Ващук розповів, хто допоміг отримати виклик у збірну України після "Спартака" і як його не пускали на базу "Динамо"

30 жовтня 2016 4862 Читать на русском
Ващук розповів, хто допоміг отримати виклик у збірну України після "Спартака" і як його не пускали на базу "Динамо"
Владислав Ващук / Соцмережі

Екс-захисник "Динамо" та збірної України Владислав Ващук згадав про період виступів за "Чорноморець" та другий виклик у національну команду.

"Їдучи в Одесу, я розумів – шляху назад немає. Повернутися в "Динамо" не вийде ніяким чином – занадто гучний скандал був пов'язаний з моїм ім'ям. Що попереду – поки неясно і незрозуміло. Договір з керівництвом команди був, скажімо так, своєрідний. Півроку + півроку. В якості оплати була квартира. Півроку – півквартири. Ще півроку – і квартира твоя. Зарплати не було. Але за кожну виграну гру або за нічию (але тільки на виїзді, домашні нічиї не оплачується) були преміальні.

Арифметика проста. Виграєш – заробляєш, не виграв або домашня нічия – нічого не заробив. Мій бюджет прямо залежав від успіхів команди. Ви не розумієте, яка це була мотивація! Не знаю, чи правильно це, ставити гравця в такі умови, коли кожна гра для нього перетворюється в особистий бізнес-проект, але в моєму випадку це працювало на сто відсотків. Завдання стояло одне – перемогти. При цьому тільки мого бажання було мало, я ж не один в команді граю. Так у "Чорноморця" з'явився додатковий мотиватор в команді. Кричати я починав на перших же секундах матчу і закінчував на останніх. З тих пір чітко знаю, що тренерство – це не моє.

В кінці сезону "Чорноморець" став бронзовим призером Чемпіонату України. Семен Йосипович Альтман взяв команду у якості головного тренера незадовго до того, як я там з'явився. Перед тим, як підписати контракт, ми поспілкувалися, я запитав, чи потрібен я йому. Він відповів: "Звичайно. Навіть не обговорюється". Я дуже вдячний одеситам, що тоді підтримали мене, дали можливість грати. Друзів з'явилося в Одесі – не можу навіть підрахувати. З багатьма тісно спілкуюся дотепер. Одесити – особливий народ, і якщо вже приймають тебе, то таким як ти є, не намагаючись чогось там виправити.

Після відходу в "Спартак", звісно, в збірну мене не викликали. Коли Семен Йосипович паспорт попросив – я навіть нічого не запідозрив. Я знав, що він працює тренером у збірній, допомагає Блохіну, але навіть припустити не міг, що паспорт потрібен для збірної. Зрозумів тільки, коли він повернув його, засмучений. Вибач, мовляв, Влад, не вийшло. Другий раз не вийшло теж. Третій раз уже віддавав паспорт, ні на що не сподіваючись.

І тут пролунав дзвінок від Альтмана: "Тебе викликають у збірну, давай приїжджай". Тільки ті, хто отримував запрошення в збірну, можуть приблизно зрозуміти, що я тоді відчував. Ну а повністю зрозуміти зможе лише той, кого туди запросили вдруге. Після того, як він втратив вже будь-яку надію. Сказати, що я нервував – це нічого не сказати. Гнав як божевільний. По дорозі з Одеси машину занесло і викинуло на узбіччя. Зупинився, закрив очі і заспокоївся: "Тихо. Все в порядку. Буде, що буде". І поїхав далі. Зі швидкістю 90 км/год.

Найголовніше попереду. Адже база збірної – на базі "Динамо", на яку вхід мені був заборонений. Коли директор бази побачив мене в будинку – у нього очі стали круглими. Прибіг адміністратор: "Влад, це... тут... не можна... Тобі заборонено приїжджати". Спокійно. Я в списках збірної. Є виклик. Подивіться. Не повірили – побігли перевіряти. І видихнули. Хто в курсі, той знає, що база "Динамо" – це велика сім'я. Це не тільки футболісти і тренери. Це адміністратори, кухарі в їдальні, масажисти, лікарі, ще купа навколофутбольних людей. Тут всі один одного знають, працюють роками. І навіть якщо йдуть звідси, то все одно продовжують спілкуватися.

Мені зраділи так, що я навіть не очікував. Підходили, тиснули руку, обнімали, говорили що дуже раді, що я тут. Причому радість була настільки щирою, що неможливо було не відповісти тим же. Йшов по базі як п'яний. Все таке рідне і звичне. Відчуття, що додому повернувся. Хоч і ненадовго, але все ж...

Ігри в збірній пройшли успішно. Грав як на крилах. Після другої гри пролунав несподіваний дзвінок. Дзвонив близький друг Суркісів і мій хороший знайомий: "Влад, Григорій Михайлович хоче з тобою поговорити".

"От ви хочете інтерв'ю. Навіщо?" Владислав Ващук – про те, чому вже не бажає згадувати перехід із "Динамо" в "Спартак"

Ващук: Я прийшов до Суркіса просити новий контракт і почув: "Який, на *уй, контракт? Інвалід, пішов звідси"

"Путін наказував гнобити Ващука як майбутнього лідера України", – екс-президент "Спартака" відповів колишньому гравцю "Динамо"

"Коли покидав "Динамо", знав – на мене готують кримінальну справу", – Ващук про "Юду", допінг у "Спартаку" і співпрацю з Клоппом

А ви що думаєте з цього приводу? Напишіть в коментарях

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
18
год
:
36
хв
Німеччина
21:45
Північна Ірландія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук