Винороб, гуру бізнесу, коментатор: творці першого чемпіонства Шахтаря – як склалися їхні долі
У червні виповнилося 20 років з моменту здобуття Шахтарем історичного першого чемпіонства. Чим живуть нині герої донецької команди? Розповідаємо у нашому матеріалі.
Гол Олексія Бєліка 11 червня 2002-го назавжди увійшов в історію донецької команди. Підсумком важкого матчу проти Закарпаття, а заодно боротьби за золоті медалі Вищої ліги став влучний удар 21-річного форварда. Він підвів риску під особливим сезоном та встановив знакове досягнення для усіх прихильників Шахтаря.
Parimatch Ukraine докладає зусиль, щоби футбол в нашій країні рухався вперед навіть у таких важких умовах. Компанія продовжує підтримку клубів УПЛ й планує з Шахтарем, Дніпром-1, Чорноморцем та Львовом реалізацію важливих проектів.
Крім того, бренд підтримує Збройні Сили України. Допомога Parimatch Ukraine ЗСУ та українцям вже сягнула майже 300 мільйонів гривень. Компанія буде продовжувати допомагати виборювати перемогу вільної нації.
Долучилися до епохального тріумфу 29 футболістів "помаранчево-чорних". Згадуємо про їхній внесок у прем'єрне золото для Донецька та вирушаємо на пошуки кожного з них.
Віталій Абрамов (2 матчі)
Уродженець Караганди після чотирьох вдалих сезонів за Ротор так і не зумів закріпитися у Шахтарі. Ще по ходу чемпіонського сезону Абрамов змінив клубну прописку і став гравцем донецького Металурга. Невдовзі Віталій виїхав у Росію, де зараз працює тренером у структурі Ротора.
Джуліус Агахова (17 матчів, 7 голів)
Нігерієць залишив яскравий слід в Україні – і справа не лише у важливих голах того чемпіонського сезону. Святкування цих голів вражало оригінальністю на фоні блідуватого українського чемпіонату. В історію "гірників" Агахова ввійшов у 2006-му, коли забив золотий гол у ворота Динамо і приніс донеччанам третє чемпіонство. Післяфутбольне життя Джуліуса є дуже насиченим – він активно займається бізнесом (мабуть, найбільш успішно з-поміж усіх екс-гірників), громадською та благодійною діяльністю, а ще залучається у ролі експерта у нігерійських ЗМІ.
Джуліус Агахова
Олександр Олексієнко (3 матчі)
Дуже талановитий форвард, якому завадили травми (одна з них – на початку чемпіонату в матчі з Динамо). Всього за Шахтар провів три поєдинки – якраз у золотому сезоні. Кілька років тому прізвище Олексієнка фігурувало у скандалі, пов’язаному з організацією договірних матчів. Утім офіційної інформації про розгляд справи так і не оприлюднили.
Маріан Аліуце (17 матчів)
Один із перших легіонерів Шахтаря, безумовно, виділявся у донецькій команді (особливо під керівництвом Віктора Прокопенка). Проте одразу після чемпіонського сезону повернувся у рідний Стяуа, не реалізувавши у Донецьку свій потенціал. Після футболу розпочав займатися будівельним бізнесом у Бухаресті, а ще є частим гостем на румунському телебаченні.
Сергій Ателькін (15 матчів, 2 голи)
30-річна легенда клубу вже не відігравала значної ролі для тодішнього Шахтаря, хоча й провела у тому сезоні більше половини матчів. Один із двох голів Ателькіна на початку чемпіонату допоміг "гірникам" обіграти Таврію (2:1). Наступний сезон він провів у донецькому Металургу, після чого завершив ігрову кар'єру. 1 жовтня 2020-го український футбол сколихнула трагічна звістка – перестало битися серце Сергія Ателькіна, який на той момент відповідав за селекцію ФК Львів. Йому було лише 48.
