"Я хотів відступити від себе, це тривало 2 дні": як Хосеп Гвардіола єдиний раз виграв чемпіонство без Мессі чи грошей, породивши монстра
Хосеп Гвардіола міг би здивувати багатьох відповіддю на питання, чи коли-небудь засумнівався у своїй філософії.
"Про мою стратегію лідерства написано десь 3-4 книги. Я берусь за них, щоб відкрити самого себе і переконатись, чи дійсно роблю всі ці речі, бо я не впевнений. Їхні автори доходять до таких висновків про мене, які в житті б не взялись у мене в голові" (Пеп Гвардіола)
Ініціація, поразки і сумніви в собі
Ні. Це трапилось не після першого такого сезону в Манчестер Сіті (раніше він ніколи не завершував без жодного трофею), коли його команду возили Лестер та Евертон. І це трапилось не після першого матчу на чолі великої Барселони, коли команда поступилась в чемпіонаті Іспанії.
"Я просто тренер, а не Гаррі Поттер". Правила життя Хосепа Гвардіоли
Якогось сонячного (таке можна випалити тільки перебуваючи у доброму гуморі при хорошій погоді) дня президент Барси Жоан Лапорта спитав Гвардолу, чи зміг би Хосеп очолити головну команду. І майбутній тренер команди відповів: "У тебе яєць немає, щоб собі дозволити такий сміливий крок". Звісно ж, бос не витримав такого і відповів. От як би відповіли на таке у нас? Молодого і зухвалого тренера погнали б з 99-відсотковою імовірністю. У них Лапорта взяв і призначив Пепа головним у головній команді цілої автономії.
Але ми ж всі добряче наслухались про популярну думку "Дайте Гвардіолі якийсь Ньюкасл чи Сток і хай покаже, на що здатен". Тому сьогодні мова піде не про те, що всі добре знають і пам'ятають. А про те, з чого все починалось. Як повстав цей лідер і вчитель, якого ніби скинули з якоїсь особливої планети, де, згідно з легендами, народжуються усілякі мессі.
Провідну свою ідею Гвардіола успішно втілював початку в Барселоні, потім у Баварії, а зараз у Манчестер Сіті. "Привабливий футболі і результати повинні йти в парі". Це також одні з перших слів, коли колишній опорник повернувся у рідний клуб і очолив Барсу Б. Славетний дубль "блауграна", з якого повиходили всі ці хаві та іньєсти. Який, щоправда, не так часто міг похвалитись якимись великими успіхами, як його старший брат.
Це сталось тоді, коли Барселона після поразки в товариському матчі змогла лише раз виграти в 3-х стартових матчах 4-ї ліги Іспанії. Сумніви в тому, що з Гвардіоли виросте хоча б тренер для середняка Прімери, ширились не лише Каталонією. "У понеділок я почав думати про те, що мушу змінитись, бо ми не були здатні грати у вибраний мною спосіб".
Сумніви в собі тривали недовго. Уже за день Пеп зібрався з силами і сказав керівництву: "Треба міняти". Але не його, а поля, бо вони були занадто малі. "У той момент я сказав собі: якщо ми можемо добре грати на малому полі, зможемо це повторити на більшому рівні, з кращими гравцями і полями".
Він хотів відступити від своїх ідей і твердо сумнівався в собі десь зо 2 дні. Хосепу було 37, і він почувався недосвідченим новачком, який ніколи не тренував дорослу команду, але дуже прагнув і вірив у свої можливості. Звісно, певний вид страху був присутній, адже іспит потрібно було здати не в болоті Сегунди, а в таких грязюках, яких ті, хто принижують його рівень, навіть близько не бачили. Але сумніви відійшли. Це був важливий момент, коли його чемпіонська ментальність тренера почала народжуватись зсередини.
