"У мене душа боліла, я плакав". Сім крутих поворотів у житті Руслана Ротаня

29 жовтня 2016 4130 146 Читать на русском
"У мене душа боліла, я плакав". Сім крутих поворотів у житті Руслана Ротаня
Руслан Ротань проти "Аякса" на шляху "Дніпра" у фінал ЛЄ / Getty images

"Футбол 24" – про доленосні рішення капітана "Дніпра".

"Життя – всього лише набір варіантів" (Нострадамус)

Задовго до Нострадамуса давньогрецький драматург Еврипід був не таким оптимістичним. "Навіть знаючи куди йти, ми все одно ступимо на гіршу доріжку", – вважав мудрець. У житті та кар’єрі Руслана Ротаня таке також траплялося, однак не завжди. "Футбол 24" виділяє головні моменти.

З Полтави – у "Дніпро"

Руслан народився у класичній футбольній сім’ї. Батько – Петро, а також два рідних брати – Петро та Олексій були з м’ячем на "ти". Із 6-річного віку розпочав заняття у ДЮСШ полтавської "Ворскли". Коли Руслану "стукнуло" 12, перед ним постав перший у житті непростий вибір: залишатися у Полтаві, чи ризикнути і спробувати сили у дніпровському спортінтернаті, звідки пряма дорога в "Дніпро". "Зелено-білі" грали в Першій лізі, тоді як дніпряни у сезоні 1992/93 ледь не стали чемпіонами України.

Спокуса була велика + перший тренер Ротаня Олександр Горностаєв порадив йти на підвищення. Руслан дослухався до наставника і таки пройшов відбір у спортінтернат. Грав за "Дніпро-3" та "Дніпро-2". Дебюту у Вищій лізі довелося чекати аж до листопада 1999-го, коли дніпровський клуб переживав не найкращі свої часи і ледь не вилетів з еліти.

Твердим гравцем основного складу Ротань став з приходом Євгена Кучеревського. Ставка, зроблена майже 10 років до того, виявилася виграшною.

Проти течії Дніпра

Дуже скоро "Дніпро" повернув собі давно втрачені позиції і став третьою силою чемпіонату України після "Динамо" і "Шахтаря". Ротань двічі приміряв бронзові медалі Вищої ліги, але молодому хавбеку хотілося більшого.

Інтерес із боку "Динамо" влітку 2005 року підштовхнув Руслана до прощання із рідним клубом і переїзду вгору по течії Дніпра. "Кучеревський відмовляв мене від цього трансферу. Казав: "Пограй ще трішки у "Дніпрі", – пригадував потім Ротань. – Зараз можу сказати, що потрібно було послухати. Але мене вабила перспектива зіграти в Лізі чемпіонів".

Повернення "блудного сина"

У Лізі чемпіонів на Ротаня і його нову команду очікувало дуже гучне фіаско. "Динамо" не зуміло здолати кваліфікацію, вилетівши від скромного швейцарського "Туна". Леонід Буряк, який і запрошував Руслана до Києва, пішов у відставку. Прийшов Дем’яненко. Ротань продовжував виходити, здебільшого, в основному складі, але з кожним сезоном його справи погіршувалися. До того ж, підкосили травми. Гравець все частіше опинявся на лаві запасних.

Чемпіонський титул-2007 став слабкою втіхою для Руслана. Він розпочав у "Динамо" ще один сезон, лише 10 разів вийшов на поле у матчах чемпіонату, і вирішив повернутися туди, де йому було найкраще – у "Дніпро". Належало рятувати кар’єру. Статус резервіста, звісно ж, не влаштовував 26-річного учасника ЧС-2006. Хотілося мати регулярну ігрову практику – і він її отримав. Контракт підписали на три роки.

Інша сім’я

Ротань – двічі одружений. Перша дружина футболіста – Марія, багаторазова призерка чемпіонатів Європи та світу із карате. Пара дала життя трьом дітям – донечці Марії та синам Богдану і Захару. Минали роки, стосунки дали тріщину. У 2011-му Ротані розлучилися.

На фото: З Марією

На фото: З Крістіною

Через два роки Руслан одружився вдруге – із Крістіною Раєвською. У новому шлюбі Ротань виховує доньку Мирославу.

"Рубін"

У сезоні 2013/14 "Дніпро" повторив свій максимальний результат в історії чемпіонатів України – став срібним призером. Однак перспективи нового сезону – жахали. Прем’єр-ліга розвалювалася на очах, у Ротаня закінчився контракт із "Дніпром", а нового клуб чомусь не пропонував. На гравця збірної України вийшли представники казанського "Рубіна".

Літо 2014-го – це не лише "Крым – наш", але й повномасштабні бойові дії на Донбасі. Якби Руслан підписав контракт із "Рубіном", це вмить змінило б до нього ставлення. Від кумира до "юди" – один крок. На щастя, Ротань це вчасно зрозумів і повернувся в Україну, так і не домовившись із Казанню про угоду.

"У "Рубіні" мені пропонували зарплату вдвічі, а може й втричі більшу, ніж у "Дніпрі", – розповів згодом футболіст в ефірі програми Алли Бублій. – Але я сказав їм, що у зв’язку з теперішньою ситуацією перейти не зможу".

Вчинивши раціонально, Ротань а) врятував свою репутацію; б) продовжив отримувати виклики в збірну України; в) вийшов із "Дніпром" у фінал Ліги Європи і навіть забив там красень-гол.

Зі збірною – до кінця

Повний провал на Євро-2016 став конкретним сигналом, що потрібно будувати нову команду. Змінився тренерський штаб, а головний гвардієць Анатолій Тимощук оголосив про закінчення міжнародної кар’єри. Руслану Ротаню – 35. Здавалося б, пора.

Однак хавбек "Дніпра" вирішив служити збірній доти, поки відчуватиме у собі сили і поки буде потрібний Андрієві Шевченку. Наразі у збірній розраховують на ветерана. Три тижні тому він вийшов на заміну у Кракові і поклав професорський гол у ворота Косово, остаточно оформивши нашу перемогу. Отже – є ще порох. А тому рішення відкласти прощання із збірною – правильне.

Корабель тоне, капітан залишається

Упродовж сезону 2015/16 "Дніпро" покинули практично всі, хто був причетний до виходу у фінал Ліги Європи. Спершу пішли Калініч і Канкава, потім – Бойко. Розбіглися, відчуваючи, що колись могутній корабель йде на дно через великі борги. Після закінчення чемпіонату у Європу поїхали навіть Безус, Федецький та Зозуля. Ротань залишився.

"Тому що це моя рідна команда. У мене душа боліла. Коли у мене починалися ті свої "тертя", я плакав. Нехай це буде по-бабськи, але так і було. Це моя рідна команда, якій я віддаю своє здоров’я, з якою борюся за щось. Стільки емоцій, стільки серця залишено. Просто так взяти і піти мені дуже важко".

Влітку до Ротаня був інтерес із боку тель-авівського "Хапоеля" та "Анжи". Натомість зараз він грає у "Дніпрі" безкоштовно. А команда ризикує залізти в такі "мінуси", що вже не зможе врятуватися від вильоту в Першу лігу. Тим не менше – капітан на своєму судні. Це заслуговує на величезну повагу.

"Ми самостійно формуємо і життя, і самих себе. Це нескінченний процес аж до смерті. І відповідальність за наш вибір повністю лягає на нас" (Елеонора Рузвельт)

Сторінка автора у Facebook

"Гра є мертвою без генія дотиків". Чому Рикун не став Зіданом

Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter
powered by lun.ua
9
год
:
32
хв
Україна
19:00
Естонія
Вгадай результат матчу
Залиште відгук