"Якщо твої хлопці не припинять, я тобі вріжу": Рома виграла перший єврокубок у 60-х – не всі визнають його легітимність

Зародження антирадянського турніру

Друга світова залишила європейський континент у руїнах. У 1955 році заступник президента ФІФА Ернст Томмен заручився підтримкою генерального секретаря FA Стенлі Роуза і президента FIGC Отторіно Барассі та організував альтернативний Кубку чемпіонів турнір – Кубок Ярмарків. Змагання планувалося частиною втілення "плану Маршалла" – учасниками могли стати команди з промислових центрів, які приймали ярмарки. Ідея полягала в економічному відродженні великих міст, що зазнали труднощів післявоєнного періоду.

"Це огидно": гравці Байєра розкритикували Рому і Моурінью за "антифутбол"

Через те, що турнір підлаштовувався під розклад ярмарків, перший розіграш розтягнувся на три роки. Щоб змагання вийшло цікавішим, організатори впровадили обмеження: кожне місто могло бути представлене лише однією командою. У першому розіграші бере участь Інтер? Чудово, отже Мілан залишається вдома.

Томмен, Роуз і Барассі надсилали запрошення містам, а не конкретним клубам. Астон Вілла відмовилася створити з Бірмінгемом спільну збірну міста, тому "сині" були представлені окремою командою. У Лондоні бажання зіграти в новому турнірі виявили 11 клубів – керівникам столиці довелося встановлювати квоти: кожен із клубів міг відправити до збірної Лондона по кілька гравців. У аналогічний спосіб вирішили питання путівок такі міста як Барселона, Копенгаген, Відень, Загреб, Лейпциг, Кельн, Франкфурт і Базель. А от найбільші міста СРСР запрошень для участі не отримали – план Маршалла ставив за мету посилити вплив американського ринку в Європі, а, отже, нейтралізувати просування радянської продукції.

Так, футбол у ті роки був зброєю в холодній війні.

Наприкінці 50-х / початку 60-х Рома була більш конкурентоспроможною, ніж Лаціо – римська мерія не думала двічі під час вручення їй мандата на участь у новому єврокубку. Кубок Ярмарків проіснував до 1971 року і підкорився лише одній італійській команді – на третьому році свого існування.

Наслідки "солодкого життя"

Президент Роми Анаклето Джанні зробив усе можливе, щоб посилити склад. 22 червня 1959 року в аеропорту Чампіно приземлився Педро Вальдемар Манфредіні – зірка аргентинського футболу, який отримав у себе на батьківщині прізвисько "Бріл" через постійно блискуче волосся. Щойно він зійшов із трапа літака, його сфотографували знизу вгору. Завдяки оптичному обману його ноги здавалися гігантськими, хоча насправді він носив взуття 42 розміру. З цієї причини Манфредіні в столиці Італії отримав нове прізвисько – "Снігова людина".

Командою в ті роки керував Альфредо Фоні, чемпіон світу у складі збірної Італії 1938 року, який уже двічі приводив Інтер до завоювання золотих медалей в статусі тренера. У Ромі він виконує функції менеджера на британський манер – не тільки тренує команду, а й керує трансферною кампанією. Від самого початку Фоні стверджує, що сезон 1959/60 для Роми стане "перехідним" – підписання одного Манфредіні явно недостатньо для якісного стрибка.

У столиці Фоні стикається з проблемою "солодкого життя" – саме в цьому часто звинувачуються гравці його команди. Вони не хочуть сильно напружуватися, їх влаштовує чинний спосіб життя – слава, увага дівчат, походи в ресторани. Фоні штрафує гравців, уболівальники протестують під час тренувань, капітанська пов'язка змінює свого власника – Гуарначчі більше не гідний її носити. Дев'яте місце в таблиці не викликає посмішки на обличчях римських тіфозі, і розвіяти сіру буденність здатні лише дві перемоги в дербі.

Наступного сезону Фоні отримує бажане посилення складу: захист підсилюється Фонтаною і Раймонді, середня лінія – Лохаконо, напад – Менікеллі і 35-річним Ск'яффіно. Частково завдяки цьому Рому періодично починають називати "цвинтарем слонів" – у складі зібралося занадто багато заслужених ветеранів "передпенсійного" віку.

Манфредіні почав сезон із чотирьох хет-триків – у ворота Барі, Удінезе, Лаціо та Падови. "Джалороссі" прагнуть грати в атакувальний футбол, іноді на поле одночасно виходять Орландо, Лохаконо, Манфредіні, Ск'яффіно і Сельмоссон. З цієї причини блискучі перемоги чергуються з безглуздими поразками. Стабільність проявляється тільки в новому єврокубковому турнірі – Кубку Ярмарків. За сумою двох матчів Рома пройшла Уніон Сан-Жилуаз, за сумою трьох – Кельн та Хіберніан.

