Арсенал – Вільяреал: буденне фіаско "канонірів", неоднозначний тріумф Емері та відсутність інтриги у фіналі Ліги Європи
Арсенал і Вільяреал в рамках матчі-відповіді півфіналу Ліги Європи сильнішого не виявили, але перемога в Іспанії дозволила "жовтій субмарині" пройти у фінал.
У Лізі чемпіонів вболівальники таки отримали англійський фінал – Ман Сіті зустрінеться з Челсі. Протистояння між Манчестером і Лондоном могло продовжитись і у фіналі Ліги Європи, куди рвалися Юнайтед і Арсенал – "червоні дияволи" вирішили усі питання з путівкою в Гданськ ще у першій зустрічі, розгромивши Рому, а от "канонірам" необхідно було попотіти на Емірейтс – виїзну зустріч з Вільяреалом вони програли (1:2).
Визначилися фіналісти Ліги Європи 2020/21 – Манчестер Юнайтед проти "короля" турніру
Унаї Емері не став змінювати переможну ігрову модель, продовживши гру за схемою 4-4-2 і обмежившись вимушеними змінами у складі. На правому фланзі оборони замість травмованого Фойта вийшов Гаспар, а дискваліфікованого Капу замінив екс-"канонір" Коклен. Ось і вся ротація. У Мікеля Артети в основу повернувся Обамеянг, а Тірні довелося ставити у старт замість Джаки – Граніт отримав пошкодження прямо перед матчем. Крім того, замість Чемберса вийшов Бельєрін, який класно зіграв з Ньюкаслом.
Перший тайм виявився надзвичайно обережним. За перші 25 хвилин Арсенал взагалі нічого не створив біля чужих воріт, а у Вільяреала було всього дві нагоди відкрити рахунок – на 5-й Чуквуезе з правого кута штрафного крутив у дальню дев'ятку (Лєно врятував), а на 24-й Парехо зі стандарту вистрілив над поперечиною. "Каноніри", щоправда, виглядали дещо активніше у роботі з м'ячем, але загалом обидва колективи старалися не розкриватись зайвий раз. Можливо, "жовта субмарина" теж була б активною у позиційному наступі, однак у гостей на рівному місці зламався найкращий дриблер. Чуквуезе на 30-й хвилині винесли на ношах.
Друга половина першого тайму виявилась дещо цікавішою за стартовий відрізок. Так, на 26-й хвилині Обамеянг підхопив відскок на правому краю карного майданчика й пробив шведою – стійка врятувала гостей! Підопічні Унаї Емері огризнулися на 34-й, коли Гаспар завдав удару з гострого кута, однак Лєно не спав. Того ж не можна було сказати про його колегу: на 39-й Обамеянг увійшов на лівий кут штрафного й вистрілив по центру – Рульї ніби й спіймав м'яч, але той несподівано випав з рук, промайнувши між ногами! На щастя для левантійців, голкіпер встиг накрити "круглого".
Зрештою, відпочивати команди пішли за нулів на табло. У Арсенала залишався тільки тайм на те, аби забити бодай один гол і вийти в фінал, тож команда одразу з поновленням гри підняла темп, притиснувши Вільяреал. Вже на 47-й хвилині це могло завершитись взяттям воріт – це Пепе отримав проникну передачу на правий край штрафного й пробив у ближній кут, однак м'яч пройшов поруч зі стійкою! Ще за дві хвилини на допомогу лондонцям прийшов Рульї: голкіпер гостей помилився при виході на подачу, а Сміт-Роу, підхопивши м'яч у центрі карного майданчика, перекинув воротаря – втім, Еміль не влучив у дальню дев'ятку!
Здавалося, що скоро левантійців дотиснуть, але підопічні Унаї Емері швидко вирівняли хід зустрічі. Всього за три хвилини після моменту Сміта-Роу "жовта субмарина" могла закривати матч у контратаці 4-в-3 – в її завершенні Пако віддав передачу в карний майданчик на Морено, а той метрів з 11-ти пробив у правий нижній. Лєно спіймав м'яч! На 55-й та 56-й з дистанції у захисників стріляли Морено та Трігерос, а на 58-й Піно прорвався правим флангом і виконав удар в дальній кут. Лєно парирував.
