– Так, минулого тижня вони повернули російських спортсменів, хоч і під нейтральним прапором. Але нейтральний прапор – це фікція. Всі розуміють, з якої вони країни. Ще й допустили спортсменів, які так чи інакше підтримують війну. Дуже пишаюся тим, що наші молоді спортсмени проявили ініціативу, вийшли з протестами на змагання й навіть попри певні дії з боку організаторів та міжнародної федерації все ж продовжили акцію. Дуже пишаюся тим, що вони мають позицію і підтримую їх у цьому.
Українські скелетоністи з особистими рекордами виступили на чемпіонаті Європи
– Цей протест підтримали також деякі інші команди, що на сьогодні особливо цінно, адже об’єктивно увага до України у світі поступово згасає.
– Увага дійсно падає, і це велика проблема. У кінематографі росіянам видають Оскари, у спорті повертають до змагань, а деякі з федерацій ще й під національним прапором. Це все нормалізація дій Росії і та м'яка сила, яку вона продовжує набувати з кожним днем.
Саме тому нам теж потрібно продовжувати змагатися й нагадувати про те, що насправді коїться в Україні. Перед етапом Кубка світу був великий обстріл у моєму рідному Києві, рідному районі, але ніхто тут жодного слова мені не сказав саме про це. Хоча я постійно виставляю все в соціальних мережах, всі це бачать, але ніхто не підходить і не говорить навіть слів підтримки.
Змагання у Санкт-Моріці відбувалися в день національної жалоби за загиблими в новорічну ніч у Кран-Монтані й у нас була хвилина мовчання. Це трагедія, але мені було сумно, що за ці чотири роки міжнародна федерація не зробила жодної хвилини вшанування жертв в Україні: ані у 2022 році, коли все тільки почалося повномасштабно, ані зараз.
– Як на тлі всього цього вам вдається зберігати людяність?
– Війна й всі ці події навколо насправді мене теж озлоблюють, але знову ж – нам є куди кидати свою злість. У нас один ворог, країна-ворог, і з ним ми маємо боротися. На мою думку, місія спортсмена – говорити про Україну, тримати міцну позицію в питаннях відсторонення росіян, залучення гуманітарної чи будь-якої іншої допомоги. Це та місія, яку я теж виконую.
А щодо людяності… У мене завжди принцип по життю, поводитися з людьми так, як я б хотів, щоб вони поводилися зі мною. І за ним живу, – сказав Гераскевич в інтерв'ю Sport.ua.