Сергій Ателькін
Олексій Бахарєв (16 матчів, 2 голи)
Натуралізований росіянин, який грав за збірну України. Один із улюбленців донецьких вболівальників. Працював тренером в академії Шахтаря. 18 березня помер у російському Тольятті – місті, що стало рідним для Олексія. Відійшов у засвіти ще раніше за Ателькіна – у 45.
Олексій Бєлік (21 матч, 3 голи)
Незважаючи на скромну, як для форварда, статистику, увійшов в історію, як автор золотого гола. Вже у наступному сезоні Бєлік запише до активу 21 гол! Після завершення кар'єри працював телевізійним експертом, а нещодавно увійшов до тренерського штабу юнацької команди Шахтаря.
Олексій Бєлік забиває Закарпаттю
Євген Бредун (5 матчів)
19-річний клубний вихованець рідко з'являвся на полі – лише один повний матч та чотири виходи на останніх хвилинах поєдинків. Повноцінно свій талант не реалізував, видавши непоганий період у Севастополі наприкінці кар'єри. Нині працює директором футбольної школи в окупованому Севастополі.
Юрій Вірт (8 матчів, 6 пропущених голів)
Розпочинав той сезон у якості основного кіпера, та з приходом Невіо Скали втратив місце у складі і був виставлений на трансфер. Однак внесок Вірта у майбутнє чемпіонство не варто недооцінювати – Шахтар здобув 6 перемог з Юрієм у воротах. У матчі першого кола з Динамо кіпер хоч і пропустив двічі, проте допоміг команді завоювати важливу нічию. Нині Юрій Миколайович – успішний тренер, який вивів рівненський Верес з Другої ліги в УПЛ.
Андрій Воробей (25 матчів, 9 голів)
У попередньому чемпіонаті форвард Шахтаря наколотив 21 гол і став найкращим бомбардиром Вищої ліги. Натомість у чемпіонському сезоні Воробей записав до активу лише 9 влучних ударів, проте все одно став найкращим бомбардиром команди. Один із найцінніших голів Андрія припав на поєдинок другого туру з Динамо. Наприкінці зустрічі врятував "гірників" від поразки. Зараз Воробей працює телеекспертом.
Андрій Воробей
Муамер Вугдаліч (2 матчі)
Словенський легіонер не залишив помітного сліду в Донецьку, однак запам’ятався тим, що у 2002-му зіграв на чемпіонаті світу за збірну своєї країни. Нині 44-річний Вугдаліч тренує словенську збірну U-15.
Олексій Гай (7 матчів, 1 гол)
Наймолодший гравець чемпіонського Шахтаря. Вихованець запорізького футболу провів насичену кар'єру і, витримуючи конкуренцію, знаходив можливість потрапити у склад "гірників", який вже був переповнений легіонерами. Нині допомагає Роману Григорчуку в одеському Чорноморці.
Дайнюс Глевецкас (12 матчів)
Литовський оборонець переїхав у Шахтар у 1999-му, але незамінним гравцем основи не став (хоча на заключні матчі чемпіонського сезону виходив у старті). Розпочинав та завершував кар'єру у рідному Паневежисі. Більше того, Глевецкас зараз є головним тренером Паневежису, який виступає в елітному литовському дивізіоні.
Ігор Гюзелов (2 матчі)
Кучерявий македонець не закріпився у Донецьку, а у тому сезоні відіграв лише 37 хвилин. За словами Гюзелова, однією з причин важкої адаптації були часті непорозуміння з Валерієм Яремченком. Краще справи в оборонця пішли у донецькому Металургу, де він провів наступні 4 сезони. Ігор завершував кар'єру у бельгійському Серкль Брюгге. Там, у Брюгге, македонець нині і мешкає зі своєю сім'єю. Здобув тренерську ліцензію, утім працює футбольним агентом.
Геннадій Зубов (23 матчі, 8 голів)
Жива легенда "гірників", яка майже всю кар'єру провела у Шахтарі. Після завершення активних виступів залишився у рідному клубі у якості наставника в академії. На початку вересня стало відомо, що Зубов переїхав в один із нижчих російських дивізіонів – відтепер працюватиме там тренером.
