Гуртом не лише батька легше бити, але й чемпіонати Європи з футболу проводити. Спільна організація різними країнами одного турніру - от основна тенденція континентальних першостей у цьому столітті.
Спочатку збільшилася кількість міст...
В минулому ж усе було по-іншому. Перших десять Євро країна-господар організовувала самотужки. Змінювалася лише кількість приймаючих міст. Так на перших турнірах їх було по два. Скажімо, Париж і Марсель. Або Мадрид і Барселона. У 1980, коли кількість збірних-учасниць збільшилася до восьми, матчі відбувалися вже в чотирьох містах - Римі, Мілані, Турині та Неаполі. А через чотири роки французькі організатори ощасливили великим футболом аж шість своїх регіонів. У 1988 році найсильніші європейські збірні відвідали вісім німецьких міст.
... а потім країн
Футбольні федерації збагнули: якщо можна розкинути матчі на стільки стадіонів, то чому б не розділити їх між різними країнами? Потенційні господарі зрозуміли - якщо тобі бракує ресурсів, обов'язки можна розділити із сусідом. Перше колективне Євро відбулося в 2000 році. Нідерланди та Бельгія запропонували по чотири свої спортивні арени, натомість отримавши право прийняти шістнадцятт і п'ятнадцять матчів відповідно.
Цю ж систему проведеня взяли на озброєння Австрія та Швейцарія в 2008 році. Відтак українцям та полякам велосипеда вигадувати не довелося. Наш чемпіонат Європи - третій за останніх дванадцять років, що відбудеться за аналогічною схемою.
Перемогти вдома
Є лише одна тенденція, що не надто тішить футбольних уболівальників. На першостях, де країни-господарі ділили матчі між собою, жодна з цих збірних не змогла скористатися перевагою власного поля і стати чемпіоном Європи. Втім, можна на цей факт дивитися по-різному. Можливо хтось сприйме його як додатковий стимул?