Воронін у Ліверпулі: поклав шедевр у ЛЧ, навчив Фернандо Торреса лайки, не сходив зі сторінок британських таблоїдів
Від симпатії до розчарування – один необережний крок.
Українець у складі легендарного Ліверпуля – звучить круто. Тим паче, ще свіжими були спогади про епічний камбек Стамбула-2005, а з часу фіналу ЛЧ в Афінах минуло зовсім нічого. Перспективи новачка оцінювалися з великим оптимізмом. Все ж він – лідер Байєра та національної збірної. У самому розквіті сил. Що могло піти не так?
Однак героєм Енфілда українцеві стати не судилось. І навіть через десятиліття злопам’ятні британські ЗМІ згадують про нього лише в контексті саркастичних підбірок а-ля "Топ-5 найпровальніших трансферів Ліверпуля" чи "Топ-10 найгірших форвардів АПЛ". Футбол 24 разом із Nemiroff аналізує повчальний мерсисайдський досвід Андрія Вороніна.
"Серьога, не пасуй, бий цей м’яч у боротьбу": історія першого українця у чемпіонаті Англії
Взагалі, все почалося з Рафаеля Бенітеса. Тодішній наставник Ліверпуля загорівся ідеєю придбання нападника Байєра, оскільки йому імпонувала універсалізація українця. Воронін і справді був людиною-оркестром. Центр нападу, обидва фланги атаки, відтягнутий форвард, атакувальний хав – він міг зіграти всюди. Наявність Торреса, Кюйта, Крауча, Бенаюна суперечностей не викликала – винахідливий ентренадор обов’язково винайде магічну формулу, щоб якомога ефективніше поєднати весь голеадорський потенціал команди.
Українець дебютував просто блискуче. У матчі кваліфікації ЛЧ проти Тулузи завалив здалеку єдиний і переможний гол на полі французів.
Натхненний першим успіхом, Воронін закріплює перевагу Ліверпуля над Сандерлендом у 4-му турі чемпіонату – 2:0. Обіграв захисника і без роздумів пробив з меж штрафного майданчика.
Далі – більше. У наступному турі Ліверпуль трощить на Енфілді аутсайдера Дербі Каунті – 6:0. В активі Андрія – м’яч під номером 5.
У дев’ятому турі Воронін відзначився втретє у чемпіонаті і вчетверте у червоній футболці. Він відкрив рахунок в домашньому поєдинку з Тоттенхемом. Щоправда, цього разу довести справу до перемоги не вдалося – 2:2.
У листопаді "Ворона" нагадав про себе і в Лізі чемпіонів. Ліверпуль розібрав на молекули Бешикташ – 8:0, а українець безпосередньо доклався до половини голів. Щоправда, офіційно йому записали лише два асисти. Та гра вважається найкращим перформансом Вороніна за Ліверпуль.
Січень 2008-го, нашого легіонера спіткала травма гомілки. Повернутися на осінній рівень було непросто. Смак голів він відчув лише під завісу сезону. У 34-му турі забив третій гол у домашній грі з Блекберном (3:1).
А в останньому, 38-му турі, знову засмутив Тоттенхем. Цього разу внесок Вороніна втілився у перемогу Ліверпуля на Вайт Харт Лейн – 2:0.
Та рішення Бенітеса це вже не змінило. Рафа, який раніше був симпатиком таланту українця, різко збайдужів до нього, наполягаючи на оренді куди завгодно, лише б не бачити його у Ліверпулі. На це був ряд причин – і не лише ігрових.
По-перше, звиклому до Німеччини українцеві дуже складно давалася інтеграція в англійські традиції та порядки. "Німці стоять на кілька щаблів вище", – констатував Воронін в інтерв’ю українським та російським ЗМІ. Його не влаштовувала медицина, безпека ("Нещодавно грабіжники пробралися у будинок Джеррарда"), дратував менталітет, заганяв у тупик скаузерський діалект, яким розмовляли не лише на вулицях, а й у команді (Джеррард, Каррагер).
Між іншим, серед одноклубників Воронін найтісніше спілкувався з Краучем, у якого була "правильна" англійська, а також з іспанською колонією – Пепе Рейною, Арбелоа, Хабі Алонсо. Торреса навіть навчив російського мату. Boxing Day начебто теж не входив у плани Андрія, який звик у цей період насолоджуватися новорічно-різдвяними святами.
Коли всі ці відвертості легіонера Ліверпуля дійшли до Островів, почалися проблеми. Українцеві довелося навіть записувати інтерв’ю з клубною прес-службою, у якому він усе заперечував: "Я ніколи не говорив таких речей".
Та потік хейту вже було не спинити. Бульварна преса предметно взялася за кохану половинку футболіста. "У дружини Вороніна – найгірший гардероб у світі". Хижа до скандалів публіка з насолодою смакувала фотографіями, зробленими папараці. На світлині подружжя Вороніних поверталося зі шопінгу: Андрій – у сріблястому спортивному костюмі та кепці, Юлія – на шпильках, у леопардовому костюмі, під яким виднівся чорний гольф. Українку, щоправда, з рівноваги вивести було важко: "Британці – жахливо консервативні. З усіх кольорів вони поважають тільки білий і чорний".
Коли влітку 2008-го Бенітес підсилив і без того солідну атаку, придбавши ірландця Роббі Кіна, опальний українець остаточно зрозумів, що оренда – не найгірший варіант. На один сезон він повернувся до любої серцю Бундесліги, де одягнув футболку Герти (11 голів + 5 асистів). Після такого перформансу Андрію дали ще щось схоже на другий шанс у Ліверпулі, проте обидві сторони лише змарнували свій час.
"Напевно, Англія – не мій чемпіонат, – аналізував причини провалу Воронін. – Можливо, в якихось моментах я поводився неправильно. Найважчим у Ліверпулі була для мене ротація Бенітеса. Я вийшов, забив гол, а на наступну гру навіть в заявку не потрапив. Питаю: "Як так?". Він каже: "Андрію, все нормально. На цю гру інша тактика". Яка інша тактика? Гаразд, якби мені було 20 чи 22 роки. А я в Леверкузені грав в основі і після чемпіонату світу прийшов. Але я все одно винен".