Геннадій Зубов
Даніель Кіріце (1 матч)
Скромний внесок румуна у чемпіонство "гірників" – 34 хвилини у матчі з Кривбасом. У Шахтарі в Кіріце не склалося. Краще він себе реалізував згодом у Зеніті та алчевській Сталі. Тепер Даніель мешкає у рідному Плоєшті та працює у структурі тамтешнього клубу Петролул.
Войцех Ковалевскі (9 матчів, 1 пропущений гол)
Кремезний кіпер переїхав у Донецьк на початку другого кола на запрошення Невіо Скали (таким був перший трансфер італійця). Видав фантастичну серію, пропустивши 1 гол у 9 матчах. За словами Ковалевскі, на його кар'єру вплинула травма, отримана у фіналі Кубка України-2002. Вже наступного року Войцех перебрався у Спартак. Згодом займався бізнесом, виконував функції президента польського клубу Стоміл, а зараз займається власною футбольною академією у рідних Сувалках та працює телекспертом і коментатором.
Войцех Ковалевскі
Андрій Конюшенко (10 матчів, 1 гол)
Киянин у Шахтарі не затримався, проте зробив свій вагомий внесок у чемпіонство. Найкращі роки Конюшенка минули у Запоріжжі та Маріуполі. Працював дитячим тренером в Оболоні, куди кілька разів повертався ще у якості футболіста.
Маріуш Левандовскі (11 матчів, 1 гол)
Поляк провів у Шахтарі 9 сезонів, першим з яких став золотий. Маріуш – символ донеччан початку "нульових". Після прощання з донецьким клубом ще чотири сезони провів у Севастополі. Згодом розпочав тренерську кар’єру, у квітні очолив Радом'як – клуб з Екстракляси (раніше були теж елітні Заглембе та Термаліка).
Ассан Ндіайє (23 матчі, 3 голи)
Захисник, який забив три важливі голи у золотому сезоні: Динамо, Кривбасу та Поліграфтехніці. Шахтар виявився єдиним не сенегальським клубом у житті Ассана. У 2008-му із Дакару прийшла трагічна звістка – Ндіайє помер уві сні нібито через проблеми із серцем. Ассану було лише 33.
Ассан Ндіайє
Айзек Окоронкво (16 матчів)
Учасник Олімпіади та чемпіонату світу у складі збірної Нігерії. У Донецьку провів неповні три сезони, перебравшись пізніше у Вулверхемптон. Та все ж згодом переїхав у Росію, де одружився та розпочав займатися бізнесом. Згідно з останніми даними там і мешкає дотепер.
Предраг Оцокольїч (1 матч)
За Шахтар уродженець Белграда провів лише 16 хвилин – якраз у чемпіонському сезоні. Значна частина футбольного життя Оцокольїча минула у Франції та на Кіпрі, а у пресі він з’являвся, скоріше, через статус своєї дружини Лідії, яка є сестрою Цеци Ражнатовіч – балканської співачки та дружини бойовика Желька Ражнатовіча, на прізвисько Аркан. Предраг займався агентською діяльністю, веде непублічний стиль життя.
Олег Пестряков (4 матчі, 1 гол)
Уродженець Криму сумарно провів у тому сезоні 90 хвилин у чотирьох матчах. Закріпитися у Шахтарі не зміг, а найкращі роки припали на кінець 90-х, коли Пестряков виступав у Ростові. Був тренером в академії Шахтаря, згодом мешкав у Москві, де працював індивідуальним тренером у власній академії.
Сергій Попов (21 матч, 5 голів)
Промовистий факт – більше за оборонця Попова у тому сезоні забили лише три гравці групи атаки. Першу частину чемпіонату клубна легенда провела з капітанською пов'язкою на руці, а в одному із заключних матчів Сергій відзначився єдиним голом у ворота Таврії на 81-й хвилині. Нині Сергій Олександрович допомагає Віктору Скрипнику. Раніше Попов асистував Скрипнику у штабі Зорі, тепер – у Ворсклі.
