"В Аргентині можуть вбити за годинник чи велосипед". Мессі – про біль через батьківщину та, можливо, останній Мундіаль

19 березня 2018 6989 Читать на русском
"В Аргентині можуть вбити за годинник чи велосипед". Мессі – про біль через батьківщину та, можливо, останній Мундіаль
Мессі святкує гол у матчі з Атлетіком / фото ФК Барселона

Нападник Барселони та збірної Аргентини Ліонель Мессі дав відверте інтерв'ю для програми "La Cornisa".

ЧС-2014 та старі рахунки з турніром

Я очікую на великий чемпіонат світу та сподіваюся, що ми зможемо привезти кубок в Аргентину. Це велика мрія для нас – гравців, та уболівальників. Ми маємо надію пережити щось схоже, як на ЧС-2014, адже це був незабутній досвід для усієї країни. Тоді наша збірна мала дуже тісний емоційний зв'язок з фанатами, і зіграти у кожному матчі Мундіалю було чимось неймовірним. Цього разу я очікую на схожий перебіг подій, однак вже з перемогою у фіналі.

Мессі – перший, хто забивав 25 м'ячів у 9 сезонах Ла Ліги

Мушу визнати, що тріумфувати на чемпіонаті світу – дуже складне завдання. Ти можеш усе добре виконувати, але у підсумку не домогтися найголовнішого – перемоги у фіналі. Так було на ЧС-2014, коли ми все робили майже ідеально, але поступились через дрібні деталі.

Я приємно вражений, що ледь не в кожній частині світу очікують, що Аргентина стане чемпіоном, що я нарешті зможу здобути цей трофей. Це насправді дуже приємно. Я сподіваюся, що 15 липня ми зіграємо у фіналі та зуміємо перемогти, адже це мрія всього життя, і з часом апетит лише зростає. У 2014 році ми зупинились за крок до мрії, було дуже боляче.

Останній Мундіаль?

Це те, що відчуває уся ця група футболістів, яка віддавна виступає за збірну Аргентини. Але також нас це змушують відчувати уболівальники... Здається, що пробитися у три фінали поспіль (ЧС-2014 та два Кубки Америки, – прим.ред) не вартує абсолютно нічого. На жаль, ми сильно залежимо від результатів. Буде шаленим розчаруванням, якщо ми вкотре програємо великий турнір. Багато хто з нинішніх гравців подумає, що це був останній шанс. Уболівальники, мабуть, проситимуть, щоб ми пішли зі збірної.

Про еволюцію своєї гри

Раніше я намагався відібрати у суперника м'яч та самотужки зробити справу, а зараз прагну грати більше на команду, не бути таким егоїстом, який завжди хоче завершувати атаки. Я намагаюся організовувати атаки, робити так, щоб м'яч якомога частіше потрапляв до моїх ніг та шукати найкращі рішення перед штрафним майданчиком суперника. Моя позиція на полі з роками змінилась, зараз я дію з глибини та стараюсь звідти управляти командою, конструювати гру.

Роль сім'ї та сльози через Матео

Усе, що зі мною відбувається, я обговорюю зі своєю сім'єю. Моя дружина, батьки та брати перебувають завжди поруч і знають про мене абсолютно усе. У сімейному колі, поруч з дітьми, набагато легше переносити напругу, яку провокує моя професія. Коли народився Тьяго, у моїй голові усе перевернулось, адже я почав жити не лише футболом.

Востаннє я плакав, коли народився Матео, мій другий син. З Тьяго усе було набагато складніше, більш нервово. А ось, коли з'явивився на світ Матео, ми почувались спокійніше. Чіро також став неймовірним щастям.

Мені, як і раніше, не подобається програвати та грати внічию, але зараз я переношу це трохи спокійніше. Я зрозумів, що є речі, важливіші за результат. Футбол – це спорт, у якому не завжди перемагає найсильніший. Він сповнений сюрпризів.

Життя після футболу

Зізнаюся, що досі не замислювався над цим. Усі говорять, що життя після футболу – дуже складне, і я в цьому не сумніваюсь. Мені складно уявити себе поза межами футбольного поля. Але правда в тому, що я досі не знаю, чим займатимусь по завершенні кар'єрі, де проживатиму – в Барселоні чи Росаріо...

Біль через злочинність в Аргентині

Я дуже страждаю чере все, що відбувається у моїй країні, а, насамперед, через небезпеку на вулицях. Тебе можуть вбити за годинник, велосипед чи мотоцикл. Так, крадіжки регулярно відбуваються по усьому світу, але, коли під час прогулянки тебе переслідує страх небезпеки... Це божевілля якесь.

Я знаю, що Аргентина має безліч проблем, але я вважаю, що почуватись у безпеці та бути спокійним на вулиці – це найголовніше. Я розумію, що діти не можуть так просто гратись у дворі, як це було у мій час.

Пам'ятаю, як під час канікул я покидав свій дім вранці та повертався о 9-10 годині вечора, і не ставалось абсолютно нічого. Так було у всіх дворах Росаріо. Зараз щось схоже складно навіть уявити. Боляче, що люди не можуть себе почувати у безпеці. Хоча, я вважаю, що спільними зусиллями цього можна досягнути. Ми, аргентинці, спроможні на великі речі, коли об'єднуємо свої зусилля.

Про стосунки з аргентинською пресою

Інколи пишуться речі, які не мають жодного відношення до спорту, до того, що відбувається на полі. Одна справа, коли ти критикуєш футболіста за гру, але лізти в особисте життя, вигадувати дурниці та "вбивати" людину... Це стосується не лише Лавессі, адже бруд виливався на багатьох гравців.

Ін'єкції через повільний ріст

Якщо чесно, то регулярні уколи жодним чином не впливали на мій психологічний стан. Я сприймав це абсолютно нормально та спокійно. Спочатку ін'єкції гормону мені робила мати, згодом – батько, а пізніше я й сам цьому навчився. Голка була зовсім невеличкою, біль практично не відчувався. Це стало рутиною і я не надавав цьому великого значення.

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
21
год
:
11
хв
Шальке
22:00
Манчестер Сіті
Вгадай результат матчу
Залиште відгук