– Морально було важко боротися проти росіянки у півфіналі?
– Півфінал проти росіянки був найнапруженішим у всій турнірній сітці. Ще до змагань я знала, що ми зійдемося з нею: я була першою в рейтингу, вона четвертою. За новими правилами, нас сіють вже до змагань. Тому вже знала, що зустрінемося саме в півфіналі.
Звичайно, це була принципова боротьба. Ми знайомі, раніше неодноразово зустрічалися. Емоційно це було непросто, адже це суперниця, яка представляє країну-агресора.
Та коли я вийшла на килим, була одна ціль – виконати свою роботу. Так, хотілося перемогти ще впевненіше, та головне, що я виграла. І ця перемога над росіянкою була для мене дуже важливою.
У фіналі проти туркені просто зробила свою справу. Емоції переповнювали після перемоги, які я не могла стримувати, хотілось поділитись ними з усім залом, Європою, українськими фанатами боротьби. Це був момент ейфорії. Я дуже рада повернути титул чемпіонки Європи. Можна сказати, я дуже довго до цього йшла.
– Мережу облетіло відео з нагородження: ти розплакалася, співаючи гімн України. І, чесно кажучи, при перегляді цих кадрів і самій важко стримати сльози. Що ти відчувала в цей момент?
– На нагородженні мене накрило хвилею емоцій. Я стояла на найвищій сходинці, з нашим прапором, а позаду мене стояли атлети з країни-терористки і слухали гімн України.
У цю мить я думала про кожного воїна, який віддав життя за Україну. Сльози текли не від радості за перемогу, а від болю за нашу країну і всіх тих страждань, які завдали нам сусіди. І як сильно ми всі мріємо, щоб це зло було переможене.
Цей момент був символом нашої сили, нашої незламності. Я відчула гордість, що представляю Україну. І віру, що це не просто золото, це маленька перемога України та добра над злом. І таких ще буде багато, – розповіла Лівач у коментарі для Спорт 24.