Україну на світовому старті, який візьме відлік 13 вересня, будуть представляти 23 атлети. Вони змагатимуться у дев’яти видах програми. Максимально можливе представництво маємо в стрибках у висоту: серед чоловіків та жінок заявлені по три спортсмени на чолі з чинною чемпіонкою світу та рекордсменкою Ярославою Магучіх.
Магучіх могла змінити громадянство – відомо, хто пропонував великі гроші за це
Склад збірної України на ЧС-2025
Стрибки у висоту: Ярослава Магучіх, Юлія Левченко, Катерина Табашник; Олег Дорощук, Дмитро Нікітін, Вадим Кравчук
Потрійний стрибок: Ольга Корсун
Стрибки з жердиною: Яна Гладійчук, Марина Килипко; Олександр Онуфрієв
Метання молота: Ірина Климець; Михайло Кохан
400 м: Олександр Погорілко
Штовхання ядра: Артем Левченко
Метання списа: Артур Фельфнер
Спортивна ходьба, 20 км: Марія Сахарук, Людмила Оляновська, Ганна Шевчук; Сергій Світличний, Микола Рущак, Ігор Главан
Спортивна ходьба, 35 км: Ганна Шевчук; Ігор Главан, Іван Банзерук, Єгор Шелест
Найбільше представництво збірної України буде у спортивній ходьбі, де одразу вісім атлетів та атлеток вийдуть до старту на дистанціях 20 та 35 кілометрів.
Видатна українська легкоатлетка Юлія Кревсун підтвердила припущення Футбол 24+, що в збірній України обмежене коло реальних претендентів за золоті нагороди. Зокрема, головною надією є Ярослава Магучіх – чинна чемпіонка та рекордсменка світу.
– Якщо брати виключно претендентів на золото, то в України головна претендентка на таку медаль – це Ярослава Магучіх. Але, на мою думку, зараз дуже добре готовий Дорощук, – поділилася з нами своєю експертною думкою Кревсун. – Я вважаю, якщо він зможе на високому психологічному рівні підійти до старту, то спроможний зробити сенсацію. Олег на завершальних етапах Діамантової ліги виглядав дуже переконливо. Він демонстрував впевнені стрибки, що дає надію вірити в нього. Втім, ще можна вірити у якесь диво та сподіватися, що воно станеться на користь української збірної. Звичайно, тут мова не про Магучіх та Дорощука.
– Магучіх зараз не є явною фавориткою, як було, наприклад, рік тому, коли відбувалася Олімпіада в Парижі. Вона декілька разів програла Ніколі Оліслагерс. Цей статус може негативно вплинути на Ярославу?
– Психологія у професійному спорті великих досягнень має дуже велике значення. Можу навести приклад зі свого життя. Це був чемпіонат світу 2007 року в Осаці. Я туди приїхала лідеркою сезону на 800 метрів. Найкращий результат сезону я показала за два тижні до старту, але безпосередньо перед змаганнями була у розпачі, ніби розгубила свою форму та вже ні на що не знатна. У підсумку я не вийшла навіть у півфінал. Втім, тренер мені довів, що я програла психологічно: він змусив мене у день півфіналу пробігти на розминковому полі 800 метрів, я пробігла дистанцію за 1:58 – цей результат проходив до фіналу.
Я зрозуміла, що була не готова до чемпіонату світу. Я на той момент мала найкращий результат світу, але не була готовою до того, що я найкраща у світі. Тож психологія – дуже важливий аспект. Якщо Ярослава повірить, що вона зараз найкраща у світі та здатна це довести, то у неї все вийде. Вона та Оліслагерс готові однаково, між ними буде виключно психологічна боротьба.
– ЧС-2007 в Осаці відбувся у серпні. Тепер вересень та новий ЧС із легкої атлетики у Японії, але цього разу у Токіо. Погодні умови там зараз, кажуть, дуже важкі – спека та висока вологість. Це матиме сильний вплив?
– Ми у 2007 році спочатку в липні виступали у Бангкоку на Всесвітній Універсіаді. Там вологість була ще вищою, ніж у Японії. Потім ми мали двотижневий збір у Південній Кореї, після чого переїхали до Японії. Тож нам після Бангкоку в Осаці було дуже комфортно. Але висока вологість додає дискомфорту, іноді – дуже сильно. При ній важко змагатися, дуже важко. Знаю, що наша команда вже десь два тижні перебуває у Японії. Це, вважаю, професійний підхід, адже акліматизація до таких умов є важливою складовою підготовки.
– Україна втратила у секторі для потрійного стрибка Марину Бех-Романчук, яка могла боротися за подіум, та, на жаль, не має сильних представників у бігових дисциплінах. Це катастрофічний для нашої збірної момент, чи все ж – частина розвитку, через який треба пройти, щоб виросли нові бігові лідери?
– Якщо брати бігові дисципліни, то у нас свого часу була дуже сильна конкуренція серед дівчат на середні дистанції – на три місця у команді претендувало шість людей. Вважаю, що Україна дуже багато втратила з війною. І війною не повномасштабною, а взагалі війною, яка розпочалася ще у 2014 році. Ми втратили Крим, де багато бігунів могли готуватись майже цілий рік. Там були класні погодні умови, була база з комфортними умовами для тренувань.
Зараз в України немає вже такої бази. Так, є Карпати з хорошою висотою, але там немає стадіонів, на яких можна тренуватися. На збори за кордоном багато спортсменів їздити не можуть. Тим більше на тривалі збори. Також Україна втратила Донецьк та Луганськ, де були класні легкоатлетичні бази. Я сама з Донецька, тому знаю, що говорю. Свого часу тільки Донецьк мав 10-15 представників у збірній України на чемпіонатах світу. Зараз такого вже немає. Хтось завершив виступи, хтось завершив тренувати, а тренери там були дуже високої кваліфікації.
І так склалося останнім часом, що Україна може конкурувати більше у технічних видах спорту – стрибках у висоту, потрійному стрибку, метанні молота чи списа. До речі, у нас є Кохан, який у Токіо, думаю, здатний поборотися за медаль, чим зовсім не здивує. А в бігових видах Україна не конкурує, бо для цього треба робити великі обсяги бігової роботи, мати певні умови для підготовки цілий рік. Тут не вистачить лише сектора для стрибків та підготовки саме у ньому. Комплекс для підготовки у бігових дисциплінах значно більший.
– Україна матиме на ЧС у Токіо найбільше представництво у спортивній ходьбі – загалом вісім атлетів змагатимуться на двох дистанціях у 20 і 35 кілометрів. Чи варто очікувати від наших представників медалі?
– Хотілося б побачити українців на п’єдесталі. Це було б дуже приємно. Але, думаю, більш реально чекати наших представників у ходьбі серед топ-10.