Український Модріч і тренер – від ноунейма до найкращого в УПЛ: чому Рух – одна з головних інтриг сезону
13:00
Рух став відкриттям в УПЛ минулого сезону. Команда Віталія Пономарьова до останньої секунди боролася за єврокубки. Не вистачило зовсім мало, щоб вперше в історії представляти Україну на міжнародній арені. Чого чекати від "жовто-чорних" у новому сезоні? Це одна із головних інтриг чемпіонату 2024/25.
Кадрово Рух сильнішим за літо не став. Львів'яни проводять доволі обмежену трансферну кампанію. Головним придбанням став форвард молодіжної та олімпійської збірної України Ігор Краснопір. Питання нападника для команди Пономарьова було актуальним вже давно. На вістрі виходив грати вінгер Юрій Климчук. Ярослав Карабін тривалий час не міг розкрити свій потенціал. Плюс – весною була травма. Доходило до того, що Рух виходив на матчі без чистого форварда. З так званою гвардіолівською хибною дев'яткою, коли формально на вістрі атаки грав Олег Федор, але опинитися там міг будь-який інший гравець.
З перших спарингів та ігор на Олімпіаді Краснопір показав свій потенціал. Після голу у ворота Марокко ціна на нього зросла. Виходить так, що Ігор ще не провів жодного офіційного матчу за Рух, а вже коштує набагато більше, ніж до переходу. Якби трансфер гравця до Львова відбувся після Олімпіади, ціна могла бути зовсім іншою. Тут потрібно віддати належне менеджменту Руху, який вів нападника весь минулий сезон і підписав у слушний момент. Капіталовкладення працює.
Трансфер Краснопіра до Руху – це посилення. Але є вагомі втрати. Травми переслідують "жовто-чорних". Весною не грав Марко Сапуга, а Юрій Климчук провів тільки початок другої частини сезону. Зараз повідомляють про серйозну травму Слюбика. А у товарняку проти Вереса Євген Пастух отримав травму на рівному місці. Рівнянин Дмитро Годя наступив йому на гомілку, що призвело до серйозних наслідків. Євген пропустив збори у Словенії. А потім виявилося, що потрібно робити операцію, тож фактично перша частина сезону завершена. Пономарьову доведеться перебудовувати всю гру в середині поля, бо весною Пастух був провідним виконавцем у півзахисті. Навколо його антропометрії, роботи з м'ячем будувалося дуже багато.
Ще одна проблема – Фредді Плюман. Легіонера постійно турбують якість болячки. Він не готувався з командою до сезону. Я розумію, що Плюман – доволі посередній гравець, який просто давав час рухівській молоді, щоб вона зміцніла. Але все ж це втрата глибини складу, можливості ротації.
Пішов до Оболоні Денис Теслюк. Минулий сезон він розпочав дуже добре. Навіть отримав виклик у молодіжну збірну. Але потім був спад. У середину поля Рух підписав із Кривбасу Владислава Самотюка, якого орендували до кінця першої частини сезону. Минулу кампанію Самотюк грав у оренді за Минай. У другій половині сезону виглядав доволі непогано. Я б не назвав це посиленням для Руха, а, скоріше, просто латанням дір, враховуючи проблеми Пастуха та Плюмана.
Були в ЗМІ розмови про інтерес до різних молодих талантів Руху. Як бачимо, усі на місці. Тут має бути пропозиція, яка значно перебиває ринкову ціну, як це було із переходом Мудрика до Челсі. Сенсу продавати Слюбика, Сича, Ледвія, Романа і так далі просто немає. Ще не готові гравці з академії, щоб їх замінити. Продавати неготових футболістів також не варто. Усі бачимо, як розвивається кар'єра Миколи Кухаревича. Напевно, серед усіх найближчим до трансферу є Сич, але поки нема відповідної пропозиції, яка б влаштувала клуб.
Коли клуб робить ставку на власну молодь, активної трансферної кампанії на вхід чекати не потрібно. Тим паче, у Руху підходить сильний 2008 рік. Потрібно не нашкодити. Варто посилювати команду точково, щоб не закрити дорогу у футбол молодому футболісту. Могли б поживитися талантами СК Дніпро-1. Дійсно, там є цікаві гравці. Але для чого тоді власна академія, якщо брати молодь десь на боці?
Кадрові перипетії – це не про Рух. Тут немає ніяких скандалів, а є системна робота вперед. Головна ціль – не місце у турнірній таблиці, а розвиток гравців. Напевно, найбільшим досягненням минулого сезону стало те, що наставник команди Віталій Пономарьов визнаний найкращим тренером УПЛ. Спираючись на власну молодь, команда змогла показати доволі симпатичну гру та результат. На сьогодні – це головний актив клубу. Потрібно віддати належне Григорію Козловському та Ігорю Дедишину, які побачили потенціал у тренері. Він ніколи не грав на рівні професійного футболу, не мав ніякого імені та досвіду в УПЛ. Шлях від ноунейма до найкращого тренера УПЛ тривав лише 4 роки. Уся сила Віталія Юрійовича – він вміє розвивати молодих футболістів. Вміє вчитися, визнавати власні помилки. Від слова "легіонер", який колись там десь грав та подавав сподівання, ні в кого не трусяться коліна. Тому що потрібно розвивати своїх.
Пономарьов не був би Пономарьовим, якби не шукав резерви всередині команди. Тут 2003-04 роки дали хороше посилення для першої команди, а от 2005-06 – не такі талановиті. Тренерська чехарда (змінилися чотири наставники у юнацькій команді) не допомогла прогресу молоді. На жаль, прямо зараз немає молодих футболістів, які б могли посилити чи хоча б претендувати на першу команду Руху. Годі сподіватися, що хтось із молоді проявить себе так, як Ілля Квасниця минулого сезону.
Були надії на габаритного форварда Сергія Панченка, але він зовсім загубився. Перестав викликатися до збірної України свого віку. Схожа ситуація з опорником Максимом Бойком. Тепер вони через Рух-2 разом із гравцями 2004 року (Кітела, Столярчук) та 2006 року мають довести свої амбіції на першу команду.
У клубі це розуміють, тому суттєво омолодили юнацьку команду на новий сезон. Там вже виступатимуть гравці 2007-08 років народження. Ці роки в системі Руху – талановиті. Особливо 2008 рік, який можна назвати найсміливішим в Україні. Весною за першу команду дебютував 16-річний Джурабаєв. Думаю, така практика триватиме у новому сезоні. Чекаю дебюту за першу команду Руху кількох гравців 2007-08 років. Тут мова не йде про те, щоб одразу стати повноправним гравцем першої команди, а тільки відчути на смак дорослий футбол. Це така собі робота на перспективу.
Як я вже писав, Віталій Юрійович шукає резерви всередині команди. Під час зборів у Словенії Роман Дідик грав у середині поля. Це така собі опція посилення півзахисту внутрішніми резервами. У команді є хороші центральні захисники – Денис Слюсар та Віталій Холод. Тому Дідика можна використовувати вище. Схожий досвід вже трапився весною, коли Роман діяв в опорній зоні. Там же можна пробувати Слюсаря, який має досвід виступів на позиції опорника.
Сила Руху не в трансферах, а в тому, що наявні гравці повинні ставати сильнішими. Пономарьов так побудував команду, що немає залежності від жодного гравця. Випали Климчук та Сапуга – тренер знайшов внутрішні резерви, перебудував колектив.
Все, що посіяне раніше, повинне дати плоди у цьому сезоні. Ті ж Слюбик, Ледвій, Роман, Квасниця, Сич мають стати лідерами команди, брати на себе відповідальність. Підгурський, Притула, Карабін – стати повноцінними гравцями першої команди. Повинен себе проявити бразилець Клайвер. За пів року мав би адаптуватися в колективі. Головне сподівання – Федор. Олег має всі шанси стати не тільки головним відкриттям Руху, але й всієї УПЛ у новому сезоні. Це такий собі український Модріч, який не може похвалитися хорошою антропометрією, але дуже розумний та тонкий виконавець. В Україні таких футболістів можна порахувати на пальцях однієї руки. Власне, Федор уже доволі добре проявив себе на Олімпіаді, показавши значний потенціал.
У вересні має стати трохи простіше в кадровому плані, адже очікуються з лазарету Климчук та Притула. Зрозуміло, що обоє відразу не зможуть показати потрібний рівень, доведеться набрати форму. Але в обох є лідерські якості. Це дозволить команді стати ментально сильнішою. Плюс – глибина складу збільшиться.
Від Пономарьова не варто чекати якоїсь кадрової революції. Відбулося розділення на першого та другого номера у воротах. Ледвій став беззаперечним №1. Герета виконує роль запасного кіпера. Фланги захисту стабільні – Сич праворуч, Роман ліворуч. У центрі точно мав би бути Слюбик. Якщо Дідик гратиме у півзахисті, то Холод і Слюсар матимуть ігрову практику. Основний опорник – Підгурський. Плюс – за потреби тут можна використовувати Дідика. Інсайди на вибір – Таллес, Федор, Притула, Самотюк, Плюман. Вінгери – Квасниця, Руніч, Клайвер, той же Плюман. На вістрі – Краснопір та Карабін. Як бачимо, великого вибору немає. Рух поки дуже далекий від того, щоб мати конкуренцію на кожній позиції. Клуб свідомо дає шанс молоді. Хто буде себе показувати, той матиме щастя у першій команді.
На зборах у Словенії Рух провів доволі сильні спаринги. Можливо, результат там не дуже. Але команда отримала великий досвід. Якогось провалу за грою не було. Грали на рівних, а місцями навіть переважали суперника. Долю поразок і пропущених голів вирішили індивідуальні помилки. Від таких матчів команда точно має стати сильнішою. Гравці більше повірять у себе.
Зараз для Руху важлива послідовність у векторі розвитку клубу. В УПЛ з третього по тринадцяте місце – рівні команди. Хтось буде підійматися, хтось буде опускатися у певний період. Головна боротьба за єврокубки розпочнеться весною. Я не впевнений, що Рух готовий до такого серйозного виклику. Завдання має стояти так: не один раз на п'ять років зіграти у єврокубках і вилетіти у першому ж раунді кваліфікації, а реально побудувати конкурентну команду, яка кине виклик грандам і щороку буде грати у єврокубках.
Тож для Руху головна ціль сезону – не вилетіти і не потрапити у зону перехідних матчів. В усьому іншому завдання – це розвиток, прогрес і капіталовкладення гравців. Наявні футболісти мають прогресувати, а їхня ціна – зростати. Минулого сезону вистрелили Квасниця та Пастух. Цього сезону очікування від Федора і Краснопіра. Можливо, хтось із молодих здивує. А якщо буде прогрес гравців, то і питання результату відпаде автоматично.
Довбик-2, другий Зозуля і новий Квасниця – перлинами Руху цікавляться навіть у Ювентусі
