"Почав ненавидіти волейбол": лідер збірної України – про втрату ігрової практики, тривогу Лосано та можливий відхід
"Футбол 24+" поцікавився у діагонального збірної України Василя Тупчія, як складається його ситуація з ігровою практикою в польському клубі Ястшембє Барком.
Василь Тупчій / Фото ВК Ястшембє Барком
– Василю, Рауль Лосано висловив занепокоєння через те, що ви, Пампушко та Щуров майже не отримуєте ігрової практики в Баркомі. Як ви самі оцінюєте свою нинішню ситуацію в команді?
– Останнім часом я вже частіше з'являюся на майданчику. В останньому матчі провів півтора сети, а в позаминулому відіграв цілий сет. Щодо Щурова, то він зараз має травму коліна. Вже майже три тижні не тренується з командою, займається індивідуально, але до спільних тренувань поки що лише почав повертатися. Тому він і не грав. А Пампушко справді дуже мало з'являється на майданчику в ролі ліберо.
– Чи обговорювали ви з головним тренером причини зменшення вашої ігрового часу?
– Я приїхав у клуб лише за сім днів до початку чемпіонату Польщі. Після чемпіонату Європи повернувся в Україну і провів там майже два тижні. Так склалося, що затримався вдома трохи довше, ніж потрібно було. Приїхав у клуб після двох тижнів без волейболу, не в найкращій формі. А команда на той час уже готувалася, разом тренувалася, проводила спаринги. Цілком логічно, що тренер віддавав перевагу гравцеві, моєму конкуренту по позиції, з яким вони вже працюють декілька років. Цілком зрозуміло, що тренер вирішив почати з ним. Плюс перші два матчі команда провела успішно – здобула дві перемоги. Тому я й не з'являвся на майданчику.
– Наскільки незвично для вас опинитися в ситуації, у якій ви зараз? Адже у минулих сезонах ви були одним із лідерів команди та регулярно допомагали їй.
– Відверто кажучи, за чотири сезони я провів майже всі матчі, пропустив, можливо, лише два. Тому для мене було трохи незвично сидіти на заміні. Але це спорт: грає той, хто більше заслуговує на це. Ось і все. Тим більше, останні два роки був просто неймовірний графік: клубний сезон у Баркомі, а після нього я зазвичай їздив до Саудівської Аравії, Катару, Румунії, де також проводив велику кількість матчів. Плюс національна збірна, за яку я теж відіграв майже всі поєдинки.
Тому протягом останніх двох років, відверто кажучи, у мене було занадто багато ігрової практики. Через це, як показували останні матчі збірної, я почав втрачати форму. Можливо, зараз навіть іде на користь те, що я трохи відпочину.
Тепер я вже отримую ігрову практику. Звісно, вона поки не повноцінна, я не граю всі матчі, але, можливо, в цей момент так навіть краще. Тим більше потрібно враховувати, що через півтора місяця мені виповниться 35 років. Тому, думаю, це цілком нормально (Усміхається).
– Лосано наголосив, що нестача ігрового часу в клубах може стати проблемою для національної збірної. Наскільки це питання турбує особисто вас?
– Якщо відверто, мене це взагалі не турбує. По-перше, я вже говорив, що зараз з'являюся на майданчику й отримую певну ігрову практику. І ще раз повторюю: протягом останніх двох років її в мене було занадто багато. Плюс це лише початок сезону. Я б не робив одразу якихось поспішних висновків. Сезон довгий, і після клубного сезону в Баркомі завжди можна поїхати ще пограти, як я це робив раніше, на місяць-півтора в якийсь інший чемпіонат, заробити кошти й отримати ігрову практику. Тим більше, у нас є молодь, яку зараз можна більше залучати. Тому чому б і ні? Загалом мене поки що це не хвилює.
– Суто гіпотетично, якщо ситуація не стабілізується, чи розглядатимете ви зміну клубу?
– Якщо я взагалі не буду з'являтися на майданчику, то, звісно, можна розглянути зміну клубу. Такі пропозиції в мене вже були. Але поки що я тут, тренуюся. Якщо все буде добре, то наступний матч розпочну в стартовому складі, а далі буде видно.
Як я вже казав, сезон довгий. Навіть тут, у Польщі, є багато клубів, де грають два повноцінні діагональні – я виступаю саме на цій позиції, – які змінюють один одного. Тобто один грає, потім інший, і це цілком нормально.
Те, що за чотири роки я майже не пропустив жодного матчу, також не зовсім нормально, адже втома накопичується. Є збірна, клуб, і все це згодом позначається і на здоров'ї, і навіть на психологічному стані. Відверто кажучи, останнім часом я вже навіть трохи почав ненавидіти волейбол, скажімо так (Сміється).
– Від кого були пропозиції, якщо не секрет?
– У Польщі була пропозиція змінити клуб. Це не секрет, багато хто знає. Йдеться про Ольштин. Це також клуб Таурон-ліги, яка раніше називалася Плюс-лігою.