Герд Мюллер і Антонін Панєнка. Мішель Платіні і Марко Ван Бастен. Ці люди, без сумніву, на Євро галасу наробили. Однак жоден із них так і не зумів стати найтитулованішим футболістом чемпіонатів Європи.
Багато вболівальників довго сушитимуть голову, перш ніж назвуть єдиного в історії дворазового чемпіона цього турніру... єдиного в історії триразового призера першості Європи. А от справжні футбольні знавці відразу ж назвуть це прізвище. Райнер Бонхоф - найтитулованіший гравець за роки існування ЄВРО.
Свій перший титул футболіст завоював у 72-му. На чемпіонат до Бельгії 20-річний півзахисник “Борусії” (Менхенгладбах) їхав як резервіст. Ще б пак - досвіду виступів на такому високому рівні катастрофічно бракувало. Врешті-решт, жодного разу на полі Бонхоф так і не з’явився. Однак свою золоту медаль після розгрому Радянського Союзу в фіналі отримав.
Через чотири роки Райнер уже приїхав на ЄВРО основним гравцем, чинним чемпіоном світу, на честь наймолодшого тріумфатора Мундіалю-74 вже навіть назвали вулицю в рідному місті футболіста - Емеріху-на-Рейні. Бонхоф віддячував за любов уболівальників красивою грою. Однак цього разу для чемпіонства не вистачило лиш везіння. Долю фіналу проти Чехословаччини вирішувала серія пенальті. Бонхоф піійшов до м’яча першим з-поміж німців і не схибив. Та все завершилось знущальним ударом Панєнки.
Удруге Бонхоф виграв ЄВРО вже в 1980-му. Однак у жодному з матчів турніру Райнер на полі так і не з’явився. Дивовижна ситуація! Єдиний дворазовий чемпіон Європи в історії не зіграв ані хвилини на жодному зі своїх тріумфальних чемпіонатів, виграючи титули на лаві. Натомість ЄВРО, в якому Бонхоф грав, німці виграти не зуміли.