Україна – знову в хокейній еліті: 19 років очікування та вплив війни

"Синьо-жовті" досягли того, про що більшість українських хокейних вболівальників тільки мріяла, але не сподівалася, що це можливо. Щонайменше у найближчій перспективі. Однак підопічні Дмитра Христича та Олег Шафаренка зробили казку реальністю.

Чемпіонат світу-2026 у Дивізіоні 1А, який відбувся в Польщі, став для української збірної лише другим після повернення з Дивізіону 1В. Варто згадати, що "синьо-жовті" у третьому за статусом світовому ешелоні виступали до цього з 2018 по 2024 рік. У Литві два роки тому українці посіли перше місце та піднялися в Дивізіон 1А.

Досвід 2025 року як пролог у тріумф 2026-го

Перемога у Дивізіоні 1В не вимагала швидкого успіху у Дивізіоні 1А у 2025 році. Але підопічні Христича та Шафаренка мали на нього шанс. Рік тому вони до останнього претендували на топ-2. Щоб бути серед двох найкращих, українській збірній треба було не програти в основний час останній матч проти збірної Японії. Цей мінімум команда не виконала – поступилася 1:3 та посіла у підсумку третє місце – позаду Великої Британії та Італії. Саме вони й підвищилися в елітний дивізіон.

Шок? Розчарування? Сумнівно, що у 2025-му хоча б хтось у таборі національної команди України відчував схожі емоції. Так, збірна могла одразу піднятися в еліту – можливість для цього була розкішна. Втім, на старті турніру головні думки були передусім про збереження місця в Дивізіоні 1В, а не про підвищення. Завдання була виконане. І, як показав час, воно було виконане блискавично на перспективу, яка з'явилась у травні цього року у Польщі.

"Збірна України буде боротися в кожному матчі. І як воно там станеться, ніхто не може передбачати. На кожну гру ми будемо налаштовуватись. Нема тут слабких суперників. І всі команди, які опустилися до нас з вищого дивізіону, ми з ними можемо грати, на нашу думку. Тому всі ігри будуть напруженими", – розповів напередодні старту чемпіонату світу Христич.

Цікаво, що головний тренер "синьо-жовтих" відверто уникав прямої відповіді щодо конкретного завдання команди на турнір. І це було не дивно. По-перше, рівень готовності збірної України до змагань був загадкою, напевно, для самого тренерського штабу. Чому? Українці під час підготовки до чемпіонату провели лише один спаринг з командою Угорщини U-23. Та й той матч не став повноцінно контрольним, бо суперник був неоптимальним, як зізнався Христич.

Ймовірно, через брак серйозної ігрової практики збірна України на старті Мундіалю-2026 зазнала поразки 2:3 від господарів турніру – польської команди. "Синьо-жовті" двічі відігрувалися, але втретє змінити негативний рахунок на нічийний не змогли. Потішило, що одну з двох шайб українці закинули у більшості – її автором став 23-річний нападник Данііл Трахт з фінського клубу Лукко.

За поразкою від поляків прийшла мінімальна перемога над командою Литви – 2:1. Вона стала можливою завдяки одразу двом голам у чисельній більшості. Це був розкішний показник того, що "синьо-жовті" здатні робити результат, попри відчайдушний опір суперника та несприятливі обставини.

Поразка та перемога у двох стартових поєдинках нічого українській команді не гарантували і не давали якихось позитивних надій. Попереду була гра з Францією – учасником Олімпіади-2026 та невдахою елітного чемпіонату світу-2025. Французи у Мілані-Кортіні стали четвертим у групі, а потім в 1/8 фіналу плей-офф зазнали поразки 1:5 від Німеччини. Ніхто не сумнівався, що збірна Франції буде робити все можливе, аби якомога швидше повернутися з Дивізіону 1А чемпіонату світу до еліти. Однак бажаного вона не досягла. І не без "допомоги" України, яка виграла у французів з рахунком 3:2.

Для "синьо-жовтих" це була справжня гра характеру та волі. Вони вели 2:0 після першого періоду. Потім перевагу розгубили, але під завісу другого періоду знову вийшли вперед. У завершальній третині поєдинку українці переможний рахунок втримали. Це дозволило їм здобути найбільш рейтингову перемогу за понад 20 років. Франція посідала 13-те місце у світовому рейтингу. У 2005-му Україна переграла в еліті збірну Данії, яка тоді була 14-ю у світовому рейтингу.

Після такої знакової перемоги Дмитро Христич вперше торкнувся теми конкретної мети на чемпіонат.

"З початку гри ми сказали, що не будемо грати від оборони, що треба тиснути на них в їхній зоні. Це призвело до двох голів у першому періоді. Потім, звісно, у другому періоді був провал: 17 кидків у наш бік, але на третій період ми вийшли вже більш організовані на оборону.

За що тепер буде боротися Україна на турнірі? З погляду турнірної таблиці можна відчувати, що це не (боротьба) за виживання. Звісно, це (боротьба) за медалі, за вихід у еліту", – пояснив тренер.

