"Золотий" хлопчик іспанського футболу: Raul Gonzalez Blanco

11 травня 2013 2949
"Золотий" хлопчик іспанського футболу: Raul Gonzalez Blanco
Фірмове святкування Рауля

Рауль Гонсалес Бланко. Протягом 16 років виступав за "Реал Мадрид", є найкращим бомбардиром в історії цього клубу і вважається однією з його легенд.

Рауль Гонсалес Бланко народився 27 червня 1977 року в Мадриді.

Малозабезпечена сім'я, в якій, крім нього було ще двоє дітей (брат Педро і сестра Марія Луїса), жила за рахунок мізерних заробітків батька - простого електрика. Тому талановитому хлопчику доводилося лише мріяти про футбольну школу та ганяти м'яч у дворі. Навіть коли Рауль потрапив на очі тренерам, його чекало розчарування. Ті винесли вердикт: нічого з нього не вийде, надто вже худий. Хлопчик в сльозах обіцяв, що поліпшить фізичну форму. "У нього раптом прокинувся вовчий апетит, син постійно дошкуляв мене питаннями про кількість калорій і в що б те не стало прагнув поправитися", - згадує його мати Марія Ізабель.

Поступово на тендітну статуру Рауля перестали звертати увагу - на полі хлопчина, чиїм кумиром був Марадона, став творити чудеса. Його стрімкість і універсальність сподобалися власникові столичного "Атлетіко" Хесусу Хілю, і той запросив хлопця захищати кольори клубу. Тоді ж Хіль пообіцяв, що такий талант скоро прикличе зарозумілих земляків з "Реала". Пообіцяв і ... розпустив футбольну школу через фінансові проблеми. Юний нападник опинився на вулиці і відправився шукати щастя до зарозумілих земляків.

Він з ходу став лідером "Реалу" і збірної Іспанії. Перший крок до цього було зроблено 19 вересня 1992 року. У передмісті Мадрида близько сотні любителів футболу зібралися на зустріч юнаків "Реала" і "Алкали". Рядову для тих днів подію, сьогодні згадують багато людей. Саме тоді в складі господарів дебютував Рауль Гонсалес Бланко. Той самий, про якого незабаром заговорить весь світ. А поки за дебютанта "вершкових" прийшов повболівати лише його батько. У той день Королівський клуб без зусиль здолав суперника - 5:0, один з м'ячів забив Рауль.

Це був його перший гол в офіційному матчі у складі "Реала". Сам Рауль погано пам'ятає ту гру, але не стерлася вона в пам'яті наставника "королівських" юнаків Антоніо Куірогі: "Вже в той перший день він заволодів командою і став її лідером назавжди. Я бачив у цьому 15-річному хлопчині яскраву особистість і знав: переді мною - майбутній геній. Рауль був надзвичайно вимогливим до себе перевершуючи по багатьом критеріям одноклубників, ніколи не був зарозумілий, ставився до всіх з великою повагою. Він жив, щоб грати у футбол, був одержимий футболом, і мені подобається, що досі він залишається таким ". Дійсно, для Рауля не існує прохідних ігор, для нього важливий кожен матч. "Мені доводилося вставати вдосвіта, щоб вчасно потрапити на тренування. Діставався на стадіон поїздом, потім - на метро, потім автобусом», - згадує він.

Старання не пропали дарма. У 17 років збулася мрія Рауля: 29 жовтня 1994 року він дебютував в основі Королівського клубу! За день до матчу "Сарагоса" - "Реал" Хорхе Вальдано відкликав його вбік і сказав: "Дивись, не знепритомній - завтра граєш" Тренер слідуючи своєму принципу, збирався перевірити амбітного хлопчину. Він очікував побачити в його очах переляк , а побачив непереборну силу і впевненість. І хоча в тому матчі "Реал" програв, Рауль в окремих моментах був незрівнянний. Його сольний прохід до воріт суперника вже на перших хвилинах зірвав бурю овацій! Пізніше, коронним прийомом мадридця стало м'яке підсікання м'яча, коли він вривається у штрафну і елегантне перекидання м'яча через голкіпера.

У сезоні-1995/96 Рауль зіграв 40 матчів у чемпіонаті, відзначившись 19 разів.

Крім того, Рауль дебютував у Лізі чемпіонів: у восьми матчах нападник забив шість м'ячів. У наступному сезоні Рауль поліпшив свої показники (21 гол в 42-х матчах) і вдруге в кар'єрі став чемпіоном Іспанії.

Сезон-1997/98 став примітний тим, що Рауль вперше став переможцем Ліги чемпіонів. Він зіграв 11 матчів у розіграші цього турніру і двічі вразив ворота суперників.

П'яниця ?...

Але Рауль несподівано загальмував. Дійшло до того, що голеадор взагалі перестав забивати. Тодішній тренер "Реала" Юпп Хайнкесс обурювався: мовляв, зарозумівся хлопець, вже не хоче відпрацьовувати свої мільйони. Він все частіше садив іспанця на "банку", а той сприймав це як особисту образу, все частіше огризаючись у відповідь. Рауль не давав інтерв'ю і погрожував пристрелити кожного, хто посміє наблизитися до нього з мікрофоном. Вболівальники ж замість бурхливих овацій нагороджували кумира свистом.

Тут форвард і зовсім пустився у всі тяжкі: світанок заставав його з друзями на дискотеках і парубоцьких вечірках. Міняв подружок як рукавички, все частіше порушував спортивний режим. Подейкували, що він вживає алкоголь і наркотики. Щоб подолати депресію, мадридець звертався до психологів - не допомагало. Здавалося, все летить до чорта.

І раптом ... в житті Рауля з'явилася Мамен Сані. Ровесниця футболіста, манекенниця за професією, вона швидко і міцно прив'язала його до себе. І незабаром нападника немов підмінили.

Рауль з цього приводу навіть попросив провести відкриту прес-конферецію, на якій заявив:

"Я п'ю виключно воду" - На питання про його нічні гулянки, Рауль запевнив присутніх: .." Я живу, як і будь-який футболіст , і не уявляю собі життя без футболу. Я п'ю тільки воду, і якщо і виходив у світ в  ночі, це не означає, що я 7 днів проводжу на дискотеці. На вулиці мене прозвали п'яницею, але я не накинувся на цих людей і не вступив у бійку, тільки тому, що не хочу потрапити в історію, як хуліган. Хтось говорив, що я сиджу на якомусь з наркотиків, і мені не приємно це чути, не через себе, а через мою родину.  Я не вживаю наркотики" .

Треба сказати, Рауль дійсно на той час, жив як звичайна молода людина. Гуляв, бував на дискотеках, але не більше того. Втім, незабаром зрозумів, що цією частиною свого життя йому доведеться пожертвувати, щоб ніхто, не мав права сказати йому, що на полі чи на тренуванні він не викладається на всі сто. З тих пір світ побачив того Рауля, якого ми знаємо тепер.

Він явно подорослішав, відчув відповідальність не тільки за свою долю, а й за улюблену жінку. Заграв навіть краще, ніж раніше, причому не тільки в рідному клубі, але і в національній збірній. Саме тоді з'явився характерний жест - щоразу, забиваючи, він цілує подароване йому Мамен кільце. Керівництво "Реала", у свою чергу, змінило гнів на милість і запропонувало вагомий аргумент у вигляді 6 млн.доларів на рік, щоб він продовжував грати в Мадриді. А президент клубу і зовсім вмовляє Рауля підписати довічний контракт з командою. Цікаво, що першою зарплатою Рауля в "Реалі" було всього 100 доларів.

Наступні успіхи не примусили себе довго чекати:

Перемога в чемпіонаті і Суперкубку Іспанії в сезонах 2000/01 і 2002/03, а також тріумф у Лізі чемпіонів у сезонах 1999/00 і 2001/2002. Крім цього разом з "Реалом" у 2002-му році Рауль став володарем Суперкубка УЄФА, а також Інтерконтинентального кубка. Найбільш яскравим в плані особистих результатів для Рауля став сезон-2000/01.

Тоді в 52-х матчах іспанець забив 35 голів і був визнаний кращим нападаючим за версією УЄФА, кращим бомбардиром Ліги чемпіонів (7 голів у 12 матчах) і зупинився в кроці від отримання "Золотого м'яча", поступившись його своєму одноклубнику Луішу Фігу. У наступні роки Рауль жодного разу не дозволив засумніватися в своєму найвищому рівні майстерності.

Збірна Іспанії

Чемпіонат світу 2002 року став яскравим прикладом того, як одна людина за професією суддя може угробити цілу команду, а разом з нею - образити цілу країну. У чвертьфінальному поєдинку з Південною Кореєю суддя Гандур скасував два чистих м'ячі у ворота азіатів і ще два, що називається на розсуд арбітра. У серії пенальті удача посміхнулася корейцям - 5:3.

Чемпіонат Європи 2004 року - і знову лише третє місце в групі.
В сезоні-2006/07 Рауль допоміг "Реалу" повернути чемпіонський титул, який став для мадридців тридцятим в історії клубу. Після цього капітан мадридців був визнаний кращим спортсменом Іспанії 2007 року. У наступному сезоні Рауль регулярно виходив на поле і рідко йшов з нього без забитого гола - 18 голів у 37 іграх.

8 березня 2008 Рауль забив свій 200-й м'яч у вищому іспанському дивізіоні.

Забивши гол 30 березня 2008 року в матчі 30-го туру Прімери проти "Севільї", вийшов на друге місце за кількістю голів за всю історію клубу (290 м'ячів). Рауль, забивши в матчі 21-го туру чемпіонату Іспанії у ворота "Нумансії", зрівнявся з легендарним Альфредо Ді Стефано за кількістю голів у складі «вершкових». 14 лютого 2009 в Хіхоні, забивши два голи у ворота "Спортинга", багаторічний лідер мадридського "Реала" Рауль Гонсалес очолив список кращих бомбардирів знаменитого клубу за всю його історію. На рахунку нападника стало 309 голів - на два більше, ніж у аргентинця Ді Стефано, який грав у "королівському" клубі в 1953-1964 роках.

Шальке 04

27 липня 2010 року гравець підписав дворічний контракт з німецьким клубом "Шальке 04".

25 вересня 2010 відкрив рахунок своїм голам у бундеслізі, в матчі проти менхенгладбахської "Боруссії".

20 жовтня 2010 у матчі групового етапу Ліги Чемпіонів 2010/11 проти тель-авівського "Хапоеля" Рауль зробив дубль і тим самим, забивши 69-й і 70-й гол у єврокубках (68 з них - у Лізі чемпіонів), побив рекорд результативності, який до цього належав Герду Мюллеру.

20 листопада 2010 року в домашньому матчі проти бременського "Вердера" забив 3 м'ячі за "Шальке", а 18 грудня в домашньому матчі проти "Кельна" оформив свій другий поспіль хет-трик у чемпіонаті Німеччини.

У першому матчі 1/4 Ліги Чемпіонів на стадіоні Сан Сіро Рауль забиває у ворота Інтера свій 71-ий гол у єврокубках. Тим самим ставши одноосібним лідером у гонці бомбардирів. Шальке обіграв Інтер 5-2.

13 квітня 2011, в матчі-відповіді Ліги Чемпіонів проти Інтера забив свій 73-й гол у єврокубках. 2 березня 2011 єдиний гол Рауля на 15-й хвилині гостьового матчу проти "Баварії" вивів "Шальке" у фінал Кубка Німеччини 2010/11.

Гол Рауля в другому турі Бундесліги 2011/12 спочатку став кращим голом місяця за опитуванням уболівальників "Шальке 04", а в середині вересня Рауль з цим же голом виграв конкурс "Гол місяця у Німеччині".

19 квітня 2012 було оголошено, що Рауль покине "Шальке" влітку 2012 року по закінченню контракту з клубом.

28 квітня 2012 Рауль забив гол у ворота берлінської "Герти", у підсумку "Шальке" переміг з рахунком 4:0. Це була прощальна гра Рауля Гонсалеса Бланко у футболці німецького "Шальке". Вболівальники не перестаючи скандували його ім'я, демонстрували плакати зі словами: «Спасибі за все, сеньйор Рауль!". Після закінчення матчу Рауль разом зі своїми дітьми знову вийшов на поле, щоб подякувати публіці за настільки красивий жест, а також для отримання данини від клубу.

13 травня 2012 Рауль перейшов у катарський клуб "Аль-Садд".

Триразовий переможець Ліги Чемпіонів, шестиразовий чемпіон Іспанії, п'ять разів визнавався футболістом року в Іспанії. Кращий бомбардир в історії єврокубків, рекордсмен за кількістю голів у Лізі чемпіонів, входить до списку "ФІФА 100" - Рауль увійде в історію футболу, як легенда і назавжди залишиться у серцях уболівальників.

Андрій Бешлей, Футбол24

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
5
год
:
15
хв
Ліверпуль
22:00
Баварія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук