"З українцями ми билися у Франції. Їх було 70-80 осіб". Футбольний хуліган "Кельна" відверто про бійки, правила і українських ультрас

28 жовтня 2016 11623 238 Читать на русском
"З українцями ми билися у Франції. Їх було 70-80 осіб". Футбольний хуліган "Кельна" відверто про бійки, правила і українських ультрас
Німецькі хулігани / Getty Images

"Футбол 24" представляє інтерв'ю з німецьким футбольним хуліганом. Життєва розповідь про те, хто такі футбольні хулігани, за якими законами вони живуть і що думають про український футбол і вболівальників.

Вони рідко спілкуються з журналістами, бо не бачать в цьому жодної потреби. По-перше, недолюблюють медійників за негативний образ, який ті їм створили. По-друге, хулігани не хочуть ані пояснювати щось громадськості, ані тим більше виправдовуватись. Зі мною погоджується зустрітись хоча б тому, що я з України, інтерв`ю з`явиться на українському сайті та ще й українською мовою. Навряд чи про нього дізнаються тут, у Кельні.

Він пропонує зустрітись у "Залі очікування" одразу біля вокзалу. "Мабуть, якесь темне кафе, – думаю про себе, – де ми не привертатимемо зайвої уваги". Вийшовши з вокзалу, одразу помічаю потрібну вивіску. Падає дощ, тож я швидко перебігаю площу, мало не влітаю у кафе і з першої секунди завмираю… На столах виблискують келихи, поруч лежать полотняні серветки... Стоп, це не брудне вокзальне кафе, це ресторан… Що? Хуліган запропонував зустрітись у такому закладі? Непоганий початок.

Приходить без запізнень. Одягнутий у джинси, білу футболку з принтом і бейсболку – нічого особливого. Йому близько тридцяти років, міцної статури. Ім’я просить не вказувати, як і жодних особистих деталей, які можуть його викрити.

Те, що він розповідатиме наступну годину, ще більше розходиться з вишуканими інтер’єром і лаунж музикою.

Хто такі хулігани

"Давай я для початку поясню різницю між хуліганами і ультрасами, щоб уникнути непорозумінь. Ультраси готові до насилля, вони теж люблять битись, але в цілому не шукають приводів для бійки. Якщо на нього нападуть, ну то звичайно він буде захищатись. А от хуліган цілком свідомо йде на провокацію і шукає протистояння.

Ми б’ємося кожні 6-7 тижнів, зазвичай у день напередодні матчу. Обираємо переважно ліс, поле, галявину – головне десь за містом. У складі кожної хуліганської групи є особа, яка домовляється про бійку з іншою групою хуліганів. Ми до останнього не знаємо, з ким битимемось, так щоб ніхто не злякався і не почав вигадувати відмовки, чому він не може прийти.

Б’ємось доти, доки одна з команд не буде повалена на землю. Є лише 2 правила: не добивати лежачого і зупинитись, якщо суперник цього просить. Якщо бійка відбувається на вулицях у день матчу, контролювати себе важче.

"У Кельні близько 50 хуліганів, поліція знає нас усіх в обличчя. Побачать тебе на відео чи ще гірше затримають – все, повістка у суд"

У нас, хуліганів ФК "Кельн", є три найбільші вороги – команди "Борусія" (Менхенгладбах), "Байєр" (Леверкузен), "Шальке" – всі вони з містечок неподалік Кельну. От з ними найчастіше бувають бійки посеред міст, бо ти не можеш тримати себе в руках. Найменша провокація, і в хід ідуть кулаки.

Насправді ніхто не любить битись на вулиці. У нашій групі це трапляється десь 1 раз на рік, не більше. У Кельні близько 50 хуліганів, поліція знає нас усіх в обличчя. Побачать тебе на відео чи ще гірше затримають – все, повістка у суд. Доводиться наймати адвоката – це 2 тисячі євро, плюс штраф ще 2-3 тисячі євро. Іноді хлопці беруть кредит, щоб виплутатись. Хуліганство – дороге задоволення.

Нас постійно тримають під наглядом. Впевнений, що прослуховують телефони, переглядають соцмережі. Але якщо ми б’ємося за межами міста, їм байдуже.

Ось це я (вказує на одного з героїв на відео). Цей чувак дуже добре бився. Потім ми почули сирени поліції і почали розбігатись, хто куди. Ми з моїм суперником разом забігли у кафе, почекали доки поліція поїде, а тим часом мило поспілкувались між собою. Я нічого проти нього не маю. Ми просто обоє хулігани, які люблять битись. Це просто бійцівськй клуб.

Щоб приєднатись до нашої групи, ти повинен бути фізично підготованим. По-перше, регулярне відвідування спортзалу, це навіть не обговорюється. По-друге, бойові мистецтва. Ти повинен вміти битись. Раз на тиждень ми збираємось на спільні тренування. Влаштовуємо спаринги, вчимось битись у нерівних умовах, коли один проти декількох.

