"Він вважає, що гравці – це машини": Б'єлса, який шокував Ліверпуль, перевіряв стопи Почеттіно і "викрадав" нареченого
Лідс провів феєричний матч на Енфілді після повернення в АПЛ. "Футбол 24" – про філософію одного божевільного, який майже надер зад Юргену Клоппу.
Марсело Б’єлса змінює уявлення і руйнує усі стереотипи про образ сучасного тренера. Він погрожував прихильниками власного клубу ручною гранатою, привозив Аргентину на ЧС-2002, озброївшись 2-ма тисячами відеокасет з глибокою аналітикою, просив голкіпера вибивати м’яча за бокову лінію, тому що суперник помилявся на звичайнісіньких аутах. “Ель Локо” – прискіпливий, трохи нав'язливий та загадковий менеджер, про якого поширюють неоднозначні чутки. Водночас ним захоплюються Гвардіола, Почеттіно, “Муньєко” Гальярдо і багато інших авторитетних коучів.
Ліверпуль у божевільному матчі перестріляв Лідс завдяки хет-трику Салаха
65-річний фахівець виховувався серед юристів, політиків і дипломатів. Його брат дослужився до очільника аргентинського посольства в Чилі, сестра також пішла стопами батьків. Лише “середній” знехтував престижним сімейним ремеслом, закохавшись у футбол до безпам'ятства. Будучи малим хлопчиськом, Марсело зачитувався спортивною пресою, змушував матір “зачищати” геть усе, що лежало на полицях найближчого кіоску.
Попри те що йому вдалось провести зо два десятки матчів у складі головної команди Росаріо – Ньюеллс олд Бойз – і потрапити до символічної збірної передолімпійського турніру (1976), з кар’єрою футболіста було покінчено вже у 25. Серйозна травма позбавила його можливості займатись улюбленою справою безпосередньо в епіцентрі подій, але залишила щось набагато цінніше – шалену пристрасть до гри. Б’єлса швиденько перекваліфікувався у тренера, виробивши власний, трохи дивакуватий підхід.
“Наші клуби завжди шукали юних талантів у найбільших нетрях, у кожному парку, на маленьких майданчиках – з надією виховати нового Мессі, Марадону або Батістуту. Утім, методи “Ель Локо” виявилися до біса скрупульозними. Це просто фантастичний рівень організації за мірками академії Ньюеллса, – розповідає аргентинська колумніст Марсела Мора. – Він і його колега, тренер молодіжної команди Хорхе Гріффа, подолали тисячі миль на крихітному “Фіаті” Б'єлси. Якщо їм подобався гравець, візит відбувався спонтанно.
Почеттіно було 12 років, коли Б'єлса несподівано з’явився на порозі його домівки, о 2-й ночі, сказавши матері, що хоче запросити хлопчика в Росаріо. Поважних гостей провели до кімнати малого, однак той міцно спав. Не розгубившись, функціонер вразив усіх присутніх єдиним проханням: “Не хвилюйтеся. Мені не потрібно з ним розмовляти, просто покажіть його ноги”.
Згодом, чудові футбольні стопи Почеттіно виявляться запорукою успішних результатів Ньюеллса, який вигравав два чемпіонати Аргентини поспіль під керівництвом Б'єлси. Один з представників “золотого” складу “Лепри” початку 90-х – Рікардо Лунарі – пригадує знайомство з “Ель Локо” після хет-трику за регіональну команду у 84-му: “Марсело довго розмовляв з моїм батьком. Я був здивований його енергійністю, манерою пристрасно розповідати про футбол. Він не просто відкривав рота, а говорив руками, усім тілом. Я подумав: “Чорт забирай, хто ця людина”.
Для 15-річних юнаків, які раніше бігали у власне задоволення, робота з Б’єлсою перевернула уявлення про футбол. “Ми звикли тренуватися по півтори години на день, але з Марсело працювали удвічі довше, з рівнем концентрації та фізичної інтенсивності, до яких ніхто не звик. Було доволі складно вловити суть глибоких ідей наставника".
Колишній півзахисник збірної Мексики Павел Пардо розповідає, що Б’єлса пишався рівнем больового порогу гравців Атласа (Гвадалахара): “У нього є книга з різновидами тренувань. За весь час, що ми працювали разом, вправи майже не повторювались. Ми завжди робили щось нове. Після заняття усі збирались в центральному колі, ледь дихаючи, а Марсело від цього кайфував. Він почувався щасливим, адже футболісти викладались на 110 відсотків”, – зазначає легенда “Тріколор” (146 матчів).
Геніальний аргентинець муштрує Лідс жорсткою контактною вправою, на кшталт регбі. Звідси – величезна інтенсивність і непоступливість у єдиноборствах. Проти Ліверпуля “павичі” виконали 33 відбори – рекордний показник для суперників мерсисайдського клубу за останні 5 років.
Б’єлса не обмежується тренуваннями – це було б занадто просто. Лунарі та Пардо зізнаються, що нерідко отримували домашнє завдання – відеоматеріали з матчами конкурентів. Вони аналізували тактику, гру на стандартах і багато іншого. Тренер хотів контролювати абсолютне усе, але не завжди вистачало вільних рук. Під час весілля захисника Ньюеллса Даріо Франко “Ель Локо” перевершив самого себе, зачинивши команду у номері готелю, аби переглянути гру майбутнього суперника.
“Якось ми прийшли на тренування, і Б'єлси ніде не було”, – додає Лунарі. – Ми чули його крики, інструкції, але довго не могли знайти. Зрештою містера помітили на дереві. Він шукав кращого огляду, хотів спостерігати за нами згори”.
Методи аргентинця можуть дивувати, насторожувати або навіть шокувати (як шпигунство на базі Дербі), проте з ним не розвивається хіба-що останній ледар. Фанати Лідса насолоджуються прогресом Кліха, Купера, Філліпса. Останній дебютував за збірну Англії у матчі Ліги націй проти Данії.
Легенда іспанського футболу Аріц Адуріс повністю розкрився якраз під керівництвом Б’єлси – 104 зі 158-ми голів у Ла Лізі екс-форвард Атлетіка (Більбао) провів після 30 років. Щоправда, тренер влаштував йому пекельну перевірку: “Коли ми вперше зустрілись, він з невимушеною прямотою сказав, що не просив керівництво підсилювати атаку, мовляв саме клуб прийняв рішення запросити мене. Гадаю, що це було своєрідне випробування, наскільки я відданий команді. Він був чесним з усіма, навіть не намагався обманювати”.
Ті, хто перетинався з Б’єлсою, розповідають про симптоми емоційного вигорання. “Я захоплююсь футболом, хоча й не думаю про гру 24 години на добу. Лише фанатики своєї справи можуть перебувати поруч з ним. Він вважає, що гравці – це машини, але ми також люди", – бідкається Лунарі, який чотири роки працював з "Ель Локо" у симпатичній збірній Чилі (2007-2011).
Лідс продемонстрував божевільну інтенсивність на Енфілді попри чотири пропущені м’ячі. Якби не дитяча помилка зіркового новачка Родріго, “павичі” цілком могли б розраховувати на дебютні очки. Клопп наче зустрівся зі зменшеною копією свого Ліверпуля, яка пресингує на кожному клаптику поля, чіпляється за безнадійні м’ячі, швидко переходить з оборони в атаку.
Порівнюючи ресурси обох геніальних без перебільшення наставників, саме Б’єлса виглядає істинним переможцем. Питання в тому, чи надовго вистачить команду із Західного Йоркшира – як фізично, так і емоційно.
За матеріалами BBC та Diario Olé
показати приховати