В середині другого тайму левантійці більше володіли м'ячем на чужій половині, але позиційних атак з цього контролю не приходило. Арсенал же на 60-х хвилинах виглядав непереконливо, але із 70-х починав притискати Вільяреал: так, на 71-й та 75-й хвилинах забивати міг Холдінг, який замкнув дві подачі з глибини – м'яч пролітав поруч з каркасом! На 77-й дуже небезпечний постріл з відскоку дали провести свіжому Мартінеллі, однак бразилець не влучив у ближній кут.
Найкращу ж нагоду відкрити рахунок "каноніри" змарнували на 79-й хвилині: Бельєрін виконав прекрасну подачу на лінію воротарського, а Обамеянг пробив головою – стійка врятувала Вільяреал! Після неї м'яч пролетів над лінією воріт, допоки Альбіоль не виніс його!
На ендшпіль зустрічі Мікель Артета кинув у бій Вілліана та Ляказетта, замінивши Обамеянга й Тірні, однак нічого цікавішого за заблокований удар Бельєріна в основний час гості так і не створили. У компенсовані п'ять хвилин гра Арсенала взагалі розвалилася. "Жовта субмарина" грамотно збивала темп, тримаючи "канонірів" на дистанції до самого фінального свистка. Він зафіксував нульову нічию.
Таким чином, Вільяреал завдяки перемозі у домашній зустрічі пройшов Арсенал, ставши другим фіналістом Ліги Європи УЄФА 2020/21!
Арсенал не гідний фіналу
Було б несправедливо сказати, що Арсенал розучився демонструвати якісний футбол у матчах чи забув про те, як вигравати трофеї. Менше року тому лондонці взяли Кубок і Суперкубок Англії, прибивши увесь цвіт АПЛ, та і в цьому сезоні були успішні поєдинки з топами – втім, то були лишень короткочасні яскраві спалахи у сірій, безликій і почасти страшній реальності. Аналогічною виявилась картина протистояння з Вільяреалом – лондонці мали непогані відрізки і в певних аспектах сподобались, але в цілому команда зіграла у щось дуже нецікаве, понуре й абсолютно не гідне фіналу.
На Емірейтс "каноніри" награли на мінімальну перемогу. У Вільяреала було не більше трьох моментів за матч, в той час як Арсенал лишень на старті другого тайму міг забивати двічі – загалом, за очікуваними голами господарі виграли з рахунком 1,26 - 0,39.
За ударами з меж карного майданчика було 9:4 на користь господарів. За передачами в штрафний Арсенал теж вів (15:11), а за дотиками в ньому англійці перевершили іспанців у два рази (41:23). Підопічні Мікеля Артети більше володіли м'ячем (56%) і продемонстрували значно вищу точність пасів (82 % проти 76%), причому їхня гострота виявилась на порядок кращою (1,5 xT проти 0,9). Крім того, лондонці здорово накрили центрбеків Вільяреала, не дозволяючи їм ефективно просувати м'яч.
Навіть візуально було помітно що Арсенал більше робить для перемоги, тож говорити про якусь ганьбу лондонців, як вчора на ТК Футбол, не варто. Втім, не все можна виправдати хорошою статистикою. "Каноніри" поступилися "жовтій субмарині" у ключових аспектах – вони не контролювали матч, не продемонстрували зрозумілих інструментів зламу оборони й не виявили цілісного футболу.
Майже всі моменти господарів у цьому поєдинку виявились відвертою випадковістю. Обамеянг пробивав у стійку після серії відскоків, Рульї випускав м'яч з рук після ударів по центру й помилявся на виходах, а більшість дальніх пострілів проходила просто через відсутність інших варіантів. Арсеналу не вистачало структури ні в першому, ні в другому матчі проти Вільяреала, хоча тепер на полі був лідер атак – на карті передач помітно, що лондонці рухали м'яч букою "U" (з флангу на фланг через поперечні паси), а Обамеянг взагалі виявився відрізаним від м'яча.
Лише кроси та подачі зі стандартів приносили гостроту біля чужих воріт – саме після них Обамеянг пробивав у каркас і саме після них головою замикав Холдінг. Господарі намагалися розвивати даний аспект (34 кроси за матч), але цим команда лишень підтвердила неспроможність переграти Вільяреал у ключових зонах.
В цілому, Арсенал невиразно провів перший тайм, провалив завершення другого й не зміг нав'язати свою волю "жовтій субмарині" – темп і напрям руху м'яча диктувалися підопічними Унаї Емері. Так, іноді гостям було важко, а в загостренні лондонці навіть виглядали краще, але за організацією гри "каноніри" не дісталися до рівня Вільяреала. В Іспанії картина була ще гіршою.
Чи можна назвати такий виліт провальним? Навряд чи, якщо опиратися виключно на матч з "жовтою субмариною". Дві рівні команди зустрілися у півфіналі й провели відносно рівне протистояння, все вирішили дрібні деталі – нічого страшного.
У розрізі всього сезону підсумкове фіаско лондонців теж не виділяється – вони десь провалювалися, десь вражали, а загалом футбол "канонірів" можна описати фразою "ні риба, ні м'ясо". В цій сірості й безликості і криється істинний провал Арсенала, а виліт з Ліги Європи – то, як говорив класик, таке.
Вільяреал заслужив на прохід у фінал, але не більше
"Жовта субмарина" нарешті пройшла Арсенал у плей-офф єврокубків. З третьої спроби Вільяреал закрив свою психологічну травму, спричинену поразками у півфіналі ЛЧ-2006 та чвертьфіналі ЛЧ-2009, а Унаї Емері відплатив англійцям за травлю в Лондоні виходом у свій п'ятий фінал ЛЄ. Красиво? Красиво, от тільки конкретно на полі ніякої краси не було. Ну, якщо не згадувати про удар Чуквуезе на 5-й хвилині, який потягнув Лєно.
В цілому, прохід Вільяреала можна назвати заслуженим, однак нюансів у тріумфі левантійців занадто багато. Так, вони контролювали темп і рух м'яча, але конвертувати це у явну перевагу на Емірейтс "жовта субмарина" не змогла. Саме "не змогла", а не "не схотіла" – стартовий план Унаї Емері явно не був орієнтований на оборону. Він розвинув ігрову модель з першого матчу, перебудовуючись у атаках з 4-4-2 на 4-3-3 з Морено у відтяжці – "каноніри" концентрувались на Жерарі, залишаючи більше простору для Чуквуезе.
Втім, хороша ідея на практиці вилилась всього у два моменти. За кількістю обіграшів на дриблінгу Вільяреал поступався Арсеналу вже у перші півгодини, а після травми Чуквуезе атаки левантійців взагалі стали банальними – не в останню чергу через черговий млявий матч Морено. В цьому криється велика вразливість "жовтої субмарини" – вона надзвичайно залежна від форми буквально двох-трьох виконавців. Креатив вмирає, якщо випадають Парехо, Морено або Чуквуезе. Без них у Унаї Емері просто немає інструментів для нормальної гри.
При цьому назвати оборону Вільяреала надійною теж важко. Надзвичайно сірий і проблемний Арсенал, який грав короткими відрізками, награв майже на півтора голи – окей, більшість моментів прилетіла з відскоків та кросів, але за цим також потрібно слідкувати. У левантійців є серйозні проблеми із зонно-персональним захистом у власному штрафному, а зони підбирання програвались ще у першій зустрічі. Манчестер Юнайтед всього цього не вибачить.
Зрештою, виникають питання і до загального стилю гри. Вільяреал у поточному розіграші Ліги Європи провів всього один матч, в якому вдалося забити більше двох голів (проти Карабаха) – підопічні Унаї Емері не влаштовують феєрій. Вони у всіх поєдинках працюють у середньому темпі, не притискаючи суперника до воріт надовго й при цьому дозволяючи грати проти себе – навіть Динамо у Києві мало достатньо нагод для голу.
З таким футболом можна проходити Арсенал зі скрипом, але сподіватись на перемогу над Манчестер Юнайтед в фіналі Ліги Європи наївно. Вільяреал – занадто посередній для таких монстрів, як "червоні дияволи". На жаль.
показати приховати