ребров сам був в шкірі легіонера, повинен розуміти, що будь-якій людині важко в чужій країні. Відповідальність – дуже велика, коли за тебе платять хороші гроші. Можливо, варто шукати індивідуальний підхід до кожного гравця? Сумнівів жодних, що той же Мбокані – найсильніший нападник країни, тільки він не хоче грати тут. В Києві постійно травмований, лікується у власних лікарів, а в "Норвічі" за сезон все було ОК.
Євген Красніков розповідав, що "Металіст" теж мав багато проблем із бразильцями. Тайсон постійно скучав за мамою, йому навіть готували спеціальну бразильську їжу, щоб йому було простіше.
6. Рауль Ріанчо
Раніше Ребров говорив, що вони доповнюють один одного, спільно працюють в одній команді, але головний – Ребров. Добре, що потім знайшовся варіант із збірною. Якщо вже люди назвалися одною командою, так вони працюють разом і йдуть разом.
Зараз на Реброва чекає три дуже важких матчі. В чемпіонаті проти "Зорі" та" Шахтаря" і старт в ЛЧ проти "Наполі". Напевно, ці матчі в багато чому будуть вирішальними для тренера "Динамо". Мінімум потрібно хоч не програти в двох матчах. Не знаю, наскільки це буде під силу Реброву. Хочу вірити, що молодий тренер справиться із тиском, і вийде із важкої ситуації із честю.