– Свою срібну медаль на ЧС-2025 ви присвятили братові – воїнові, які загинув за Україну буквально за два тижні до початку чемпіонату світу. Розкажіть, якою він був людиною? Про що насамперед згадуєте, коли думаєте про нього?
– Тарасик був завжди радісним. Він ніс якесь таке щастя навколо. Навіть коли він сумував, то тримав це при собі. У його товаристві завжди було весело, він ніс позитив. Він завжди дуже пишався мною і сестрою. Дуже допомагав бабусі, дідусю. Для них це також величезна втрата.
Брати наші раніше трохи займалися боротьбою. Можна сказати, що саме завдяки Тарасові ми почали займатися цим видом спорту. Бо дивилися, як він тренується і також дуже хотіли. Тарас завжди пишався нами, а після поразок завжди підтримував. Для нього сім’я була пріоритетом.
– На п’єдесталі ЧС ви виглядали дуже засмученою. Що відчували під час нагородження?
– Чесно кажучи, все змішалося. Відчувала дуже сильне емоційне і фізичне виснаження. Коли перед ЧС ми дізналися, що Тарас загинув, зразу поїхали в Чернівці, кілька днів не спали, не їли, переживали великий стрес. Звісно, на п’єдесталі думала про брата. Досі не приходить розуміння, що його нема. Здається, що він просто на сході України й має приїхати. А також було трохи прикро, що не використала свій шанс на золото
– Ви зі сестрою близнючки. А чи схожі за темпераментом? Вона також професійна борчиня. Як допомагала на цьому ЧС?
– Вона за мене завжди радіє більше, ніж за себе. Так само, коли вона виграла два чемпіонати світу (у віковій категорії U-23, – ред.), ці емоції було не передати. Я так ридала! Це було відчуття, що після стількох жертв вона нарешті досягла своєї цілі. У Загребі Соломія мала боротися після мене, але весь день провела зі мною, дуже змучилася. Це для мене було дуже цінно. Можна сказати, така жертва з її боку. Я так само, коли можу, завжди стараюся підтримати, чим можу, – розповіла Марія Винник в ексклюзивному інтерв'ю Спорт 24.
Українська чемпіонка світу з боротьби назвала головну жертву заради успіху: "Це дуже виснажує"