Саме Кельну римляни програли свій єдиний матч у поході за трофеєм. На команду чекала важлива гра в чемпіонаті з Удінезе, і Фоні вирішив приберегти основний склад. У Німеччині тренер випустив Джампаоло Менікеллі замість креативного Ск'яффіно і 17-річну майбутню клубну легенду Джанкарло Де Сісті замість найкращого бомбардира Манфредіні, а також випробував Орландо на позиції центрального нападника. Експеримент провалився, але Де Сісті назавжди запам'ятав свій дебют за першу команду. Він так носився за німцями по полю, що в один момент Ск'яффіно не витримав і крикнув з-за меж поля: "Хлопче, зупинись! Переведи дух і залишайся на місці. М'яч сам до тебе прилетить". Римлянам пощастило, що третій матч – перегравання – відбувся знову в Римі (4:1).

Шотландці вибили з розіграшу гегемона турніру Барселону, і тепер мали зіграти з Ромою. У домашньому для себе матчі воротар Хібз Ронні Сімпсон дав настанову своїм захисникам не вибудовувати стінку – він не знав, що Лохаконо своїм гарматним ударом здатен вбити людину. У тому протистоянні (2:2, 3:3) аргентинець оформив три м'ячі з п'яти.

За кілька днів до третьої додаткової зустрічі Фоні стояв перед дилемою: він усвідомлював, що капітану Лозі буде важко грати в цій зустрічі, адже він щойно прибув із розташування збірної Італії після матчу з англійцями. Але тренер усе ж наважився: "Джакомо, якби я тебе попросив знову зіграти сьогодні ввечері, що б ти мені відповів?" Незважаючи на дощ і перспективу знову грати з британською командою, Лозі зрадів такій перспективі. На його щастя, у цій зустрічі Рома на Олімпіко (знову!) проблем із Хіберніаном не зазнала – чемпіонат Шотландії на той момент уже закінчився, а Серія А була в самому розпалі. Героєм додаткового матчу став Манфредіні, який оформив покер за 57 хвилин (6:0). Лохаконо цього разу залишив поле без голів – він набрав зайву вагу, через що навіть був відсторонений від кількох тренувань.

Друге перегравання під час одного розіграшу порушило запланований графік турніру, обидва фінали якого мали відбутися наприкінці травня. Фінальні матчі вирішили перенести на вересень, і це стало ключовим моментом у цій історії – непідготовлена для європейського успіху Рома отримала час на підготовку.

Воротар Роми захоплював Пеле: потягнув унікальний пенальті, отримав футболку легенди та відмовився стати одноклубником

Втеча з вікна готельного номера та інші дивацтва Лохаконо

За літо в клубі відбулися серйозні зміни. Анаклето Джанні не пробачив Фоні поразки в останньому римському дербі, і на місце звільненого наставника запросив Луїса Карнілью, який кількома роками раніше привів Реал до перемоги у двох розіграшах Кубка чемпіонів. Аргентинський фахівець був звільнений легендарним Сантьяго Бернабеу після виграшу КЄЧ 1959 року – президенту Мадрида не сподобалося, що тренер не випустив у фінальному матчі з Реймсом Ференца Пушкаша.

Луїс Карнілья

Стосунки тренера з новою командою, особливо з її лідерами, налагодилися не відразу. Лохаконо був спійманий Карнільєю, коли заради боксерського поєдинку намагався покинути свій готельний номер через вікно. Манфредіні ж описав свої непрості стосунки з наставником у першому розділі своєї автобіографії під назвою "Що я думаю про Карнілью": "Карнілья запитав мене, чи зрозумію я, коли настане момент, що я більше не приношу користі команді. Я відповів ствердно, і в той момент змирився з думкою, що мені доведеться пакувати валізи".

У те міжсезоння клуб покинули такі зіркові легіонери, як Альсідес Гіджа, Хуан Альберто Ск'яффіно та Арне Сельмоссон (той самий швед, який забивав у римському дербі за обидві столичні команди), а замість них склад поповнили Діно Да Коста, Торб'єрн Йонссон та Антоніо Анджелілло. Останній прийшов із зіркового Інтера Еленіо Еррери – "маг" гноїв його в запасі, вважаючи, що той бажає розважатися і жити на широку ногу замість того, щоб будувати футбольну кар'єру.

