Все про Косово: кров за незалежність, гра в дипломатію і талант із "Барселони"
"Футбол 24" представляє загадкового суперника збірної України у 3-му турі відбіркового циклу до ЧС-2018.
Політичний лабіринт
Розпочати варто з історії, бо без неї не буде розуміння сьогоднішніх реалій і ситуації, в якій опинилася збірна Косово. Отож, свою незалежність від Сербії косовари вибороли 17 лютого 2008 року – її проголосив парламент краю. До цього історичного моменту Косово було автономією у складі сербської держави, що провокувало там регулярні сутички між албанською більшістю, яка становить 92 відсотки місцевого населення та, власне, сербами.
Серйозний заміс розпочався у 1996-му, коли Армія Звільнення Косово, підкріплена албанськими солдатами, відкрила вогонь по сербських військових. Косово стало класичною "гарячою точкою": за кілька років емігрували близько півмільйона осіб, а криваві жнива відібрали 12 тисяч життів. Втрутилося НАТО, яке змусило сербську армію покинути провінцію. Тепер тут заправляла ООН. Втікачі змогли повернутися у свої покинуті домівки + сюди підтягнулася велика кількість албанців, які покинули рідну країну та оселилися у Косово.
Тим не менше, повністю унеможливити кровопролиття не вдалося. Локальні міжетнічні сутички у Косово тривали. В основному, потерпали сербські храми – їх руйнували і спалювали. Зрештою, все закінчилося політичним рішенням косовського парламенту у 2008-му.
Станом на сьогодні незалежність Косово визнали 111 держав світу, серед яких США, Франція, Туреччина, Німеччина, Великобританія, Австралія, Італія, Польща, Швеція, Японія, Литва тощо. Із новим статусом Косово не змирилася, звісно ж, Сербія, яку цілком і повністю підтримує Росія. Проти незалежності косоварів – Іспанія, Грузія, Ізраїль. Ми також серед цієї когорти. Дипломатичною мовою "Україна займає позицію вичікування". Відповідно, Косово вважається самопроголошеною державою із населенням понад 1 мільйон 800 тисяч осіб. А позаяк Україна "вичікує", то й домашній матч із "нелегалами" змушена провести на нейтральній території – у Кракові.
Цікавий факт. У вересні 2014-го уряд Косово ухвалив рішення ввести санкції проти Росії у відповідь на агресію щодо України. "Ми маємо намір підтримати міжнародний порядок, суверенітет і незалежність України. Таким чином Косово прагне показати, що є надійним союзником для євроатлантичних партнерів", - заявив тоді глава Міністерства закордонних справ Енвер Ходжай.
Команда №1
Свій найперший матч збірна Косово провела у 1993 році. Суперником була дружня Албанія, яка й взяла гору – 3:1. Упродовж тривалого періоду косовари були змушені вдоволятися іграми із братами по нещастю – такими ж непризнаними збірними. Наприклад, у 2006 році косовський націонал здобув найрозгромнішу перемогу у своїй історії. З рахунком 7:1 була принижена збірна Монако.
Але тут мріяли про значно більше. Тому після проголошення незалежності у 2008-му федерація футболу Косово відправила лист у ФІФА, благаючи про офіційне визнання і дозвіл на участь у відбіркових циклах до чемпіонатів Європи та світу. Отримали відмову. Повторний запит три роки потому закінчився аналогічним провалом – ФІФА та УЄФА стояли на своєму. Зрештою, 3 травня цього року відбулася історична подія: Косово таки прийняли в УЄФА. А через 10 днів косоварам дали добро і у ФІФА. "Стукайте – і відчинять вам".
У групі І було лише 5 збірних, тоді як в інших – по 6. Тож Косово відправили до збірних України, Хорватії, Фінляндії, Туреччини та Ісландії. Стартували косовари дуже навіть пристойно. У першому турі вивезли нічию 1:1 із Фінляндії завдяки голу Вальона Беріші. Такий результат прирівнювався практично до подвигу.
А ось у другому турі все стало на свої місця. Косово приймало Хорватію на території Албанії, у місті Шкодер, і там усе вирішилося ще в першому таймі, коли Маріо Манджукіч оформив хет-трик. Загальний же рахунок – 0:6. Так косоварів ще жодного разу не принижували.
Тренер
Альберту Буньякі – 45, і він вже сьомий рік поспіль очолює збірну Косово. Народився у Приштині, столиці держави, проте у зв’язку з кривавими подіями, описаними вище, тривалий час проживав у Швеції. Буньякі був форвардом і виступав за маловідомі шведські клуби, назви яких вам точно ні про що не скажуть – повірте автору на слово.
Наприкінці 90-х почав тренувати. Найвідомішим місцем роботи Альберта став шведський клуб "Кальмар", де косовар асистував головному тренеру. А все могло бути по-іншому, якщо б у 1991 році Буньякі не "відкосив" від сербської армії і не врятувався втечею закордон. Юги тоді вторглися у Хорватію, а маховик смерті набрав колосальних обертів. Альберт не хотів помирати чи вбивати інших. Він зробив свій доленосний вибір на користь життя і футболу.
Капітан
Вожак збірної Косово Самір Уйкані виступає за "Пізу", клуб італійської Серії Б. Команда міста Кривої Вежі – один із лідерів поточного чемпіонату, а 28-річний Уйкані – основний її голкіпер. У "Пізу" Самір перебрався на правах оренди із "Дженоа", де не зіграв жодного матчу. Взагалі-то, він любить потинятися у пошуках ігрової практики. Ще коли виступав за "Палермо", віддавався в оренду у "Новару" та "К’єво”. А перед "Пізою" вдосталь пограв за "Латіну".
Цікаво, що Уйкані навіть провів 20 матчів за збірну Албанії. Албанія і Косово – практично одне й те ж, тому не дивуйтеся, що зараз Самір грає вже за "Золотих хлопчаків".
У часи війни із сербами Самір Уйкані зазнав чимало лиха. На його очах вбили багатьох родичів, йому ж пощастило – батько встиг схопити дружину та дітей і виїхати у Бельгію. Згодом, коли вщух смертельний ураган, Уйкані повернувся додому. "Це стало для мене ударом. Увесь тиждень я ходив і плакав", - пригадує голкіпер.
Команда
Воротарі: Самір Уйкані ("Піза", Італія), Адіс Нурковіч ("Травнік", Боснія і Герцеговина), Бледан Хайдіні ("Трепча", Косово)
Захисники: Вальмір Сулеймані ("Ганновер", Німеччина), Амір Ррахмані ("Локомотива", Хорватія), Леарт Пакарада ("Зандхаузен", Німеччина), Албан Пніші ("Грассхопер", Швейцарія), Фанол Пердедай ("Мюнхен-1860", Німеччина), Авні Пепа ("Крістіансенд", Норвегія)
Півзахисники: Мілот Рашіца ("Вітесс", Нідерланди), Бернард Беріша ("Анжи", Росія), Херолінд Шаля (без клубу), Сінан Бютюкі ("Гоу Ехед Іглз", Нідерланди), Арбер Зенелі ("Херенвен", Нідерланди), Бесар Халімі ("Майнц", Німеччина), Вальон Беріша ("Зальцбург", Австрія), Лабінот Кабаші ("Барселона", Іспанія), Альбан Меха ("Коньяспор", Туреччина), Ерол Зейнулаху ("Уніон", Німеччина), Хекуран Крюезіу ("Люцерн", Швейцарія)
Нападники: Альберт Буньяку ("Сент-Галлен", Швейцарія), Берсант Целіна ("Твенте", Нідерланди), Ведат Мурікі ("Генчлерберлігі", Туреччина).
Чемпіонат Косово ще надто слабкий, тому не дивно, що на 99,9% склад збірної сформований із легіонерів. Їх географія надзвичайно широка. Найбільше тут представників німецького чемпіонату – 5. Нідерланди делегували 4 косоварів. Швейцарія -3, Хорватія і Туреччина – по 2, Італія, Іспанія, Австрія, Норвегія, Боснія і Росія – по 1.
На фото: Косовський Іньєста
Багато захоплених прицмокувань адресуються молодій генерації Косово. Особливо перепадає 16-річному Лабіноту Кабаши, півзахиснику юнацької команди "Барселони". Його величають "Косовський Іньєста" - за техніку і бачення поля. Випустити юнака проти Хорватії бодай на кілька хвилин - не ризикнули. Бережуть для матчу з Україною?
Є форвард Берсат Целіна. Хлопцеві – 20 років, а він вже просидів два сезони у запасі самого "Ман Сіті". Зараз феєрить в Ередивізі за "Твенте": 4 матчі, 3 голи. У матчі з хорватами, щоправда, Целіна був безсилий, тому в другому таймі поступився місцем на полі 32-річному Альберту Буньяку (не плутати з головним тренером – тут різниця аж в 1 літеру!).
Буньяку – старий вовк, який сформувався під впливом німецького чемпіонату. Грав за "Падерборн", "Рот-Вайс", "Нюрнберг" і "Кайзерслаутерн". Тепер вже третій сезон забиває за швейцарський "Санкт-Галлен". Хоча "забиває" - надто гучно сказано. Два голи у 7 матчах – не найкраща статистика для центрфорварда.
У середній лінії діють два брати – Бернард та Вальон Беріші. Це індивідуально сильні виконавці, які є основними гравцями у своїх клубах "Анжи" та "Зальцбургу". Вальон – на півтора роки молодший від брата. Він назавжди увійшов в історію – забив перший офіційний м’яч збірної Косово.
Проти Фінляндії головний тренер зробив ставку на схему 4-1-4-1 і вона спрацювала. Уйкані – Пердедай, Ррахмані, Пніші, Пакарада – Крюезіу – Рашіца, В. Беріша, Алуші, Б. Беріша – Буньяку. А ось із Хорватією Буньякі виставив 4-4-1-1: Пердедай, Пепа, Пніші, Пакарада – Рашіца, Крюезіу, В. Беріша, Б. Беріша – Зенелі – Целіна. Такий варіант складу не зумів нічого вдіяти. Проти України очікуємо нових змін від Буньякі.
Стадіон
Домашні матчі збірна Косово змушена проводити в албанському місті Шкодер, на арені "Лоро Борічі". Трибуни розраховані на 16 тисяч глядачів, а сама споруда – далеко не нова. Вона належить клубу "Влажнія", 9-разовому чемпіону Албанії. Попри те, що матчі відбуваються не в Приштині, косовари почуваються тут справді по-домашньому.
На фото: Затишна "Краковія"
Ну а в неділю Косово гостюватиме на краківському стадіоні "Краковія" імені Юзефа Пілсудського. Лігво одного з найдревніших клубів Польщі може розмістити 15,5 тисяч глядачів, але, найімовірніше, світитиме добрячими залисинами на секторах. Навряд чи матч Україна – Косово викличе у поляків серйозний інтерес. Тим паче, після того, як у суботу Кадра прийматиме збірну Данії. Ціна дипломатії, що тут скажеш.
показати приховати