Він прийняв розвалюху, яку шкода кинути, але й нести тягар
Десь так можна було б охарактеризувати стан справ у тій Барсі Б літа 2007-го. Команда опустилась з 3-го дивізіону в 4-й. і не було підстав очікувати раптового покращення. Дехто помилково думає, що Гвардіола почав свій тренерський шлях відразу з головної команди Каталонії. Та насправді його перша робота після завершення кар'єри не була чимсь схожим на догляд за плодами академії. Це була важка тренерська праця зі справжніми змаганнями на брутально низькому рівні. Найбільшому дні, якого сягала каталонська дружина.
Для екс-капітана Барселони це був ще той виклик. І в перші ж дні Гвардіола змушений був попрощатись з двома перлинами своєї команди. Боян Кркіч та Джовані дос Сантос заслужили перехід у головну команду своїми успіхами на рівні дубля. З чогось треба було починати, і Пеп зважився на зміну клубної структури, об'єднавши Барси Б і В (C). У команду прийшло декілька старших яким було від 21 до 26 років. Тих хлопців, про яких, може, більше ніхто особливо не чув, але які зробили серйозний внесок у зростання молоді. Скелет команди обріс м'ясом.
Не будьте Мессі
Гвардіола був дуже вдячний своєму клубові за працевлаштування. "У мене не було жодної іншої пропозиції. Якби не ви, я б зараз сидів удома". За відчуттями Лапорти, Хосеп ніби був готовий працювати навіть задарма. На першому тренуванні хлопці дуже намагались вразити нового наставника своєю індивідуальністю. Гвардіола перервав цей цирк.
"Не хочу, щоб ви всі прагнули фінтити, як Мессі. Пас, пасуй і ще раз дай пас. Пасуйте точно, гарно пересувайтесь по полю і знову пас, пас, пас. Мені потрібно, щоб кожен рух мав сенс, а кожна передача знаходила адресат. У цьому буде різниця між нами та іншими командами".
Коли Барса Б сяє більше, ніж Барселона
Було запроваджено такий рівень професіоналізму, якого Терсера Дивізіон і близько не бачив. Штрафи за порушення дисципліни, ретельний передматчевий аналіз кожного суперника. Була і хитра система маленьких премій. "Якщо ви виграєте 3 матчі поспіль, я збираю всю команду на вечерю за мій рахунок". Уже за місяць після того, як сказав це усім своїм капітанам, гаманець Гвардіоли вперше схуд. Вони так часто засідали разом у двох каталонських ресторанчиках, що бюджет Пепа міг би зовсім не витримати. Але він придумав компенсовувати свої видатки за рахунок штрафів за запізнення, недопрацьовування на тренуваннях чи червоні картки. Цікаво, чи покарав себе сам, коли в запалі одного з матчів теж отримав вилучення.
Пеп винищив усю пилюку і довів до такого стану чистоти, що його команда почала сяяти яскравіше, ніж півфіналіст Ліги чемпіонів-2008. Франк Райкард міг почуватись на електричному стільці не тільки через гру команди, яку підсумували мінус 18 від Реала і 3-є місце на фініші сезону. Насправді Гвардіола посягнув на крісло нідерландця значно раніше ще й тим, як все організував. Це виглядало краще і продуманіше, ніж у першій команді. І це було неприпустимо.
Це щось на кшталт тої інфікації, яка робить з кожного навіть посереднього футболіста героя. Пеп не просто говорив мудрі та правильні речі, кожен його подих ніби заражав навіть найскромніших за рівнем виконавців. Увага до деталей, в яких, як відомо, завжди засідає диявол. Він, якщо хочете, був таким собі Стівом Джобсом футболу. Бунтарем-радикалом, який ламав систему і бачив все зовсім інакше, ніж решта. Йшов за своєю візією, не збивався зі шляху, хоча в його божевільні ідеї на початках вірили одиниці. Інфікував своєю невичерпною енергією підопічних. Обожнював слово "наполегливість" і ті моменти, коли бачив цю рису в гравцях, на яких інші поставили хрест.
І говорив так максимально просто та дохідливо про свої надзвичайні задуми, що це міг зрозуміти і школяр. Це було дивовижне поєднання простого з геніальним. "Кожен футболіст у команді розумів і своє завдання, і загальний план на перемогу в конкретному матчі. На мою думку, в цьому і є його секрет", – пригадує Дімас Дельгадо, який у першому тренерському сезоні Гвардіоли зіграв 25 матчів. Після того року його навіть винесло у Прімеру, але далі почався спуск: Сегунда. Автралія, Індія.
Перша чемпіонська серія, сльози гравців і відео про Зідана
Одного прекрасного дня Барса Б змінилась не до невпізнання: видала серію з 21 домашнього матчу без поразок. Кумедно звучить, але під час матчів Гвардіола настільки жив футболом, що почав підказувати навіть... гравцям суперника. Молоді хлопці виходили зі сльозами на очах після перегляду мотиваційного відео, підібраного Пепом. А перед одним із плей-офф вони переглянули фільм про... легенду і майбутнього тренера Реала Зідана, після чого Барса Б перемогла 6:0!
Стратегію Гвардіоли, яка серед іншого передбачає гру флангових захисників ледь не як вінгерів, і у психологічному плані було тонко прорахувано. Перші 5 хвилин матчу його гравці повинні були рвати і метати, як тигри. Після перегляду мотиваційних відео не можна було профукати потужну дозу адреналіну. Вони співали оду радості на полі, граючи з м'ячем більшість часу. Хосеп намагався не тиснути сильно на своїх гравців, але вимагав багато. Був настільки близьким і зрозумілий своїм підопічним, що ті віддавали все на полі заради нього.
Ще граючи за Барселону, він частенько відвідував оперний театр, вивчав філософію, тусив з поетами та артистами заради чогось більшого, ніж істина у вині, сам виступав на сцені. Він ніби готувався до свого тренерства заздалегідь, поки інші партнери відривались на дискотеках. Тож його молодість і недосвідченість були такими собі гріхами, умовними.
Коли щось пішло не так, він не закрився в собі, а пішов до свого колишнього наставника Кройфф за порадами. Також Хосеп радився з колись наймолодшим тренером Прімери Хуанмою Лільйо, якого запам'ятав по грі його Ов'єдо проти Барси ще в 90-х. Він міг очолити Барсу з підказки Гвардіоли, але обставини склались по-іншому. Лільйо дотримувався схожих поглядів на футбол, як-то володіння м'ячем, тотальний пресинг, "перевага досягається правильним розташуванням гравців на полі" або "найбільш ризикована річ – не ризикувати взагалі". Пеп завжди намагався вийти за рамки своє обмеженості та почерпнути все, що тільки можна, від своїх великих менторів.
Чому Серхіо Бускетс – новий унікальний дивак Барселони і плювати на фінанси
Бускетс
Гвардіола відзначався цілою серією суперечливих рішень, наслідком яких було відкриття талантів. Майбутній нападник першої команди Педро ні в кого не викликав питань своєю результативністю, але були й інші випадки. Серхіо цілу дитячу дорогу змагався з ярликом сина воротаря першої команди. Не всіх дітей колишній гравців Барселони автоматом приймають в Ла Масію. Ось і Бускетс не пройшов екзаменів в академію своєї мрії. Лише в 17 років його таки взяли до себе в сім'ю. А в 19 він зустрів його. Свого Тренера, який розгледів, повірив і назавжди змінив життя Бусі.
Серхіо провів сезон 2007/08 у четвертому дивізіоні, а вже з наступного раз і назавжди став гравцем основи, за якого зараз товстосуми не пошкодували б і 200 мільйонів євро. "На полі він грає без м'яча як ветеран. Завжди займає мудру і вивірену позицію і робить важкі, хоч комусь здаються легкими речі – розлучається з м'ячем через 1-2 дотики", – так новачка головної команди розхвалював Йохан Кройфф. Він уже хотів повертатись до свого дядька, якому обіцяв допомагати у тренерській роботі десь на задвірках Іспанії. Але з приходом молодого Гвардіоли став "найкращим півзахисником оборонного плану на світі".
"Мене не цікавить особисте життя гравців. Я – не поліцейський". Правила життя Пепа Гвардіоли
Тьяго Алькантара
Гвардіола помітив 16-річного хлопчака і дав йому дебютувати в листопаді 2007-го. Притримував і відпускав в юнацьку команду, проте 5 матчів у сезоні дав провести. У деяких Алькантара виглядав дуже круто, однак Пеп регулярно не спішив його ставити. Згодом той самий метод вичікування він застосував до Тьяго в головній команді, але коли було потрібно, той вистрілив. Гвардіола своїм терпінням допоміг розвинути сильнішу ментальність у гравці, якого потім не зламали й декілька важких травм у Баварії.
Велика роль інтуїції
Пеп переконаний, що просто вірити – це ще далеко не все. "Потрібно відчувати те, що робиш. Коли я починаю щось відчувати, стаю відважнішим, рішучішим і більш схильним до ризику. А насамперед – перестаю боятись. Велику роль у тому, що роблю, відіграє інтуїція". Та сама інтуїція, яка виводить його на переможний шлях і змушує працювати 24 години на добу в пошуках золотого еліксиру, філософського каменю футболу.
Правило 10 хвилин
Гвардіола пізнав гру до найменших дрібниць, але не носився з цим, як з орденами. Він працював з молодими гравцями, і вони потребували простої мови. Відеоматеріали, які він показував, ніколи не були довшими, ніж 10 хвилин. Пеп розумів, що гравці просто виключатимуться після цього часу, і подальші роз'яснення не матимуть жодного сенсу. Він не змушував їх ставати такими, якими йому зручно. І там, де міг собі це дозволити, підлаштовувався під них та їхні можливості.
Ніколи не давай занадто багато інформації, як би тобі не хотілось розповісти їм усе. А розповісти було про що. Вже тоді, у Барсі Б Гвардіола приїжджав у клуб задовго до приходу першого гравця, а покидав місце праці останнім через декілька годин після від'їзду команди.
Фінал і перше чемпіонство, в яке не вірили
Якщо комусь здасться це не таким і вагомим досягненням, то ви попробуйте прийняти розібрану команду, зробити її чемпіоном своєї групи, а потім ще виграти 2 стикові протистояння. І зробити це все так круто, щоб отримати не лише командне підвищення в класі, а й підвищення індивідуальне – з 4-го дивізіону в головну Барселону. Перед фінальним матчем сезону, в якому вирішувалась доля всіх старань, Гвардіола показав гравцям відео, на якому 60-річний батько разом із хворим на церебральний параліч сином регулярно стартував у реабілітаційних змаганнях. Барса Б перемогла тоді Барбастро і повернулась в Сегунду Б.
Народження Монстра, який пожирає творця
Коли Гвардіола подавав свою кандидатуру на головного тренера Барселони і виграв боротьбу в Жозе Моурінью та Мануеля Пеллегріні, він хотів змінити 4 речі: медичну службу, фізичну підготовку (вона і близько не відповідала рівню такої команди), професіоналізм (контроль гравців на полі і поза ним) і командний дух єдності (щоб було так по-сімейному, як у Мілані).
"Він є босом-збоченцем". Моурінью vs. Гвардіола. English version
Він хотів позбутись таких любителів життя на повну, як Роналдінью чи Деку. Він хотів поставити на таких же фанатиків своєї праці, як він сам. У нього повірили 50% ради правління Барси. А далі ви все знаєте. Монстр, якого породив Пеп, виграв не просто все, що міг. Він виграв навіть більше, ніж можливо. І ледь не спопелив навіть самого свого творця. Гвардіолу врятував лише відхід з Барселони на тривалий відпочинок і нове життя в Новому Йорку. Вогонь був настільки сильним, що Пеп дав обітницю більше ніколи не тренувати Барсу...
показати приховати