Тут знову варто повернутися до голів української команди у ворота французів. Один раз "синьо-жовті" відзначилися у більшості (це була вже четверта шайба команди на турніру за чисельної переваги), а автором переможного голу став Трахт.

Передостаннім суперником України стала збірна Казахстану. На той момент вона мала три чисті перемоги та одноосібно лідирувала. Звитяга над українцями гарантувала їй дострокове повернення в еліту. Тобто мотивація у казахстанської команди була дуже сильна. Україна першою пропустила, відігралася, але потім шайба ще двічі влетіла у ворота "синьо-жовтих". Цього, відверто, могло і не бути, бо на користь казахстанців зіграли помилки українців, які, своєю чергою, суперника за такі ж ляпи не покарали. 1:3 у середині другого періоду були болючими, але не безнадійними. Ще до чергової перерви збірна України відігралася – 3:3. І знову один з голів було забито у більшості!

На екваторі третього періоду українська команда вже була попереду (4:3), але казахстанці швидко відповіли та, як з’ясувалося, встановили остаточний результат основного часу – 4:4. Овертайм вийшов "сухим", а серія булітів завершилася на користь Казахстану – 5:4.

Поразка не була для збірної України критичною, бо перед останніми матчами вона зберігала шанси на топ-2. Була третьою за командою Польщі та попереду Франції. Всі збірні мали однакову кількість очок – по 7. "Синьо-жовтим" треба було виконати своє завдання-мінімум – обіграти Японію, з якою, нагадаємо, вона у 2025 році не впоралася. Україна ще раз у халепу не потрапила – перемогла 3:1 та затамувала подих в очікуванні результатів матчів конкурентів.

Франція по булітах програла 1:2 Казахстану. Втім, це не дуже сильно хвилювало, бо українці мали перевагу над французами. Польща... Вона грала з Литвою, яка за певного розкладу могла вилетіти з Дивізіону 1А. Мотивація збірної з Балтії виявилася потужнішою за настрій господарів – основний час завершився внічию 1:1, а в овертаймі литовці провели переможний гол. Однак збірна України де-юре випередила поляків вже після нічийного основного часу.

Підсумкова турнірна таблиця Дивізіону 1А

Збірна України знову буде виступати в елітному дивізіоні чемпіонату світу з хокею. Цього не було 19 років. У 2007-му на турнірі, який приймала Росія, "синьо-жовті" посіли 4-те місце у компанії команди московитів (програли їм 1:8), Фінляндії (поразка 0:5) та Данії (поразка 3:4). У втішному турніру за виживання українці знову виявилися останніми – тепер позаду збірних Латвії (0:5), Норвегії (перемога 3:2) та Австрії (поразка 4:8). Разом з українською командою того року з еліти вилетіли саме австрійці.

За всі роки, що минули з останнього виступу українців серед еліти, "синьо-жовті" мали ще більші падіння. Так, у 2012-му команда взагалі вилетіла у Дивізіон 1В, але вже за рік повернулася. Ситуація повторилася у 2015-му, і знову за рік відбулося повернення. Болючим був чемпіонат світу 2017 року, який зокрема приймав і Київ. Тоді збірна України стала шостою серед шести учасників та вкотре вилетіла у Дивізіон 1В.

У третьому за статусом ешелоні світового хокею українці виступали, нагадаємо, до 2024 року. До слова, що у 2020 та 2021 роках чемпіонати світу через пандемію COVID-19 не проводилися.

Чуму зараз змогли?

Збірна України на чемпіонату світу-2026 у Дивізіоні 1А досягла історичного успіху, який сміливо можна назвати епохальним. Не будемо забувати, що зараз триває повномасштабна війна, яка впливає і на стан справ у вітчизняному хокеї. Приємно, що чемпіонат України проводиться, але його загальний рівень залишається невисоким. Так, є два гегемони – Кременчук та Сокіл. Перший був до цього року чемпіоном, а другий – цей статус собі повернув. Якось не дивно, що основу збірної України сьогодні складають хокеїсти, які виступають за кордоном. Українські команди представлені тільки шістьма гравцями.

Війна... Здається, саме вона допомогла українській команди повернутися до хокейної еліти. Після лютого 2022 року вектор життя хокею в Україні сильно змінився. З нього зник... російський напрямок розвитку. Раніше було нормою перебування у складі національної збірної декількох натуралізованих московитів, а іноді й такого ж тренера на чолі колективу. Зараз цього немає. Це відкрило дорогу в команду молоді та справжнім талантам. Наприклад, тому ж самому Даніілу Трахту, який за підсумками ЧС-2026 був визнаний найкращим на турнірі за результативністю.

Загалом сучасна хокейна збірна України стала справжньою командою, яка намагається грати швидко та потужно, злагоджено та організовано, десь авантюрно, але яскраво, а головне – з повною віддачею, тобто, просто з душею. Таку команду не можна не любити, і неможливо за неї не вболівати. Втім, вболівати вже не зараз, а за рік, коли на "синьо-жовтих" будуть чекати нові та дуже складні випробування серед елітних збірних світу.