За кілька днів до виїзду в Бірмінгем Рома проводила генеральну репетицію фіналу в матчі шостого туру чемпіонату з Катаньєю. На той час преса якраз написала про бажання Ювентуса придбати Лохаконо, і атакувальний півзахисник начебто не був проти такого розвитку подій. У середині другого тайму він реалізував пенальті, але замість захоплених вигуків почув на свою адресу свист і гул. Подальша реакція Франсіско на події стала легендарною: аргентинець сів на край поля та кілька хвилин не брав участі у грі, яка тривала. Щоб напоумити лідера команди, потрібні були зусилля не тільки половини його одноклубників і тренера, а й Вінченцо Б'янконе – іменитого для "джаллороссі" спортивного директора, який часто ставав помічником головних тренерів, але ніколи не очолював команду самостійно.

Після матчу, який римляни виграли 4:0, до роздягальні команди увірвався розлючений зірковий кіноактор, великий шанувальник "джаллороссі" і автор легендарної фрази "Рому не обговорюють – її люблять" Ренато Рашель. Що сталося далі історія замовчує, але нескладно здогадатися, що залицяльникові майбутньої місіс Челентано Клаудії Морі довелося несолодко.

"Щоками голкіпера котилися сльози": Рома підступом змусила тренера піти у відставку – його підсидів кращий за Шеву

Загроза дискваліфікації з міжнародних змагань

На виїзд до Бірмінгема разом зі своєю командою Лохаконо не вирушив і пропустив не тільки походи по магазинах перед грою, а й офіційний банкет на честь візиту після неї. Рома не включила аргентинця в заявку, оскільки вела переговори з Міланом про його продаж. Наступних вихідних "россонері" мали грати в дербі з Інтером, і римський клуб хотів уберегти аргентинця від травми.

Напевно зустріч гравців обох команд на банкеті після матчу була незабутньою. Гра вийшла дуже грубою, після чергового порушення правил у виконанні захисника господарів Брайана Фармера проти Манікеллі тренер Роми вибіг на поле на знак протесту. Як зазначав кореспондент Кен Джонс із Daily Mirror, за слабшого арбітра, ніж шотландець Боббі Девідсон, матч за такої високої напруги міг легко вийти з-під контролю.

У сезоні 1961/62 Рома ще жодного разу не перемагала в гостях, але не програвала вдома. На Сент-Ендрюс статистика була підтверджена: після дубля Манфредіні Бірмінгем зумів відігратися, забивши на 78-й і 85-й хвилинах. Воротар Роми Фабіо Кудічіні згадував: "У Бірмінгемі я зіграв один із найкращих матчів у своїй кар'єрі. Ми грали під час сильної зливи, але мені вдалося зробити кілька приголомшливих порятунків. Щоразу, коли я вставав у воротарському майданчику, англійці атакували мене як божевільні – арбітр мене особливо не захищав".

Вочевидь, не просто так Футбольна асоціація Англії під час розіграшу Кубка Ярмарків у тому сезоні пригрозила Бірмінгему дискваліфікацією з міжнародних змагань. Вилучення Джонні Гордона в матчі з данським КБ стало для бірмінгемців п'ятим за останній рік у міжнародних матчах, і FA всерйоз переживала стосовно того, що гравці Бірмінгема псують престиж і репутацію британських клубів за кордоном. Мабуть, Бірмінгем прислухався до цих погроз, оскільки до півфінальної гри з Інтером був допущений. У фіналі ж англійці знову взялися за старе, що, звичайно ж, можна пояснити небажанням втрачати міжнародний трофей.

"Олімпійське" побоїще

Головний тренер збірної Італії Джованні Феррарі дозволив трьом гравцям Роми – Франсіско Лохаконо, Антоніо Анджелілло і Джакомо Лозі – запізнитися до розташування національної команди, яка готувалася до виїзної зустрічі з Ізраїлем у рамках відбору до ЧС-1962. Омар Сіворі – конкурент Анджелілло за позицією – розкритикував це рішення тренера; на його думку, інтереси збірної мають превалювати над клубними.

Атмосфера в день повторного фіналу була напруженою. Нападник Бірмінгема Джиммі Харріс згадував, як гравці Роми трималися позаду, коли команди виходили на поле – вони знали, що вболівальники (які заповнили Олімпіко в буденний день у робочий час, незважаючи на страйк громадського транспорту) влаштують гостям "душ із піску" через дротяну сітку, покликану захищати гравців від предметів, що летять зверху. У бульварній пресі Бірмінгем називали "бруммінськими* негідниками" - команда славилася "силовим" футболом і відповідними якостями, і тому Кен Джонс здивувався самовладанню гравців гостьової команди, оскільки "італійці використовували всі хитрощі, щоб вивести англійців з рівноваги".

