Васильков: "Динамо" мало фінішувати п’ятим
Відомий телеведучий Микола Васильков в інтерв’ю "Футболу 24" підбив підсумки сезону в Прем’єр-лізі.
- Підсумкова турнірна таблиця для вас є очікуваною, чи існують пункти, що викликають подив?
- Викликає подив 6-те місце донецького «Металурга». При вій повазі до моїх знайомих у цьому клубі, але я був за луганську «Зорю». У луганчан ще є шанс зіграти в єврокубах, якщо апеляцію «Метадону» буде відхилено. Взимку пророкував перше місце «Шахтарю», а друге – «Динамо». Хоча, після того кардинально змінив думку. Очікував, що кияни взагалі фінішують п’ятими. Але вони у підсумку є четвертими і це також можна назвати несподіванкою.
- Ви вважали, що «Чорноморець» мав обійти «Динамо»?
- Так-так. Переглянувши перший матч із «Валенсією», зрозумів, що ми будемо п’ятими в чемпіонаті.
- В чому основна проблема Олега Блохіна, як клубного тренера?
- Важко сказати, щоби робити такі висновки, треба перебувати в клубі. Можна лише рефлекторно робити висновки зі слів Чохонолідзе, Суркіса, Реброва. Ці слова у певній мірі пов’язуються із загальною думкою про те, що Блохіну психологічно не вдалося створити колектив. Мовляв, у нього не було комунікації із легіонерами, а в Реброва усе гаразд з цим. Мабуть, тут йдеться про комплекс проблем. Зазвичай, в таких ситуаціях я звинувачую гравців. Якби футболісти слухалися тренера, а не «випендрювалися», була би інша картина. Наставник ж не хоче програвати і прагне кращого. А чому гравці не сприймають слова тренера… Значить, справді була проблема у стосунках гравців і наставника. Хоча той же Макаренко усе життя повинен бути вдячним Блохіну. Він його ставив в основу, а не викинув у міжсезоння. В цій ситуації із комунікацією тренера та гравця усе було гаразд. Вукоєвіч має бути вдячним Блохіну за повернення із оренди.
- Погоджуєтеся з тим, що наявних виконавців Сергію Реброву буде достатньо для того, щоби в наступному сезоні реально претендувати на чемпіонство?
- Якось спробував уявити основу «Динамо» тільки із українських гравців. У мене практично вийшло. Якщо у команді можна створити два склади – із іноземців та українців, то цього звісно достатньо. Навпаки, треба виганяти людей. Ось візьмімо Кравця, він клявся у вічній любові до клубу, а йому жодної хвилини не довірили на полі. Взагалі, у «Динамо» немає проблем із футболістами.
- Уточню, цього складу достатньо для боротьби за перше місце і, при вдалому збігу обставин, здобуття золота?
- Футболістів більш, ніж достатньо. Але важко сказати, чи цього вистачить для здобуття золота.
- Керівництво «Дніпра» зробило Хуанде Рамосу пропозицію про продовження співпраці. Як ви оцінюєте роботу іспанця в Дніпропетровську? Він зумів виконати завдання і вивести команду в Лігу чемпіонів тільки тоді, коли виникли очевидні проблеми в «Динамо» та «Металіста»…
- Не можна казати, що срібло «Дніпра» пов’язане із проблемами «Динамо» та «Металіста». Якщо команда добре грає, то вона завжди створює проблеми конкурентам. Рамос – хороший тренер, висококваліфікований. Я би ставив питання не по наставнику, а по Ігорю Коломойському. Він, як послідовна людина, повинен дати можливість людям працювати. Ось дали попрацювати Рамосу і команда завжди давала картинку. Її можна критикувати, але дніпропетровці постійно прогресували. У них ще не має чемпіонської хватки, як у «Шахтаря», у них не має впевненої гри в екстремальних ситуаціях. У «Дніпра» гра натхненна, емоційна. Але із кожним роком команда прогресує. І в цьому заслуга усіх людей, причетних до клубу. Коломойський створив систему в «Дніпрі», в якій є Стеценко і Рамос. Вони у поганих стосунках. Один стежить за грошима, а інший – за їхньою тратою. В такій ситуації Коломойський контролює ситуацію. І команда добивається успіху. Колектив плавно розвивається, як свого часу «Шахтар». Загалом, я задоволений «Дніпром».
- Кажуть, Мірча Луческу може покинути «Шахтар». Як гадаєте, 10 років в одному клубі – це не забагато?
- В історії футболу є різні приклади. Дехто працює недовго на одному місці і переходить в іншу команду. Інші працюють на одному місці десятиліттями. Кожен приклад – індивідуальний. Луческу – людина системна, йому потрібен час, аби все налаштувати. Пригадую, як він прийшов в «Шахтар». Тоді більшу половину сезону працював Віктор Прокопенко, а румун сидів поруч з ним і усе рознюхував. Луческу будував команду поступово, камінець за камінцем. Він провів дуже ґрунтовну роботу. Звісно, йому буде шкода усе покинути. Хоча, є причини, які можуть його підштовхнути до цього. Але Ринат Ахметов завжди йшов на поступки Луческу, збільшував зарплату. Мені здається, що румун надалі може плідно працювати із «Шахтарем». Натомість, нова людина потребуватиме часу, щоби реалізувати свої напрацювання. Керівництво клубу, думаю, це розуміє. Тим паче, що Луческу ще не досягнув піку. Упродовж трьох останніх років ми бачили кілька феноменальних сплесків гри «гірників», коли вони вигравали у найкращих команд Європи. Якщо вони вийдуть на той рівень, коли таку гру показуватимуть не упродовж 2-3 матчів, а усього сезону, то це і буде пік Луческу. Але чи залишиться зараз цей фахівець у Донецьку, залежатиме від його мотивів. Може йому хочеться в теплу Туреччину, ніхто цього не знає.
- Погоджуєтеся з тим, що останній сезон був одним із найцікавіших в історії нашого футболу?
- Таке враження часто виникає по завершенні сезону, коли ще свіжі емоції. Але є такий крилатий вислів: гра забувається, а результат на табло. Коли переживаєш емоції, тобі здається: вау, це найкращий сезон. І так кожного разу. А згодом перипетії забуваються, з’являються нові емоції. Так, останній сезон був цікавим, але були і інші сезони. Будемо сподіватися, що місяць ми говоритимемо про те, що чемпіонат 2013-2014 років був найкращим, а потім будемо жити новим чемпіонатом.
Розмовляв Гліб Ваколюк
показати приховати