Сергій Попов
Михайло Старостяк (24 матчі)
Фланговий захисник, який своєю працею на роки виборов місце у старті Шахтаря і по праву вважається клубною легендою, маючи в активі понад 200 матчів у помаранчево-чорній футболці. Пізніше тривалий час працював у структурі фактично рідного клубу, згодом був асистентом головного тренера Минаю та вінницької Ниви.
Анатолій Тимощук (26 матчів, 3 голи)
Автор гольової передачі на Бєліка у ключовій битві із Закарпаттям. Для Шахтаря, без сумніву, велика постать. Про нинішню роботу Тимощука ви й так усе знаєте – Санкт Петербург, Росія.
Даніель Флоря (22 матчі)
Українське золото виграв з першої ж спроби, адже якраз перед чемпіонським сезоном підписав контракт з Шахтарем. Фланговий захисник був одним із ключових футболістів тієї команди. Парадоксально, та виявився непотрібним Шахтарю після приходу земляка Мірчі Луческу, який зробив ставку на іншого румуна – Развана Раца. Десять років тому Флоря почав тренерську діяльність на Батьківщині, де вже змінив кілька команд, працюючи асистентом головного тренера.
В'ячеслав Шевчук (1 матч)
Для 22-річного Шевчука то була лише перша спроба затриматися у Шахтарі, яка завершилася невдачею. Той сезон він завершував у донецькому Металургу, а у головну команду Донбасу повернувся через 5 років, щоб провести там понад 10 безперервних сезонів. Зараз В’ячеслав є футбольним експертом та спортивним директором рівненського Вереса.
Дмитро Шутков (9 матчів, 3 пропущених голи)
Впевненість Шуткова у воротах надихала партнерів. За три тури до фінішу відіграв на нуль у битві з Динамо. Показник у 347 зіграних матчів дозволяє видатному кіперу вважатися не лише клубною легендою, а й належати до числа центуріонів Шахтаря. Унікальний one-club man, який усе своє життя провів у складі однієї команди. Післяфутбольну кар’єру також присвятив Шахтарю, багато років працюючи у структурі "гірників".
Дмитро Шутков
Тренери:
Віктор Прокопенко (10 матчів)
Після приходу культового тренера у Шахтар у 1999-му щороку команда додавала і все серйозніше загрожувала гегемонії Динамо. У другому турі підопічні Прокопенка відібрали очки у киян на виїзді – 2:2. Зрештою, після 10-го туру Віктор Євгенович офіційно залишив свою посаду і невдовзі очолив московське Динамо. У серпні 2007-го Прокопенко помер в Одесі, що стала для нього рідною.
Валерій Яремченко (3 матчі)
Легендарний у минулому футболіст був тимчасовою альтернативою у якості рульового, поки клуб домовлявся з іноземним фахівцем. У трьох матчах, що залишалися до зимової перерви, Шахтар Яремченка не пропустив, здобувши 7 очок. Нині Валерій Іванович на пенсії. Починаючи з 2014-го року мешкав на Донбасі та залишався символом спротиву терористичній владі, висловлюючи проукраїнську позицію. Активні бойові дії на сході змусили сім’ю відомого тренера переїхати на неокуповану територію, де він мешкає і зараз.
Невіо Скала
Невіо Скала (13 матчів)
Запрошення зіркового італійця сколихнуло український футбол. Скалі вдалося витримати ритм і завершити те, що розпочали його попередники. На жаль, перший європейський тренер Шахтаря лише розпочав перезавантаження клубу, яке пізніше довершив Мірча Луческу. Провал "гірників" у єврокубках коштував Скалі посади головного тренера. Нині італійський тренер насолоджується пенсією та займається сімейним виноробством та аграрним бізнесом.
показати приховати