Уже на десятій хвилині Карнілья вибіг на поле і в матчі-відповіді – щоб відтягнути капітана Бірмінгема Джиммі Блумфілда від одного зі своїх підопічних. Через якийсь час зіткнення Брайана Оррітта і Джампаоло Менікеллі призвело до нової бійки в стилі "стінка на стінку". Офіційні особи Роми вже були готові до такого розвитку подій – Карнілья хоч і вибіг на поле повторно, проте до бійки його не підпустили. Наставник Бірмінгема Гіл Меррік теж вирішив втрутитися, щоб охолодити ситуацію.

Гіл Меррік

Після відновлення гри гравці Бірмінгема продовжили діяти дуже грубо: Орландо, Лохаконо і Манфредіні не втомлювалися отримувати по ногах. Після чергового грубого прийому Фармера Менікеллі залишився лежати на газоні, і тоді Карнілья вже не витримав. Він підійшов до Мерріка і, дивлячись йому в очі, випалив: "Якщо твої хлопці не припинять, я тобі вріжу".

У перерві французький рефері П'єр Швінте попередив обох капітанів – Блумфілда та Лозі, що будь-який подальший прояв недисциплінованості чи запальності призведе до вилучення. Але єдиним гравцем, який отримав усне попередження від арбітра в підтрибунному приміщенні, став... Лохаконо. Після матчу тренер Бірмінгема Гіл Меррік стверджуватиме, що аргентинський півзахисник був єдиним гравцем, з яким Швінте мав діалог у перерві: "З Блумфілдом він узагалі не розмовляв!"

Джонні Скофілд рятує Бірмінгем після удару Манфредіні

Добре, що Франсіско залишився у грі – саме його дії призвели до автоголу Фармера на початку другого тайму. Після попередження судді гравці обох команд припинили намагатися ламати один одного, і грубості на полі поменшало. Суперники обмінялися гольовими моментами, але другий і останній м'яч у цій зустрічі влетів у ворота Джонні Скофілда на 90-й хвилині, коли бірмінгемці всіма силами побігли відіграватися. Голом у дев'ятку з дальньої відстані відзначився Паоло Пестрін.

Після матчу ЗМІ обох країн відзначали, що різницю на полі зробив Лохаконо – "видатний виконавець, який перевершив своїх суперників, але чий запальний характер постійно псував чудовий виступ. Він провокував своїх опонентів, був призвідником бійок і грубіянив на адресу рефері. При цьому він зіграв важливу роль у першому забитому м'ячі..." Головний тренер Бірмінгема Гіл Меррік, який перед матчем-відповіддю сподівався на "швидкий гол або два" у виконанні своєї команди, визнав, що Рома зіграла краще і заслужено перемогла. "Але вона не продемонструвала жодної спортивної майстерності", – підсумував екс-воротар збірної Англії.

Між двома фіналами в англійській пресі ходили чутки про зацікавленість Роми у двох гравцях Бірмінгема, правому вінгері Майку Хеллауеллу та капітані-інсайді Джиммі Блумфілді. Редакцію The Birmingham Mail закидали листами фанатів "синіх", які обурювалися перспективою продажу клубом своїх головних зірок. Тренеру Мерріку довелося на ці чутки відреагувати: "Невже вболівальники думають, що я хочу відпустити Блумфілда? Тільки божевільний може подумати, що ми віддамо перевагу Джиммі перед італійськими грошима". Сам капітан був не такий однозначний: "Якщо Бірмінгем згоден платити мені стільки ж, скільки мені пропонують заробляти в Італії, я б, звісно, залишився в Англії. В іншому випадку..."

Хеллауелл назвав чутки про інтерес Роми просто чутками: "Я добре зіграв у першому фіналі, і очевидно, Рома мною зацікавилася. Але я думаю, це були порожні розмови. У ті часи ніхто не покидав чемпіонат Англії заради кар'єри за кордоном".

***

Так Рома виграла свій перший в історії європейський трофей. Але в Римі досі точаться суперечки стосовно його легітимності. Організатори турніру допускали участь аматорських, напіваматорських і змішаних команд і не мали жодного стосунку до УЄФА. Крім цього, формат турніру передбачав доступ команд за запрошенням, а не за спортивні заслуги. І хоч раніше УЄФА стверджував, що Кубок УЄФА був створений на зміну Кубку Ярмарків, 2005 року організація остаточно розставила всі крапки над "і", офіційно заявивши, що Кубок Ярмарків не є наступником Кубка УЄФА.

Тому офіційно Рома виграла перший у своїй історії єврокубок – Лігу конференцій – лише минулого сезону. Тільки не кажіть про це її вболівальникам.

*Бруммі – неформальне прізвисько жителів Бірмінгема.

У Роми два гімни: чи зіграє на Олімпіко другий, залежатиме від Зорі