"Іноді ми запрошуємо на бійки спортсменів, які займаються бойовими мистецтвами. Якщо вони хочуть розім'ятись у справжньому бою, а не лише на рингу"

Добре, коли хуліган ще й фанат футболу, але це не обов’язкова умова. Для багатьох важливий єдиний аспект – сама бійка. Нам важливо, аби він не бачив в цьому зиску і не розповідав нікому про нашу групу, все має залишатись в таємниці. Іноді ми запрошуємо на бійки й інших спортсменів, які займаються бойовими мистецтвами. Якщо вони хочуть розім'ятись у справжньому бою, а не лише на рингу.

Україна

В Україні я був один раз – приїхав у Київ подивитись гру "Динамо" "Карпати". Ваші ультраси відрізняються від наших, навіть ззовні. Багато бритих голів. Тоді мені здалось, що серед них багато націоналістів, підозрюю, правого спрямування. Але вони задавали чудовий настрій на стадіоні. Падав дощ, а вони познімали із себе навіть футболки.

"Карпати" грали на виїзді, тож підтримати їх приїхало лише 200 осіб. Це все були ультраси і хулігани. Для нас це смішно. 2 тижні тому ми грали в Мюнхені, то з Кельна приїхали 7 тисяч вболівальників. Звісно, добробут німців відіграє тут не останню роль. Але разом з тим, наших ультрасів теж було не більше 200 людей, тому в цьому аспекті ми на рівних з вами.

"Усі ваші команди належать олігархам. Якщо команда займає хороші місця лише через те, що товстосум постійно вливає в неї гроші, то це не футбол"

А от ваші трибуни зі звичайними фанатами – це сум. Там нічого не відбувалось. З іншого, боку рахунок був 0:0, тому важко сказати.

Мені здалось, що на стадіоні в принципі зібрались одні націоналісти, навіть на звичайних секторах. Я був з другом, який має російські корені, він мені постійно перекладав гасла. Чимало з них були проти росіян. Натомість наші фани вболівають тільки за свою команду і своє місто, а не за свою країну і тим більше не проти якоїсь іншої країни. На стадіоні немає місця політиці. Хоча я можу зрозуміти, звідки у вас цей настрій.

В Україні дивна ситуація. Усі ваші команди належать олігархам. Якщо команда займає хороші місця лише через те, що товстосум постійно вливає в неї гроші, то це не футбол. Для нас важливо, щоб команда вибралась без інвестора. Для мільярдера команда – це бізнес, інструмент для заробляння грошей. Або ж у нього стільки грошей, що клуб – не більш ніж іграшка. Для нас команда – це життя.

"Поліція приїхала тільки через 20 хвилин, у той час я вже спокійно пиячив з двома українцями. Дуже приємні люди. Особисто я проти українців нічого не маю"

З українцями я теж бився. Цього року у Франції, Ліллі. Ми з друзями йшли вуличкою і наткнулись на кафе, яке було повністю забите українськими фанами. Побачивши нас, ті почали кричати "Хайль Гітлер" і показувати відповідний жест рукою. Що це за дурня? Я не нацист. Так ніби якщо ми німці, то автоматично стаємо націоналістами. Ну але що… Звісно ми побились. Нас було десь 40-50 хуліганів. Зі сторони українців 70-80, чоловік, але тільки 30 бились. Поліція приїхала тільки через 20 хвилин, у той час я вже спокійно пиячив з двома українцями. Дуже приємні люди. Особисто я проти українців нічого не маю. Тут в Німеччині радше проукраїнські настрої. Але тоді у Ліллі це була звичайнісінька провокація.

Журналісти створили нам негативний образ. Але ж чому? Хулігани б’ються тільки між собою. Ми ніколи не нападаємо на звичайних фанів чи на мусульман. Вони нам непотрібні.

Особисте

Я хуліган з 16 років. Точно можу сказати, що це сформувало мене як особистість. Я вірний своєму клубу, він назавжди у моєму серці. І ця вірність перетікає і у моє приватне життя. Я завжди вірний своїй дівчині, своїм друзям, своїй групі.

Ми освічені хулігани і не допускаємо у свою групу придурків. Молодшим учасникам ми прививаємо і моральні якості, вчимо, що не можна поводитись як козел. Наприклад, ти повинен поважати роботу простих людей, наприклад офіціантів, а у присутності жінки не можеш дозволити собі плювати на землю.

Моя дівчина просила не розповідати їй, коли має відбутись наступна бійка. Але якщо я вранці встаю, вдягаю спортивний одяг і зникаю на цілий день, то вона розуміє, що сьогодні буде.

Мені подобається таке подвійне життя. На роботу іноді доводиться одягати класичний костюм. Але поруч з ним в моїй шафі лежать худі, спортивні штани і капа".

Він оплачує рахунок, проводить мене до вокзалу і просить бути обережною ввечері. Хуліган-джентльмен? Виявляється таке теж існує.

Уляна Скицька, спеціально для "Футбол 24" з Кельна

А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях

13 фактів про вболівальників з Гельзенкірхена

Джерело: Футбол 24
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
1
год
:
2
хв
Еквадор
03:00
Колумбія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук