"У Києві я почувався розгубленим і розбитим". "Угорський Мессі" Балаж Фаркаш – про кар’єру в "Динамо" і своє теперішнє життя
Інтерв’ю "Футбол 24" із екс-форвардом збірної Угорщини, який упродовж чотирьох років так і не зумів закріпитися в київському "Динамо".
Пам'ятаєте його?
Йому лише 28 років, а він вже давно зник із футбольного виднокола. Гравець, якого у середині 2000-х на береги Дніпра привіз Йожеф Сабо зі словами: «Погляньте! Ось вам угорський юнак, який затьмарить Мессі», розчинився у другому за силою дивізіоні своєї країни. Причому, навіть там зірок з неба не хапає.
Чому так сталося? Куди із футболіста, який оформив хет-трик у ворота «Гамбурга» і дебютував за збірну Угорщини, вивітрилася Божа іскра? «Футбол 24» з’ясовує це безпосередньо у самого Балажа Фаркаша. До його честі, він дуже легко пішов з нами на контакт.
«Завжди хотів грати у великій команді»
- Балаже, як ваші справи?
- Дякую, що цікавитеся. Зі мною усе гаразд. Все чудово.
- Ми вас знайшли у клубі Balmazújváros. Але тут маєте нуль матчів у сезоні 2015/16. Чому?
- Статистика не обманює. Я справді пропустив великий період, але зараз готуюся з командою і незабаром повернуся на поле. (Вже перед виходом цього інтерв’ю ми отримали від Фаркаша радісне повідомлення: “Я повернувся! Ми виграли 4:1. Я змарнував хорошу нагоду для голу, але не засмучуюся. Навпаки – я щасливий, бо здоровий і готовий зіграти в наступному сезоні», - прим. "Футбол 24").
- Вам тільки 28 років. Скільки часу ще збираєтеся пограти?
- Важко сказати. Я досягнув таких висот, які в дитинстві могли здаватися нездійсненною мрією, солодким сном. Тим не менше, залишаються ще певні цілі, які хочеться реалізувати до кінця ігрової кар’єри.
- Пригадайте, будь ласка, той період, коли вас запросило «Динамо». Що ви відчували?
- Прекрасно пам’ятаю той момент. Я завжди хотів грати у складі відомої великої команди. Тому був дуже радий, коли представники «Динамо» зв'язалися зі мною. Я хвилювався, але, водночас, їхав до Києва надзвичайно мотивований.
- У Києві вами опікувався Йожеф Сабо. Чи спілкуєтеся з ним досі?
- О-о-о, так, Йожеф Сабо відіграв у моєму перебуванні в Києві ключову роль. На жаль, після того, як я пішов із «Динамо», наше спілкування перервалося. Але, сподіваюся, він читає це інтерв'ю. Я надсилаю йому щирі вітання і проміння добра. Йожефе Йожефовичу, міцного вам здоров’я!
На жаль, наша співпраця тривала лише якийсь час. Сабо дуже дбайливо опікувався мною. Він сильний і чесний чоловік, я міг би багато чого навчитися у нього. Маю надію, зараз у пана Сабо все гаразд.
- Під час зимових зборів ви забили три м’ячі у ворота «Гамбурга». Чи була після цього впевненість, що станете гравцем першої команди «Динамо»?
- Так, я сподівався, що після свого виступу на цих зборах у мене з’явиться більше можливостей, що мені нададуть реальний шанс. Але, будучи наймолодшим гравцем команди, не все так просто.
- Час минав, а ви продовжували грати лише за «дублюючий» склад. Це засмучувало?
- У мене були як вдалі матчі, так і невдалі. Але я завжди наполегливо і «на совість» тренувався. Іноді почувався розгубленим, розбитим, втраченим. Все-таки я перебував сам у новій країні, у мене були проблеми з комунікацією. Ці речі жахливо ускладнювали мені життя.
- Чи пояснювали вам тренери, чому вас не залучають у першу команду?
- Не зовсім, насправді. Як правило, вони мені казали, мовляв, потрібно набратися терпіння. «Ти занадто молодий, хлопче». Але така ситуація не додає впевненості молодому гравцеві. Тим не менше, я багато тренувався, і з усіх сил вірив, що можу домогтися успіху.
- А ви самі відчували у собі сили, щоб грати за «Динамо»?
- Були такі періоди, коли я справді міг продемонструвати, на що здатний. Наприклад, на один рік я повернувся додому, в Угорщину – у клуб «Відеотон». Це позитивно вплинуло на мою впевненість у власних силах. Тут я додавав з кожним матчем. Тепер дуже шкодую, що не повернувся у «Динамо», щоб довести свій талант.
«Мене пригальмували травми і власна впертість»
- Чи просили ви президента клубу Ігоря Суркіса відпустити вас в іншу команду?
- На жаль, наша комунікація залишала бажати кращого. Але додому мене відправив не клуб. Це було моє власне рішення. Я вважав, так буде найкраще. Дуже радий, що отримав шанс грати в найкращій українській команді. Пройшовши вишкіл у Конча-Заспі, я багато чого почерпнув для себе. Отримав досвід, який мені знадобився у майбутньому.
- У ті часи за «Динамо» виступали два товариші - Мілевський та Алієв. Можливо, ви чули щось про їх п’яні розваги?
- Ні. Я товаришував із Гавранчичем, Юссуфом, Гіоане. Ці хлопці завжди допомагали мені добрими порадами.
- Чим вам подобалася Україна?
- Я полюбив Київ. Мене підкорило це місто. Не буду оригінальним, якщо скажу, що я в захваті від української кухні. У мене багато прекрасних спогадів про вашу країну.
- З того часу минуло багато років. Чи можете тепер сказати, чому у вас не склалося в «Динамо»?
- Я був занадто молодий. Мені довелося зіткнутися з великою кількістю труднощів. Причому, обдумувати їх наодинці і вирішувати самотужки. Повірте, це було нелегко. Але зараз я навіть отримую дивіденди від цього, адже володію безцінним досвідом.
- Чи знайомі ви із Ласло Боднаром, який також грав за «Динамо», тільки трохи раніше?
- Так, ми знайомі. Бачилися, щоправда, вже давно, тож я багато чого про нього не знаю. Але, якщо не помиляюся, він зараз поринув у музику, виступає як діджей.
"Був у "Динамо" один гей". Тріумф і трагедія Ласло Боднара
- Чому після «Динамо» «угорський Мессі» не зумів досягнути відчутного успіху в жодному з угорських клубів?
- В основному, мене пригальмували регулярні травми. Але ніде правди діти – потрібно згадати і про впертість. Деколи вона була моєю перевагою, а іноді – недоліком.
«Щасливий, що грав із Ребровим»
- Опишіть свій звичайний день. Чим ви займаєтеся? Як відпочиваєте?
- Роблю те, що приносить мені море задоволення. Після моїх травм реабілітація триває дуже довго. Якщо я не тренуюся, то читаю або ж проводжу час із коханою дівчиною. Мене також розслабляє бокс. Люблю поспарингувати із своїм товаришем, який дуже успішний у цьому виді спорту.
- Чи слідкуєте за результатами «Динамо» зараз? Що думаєте про команду, яку тренує Сергій Ребров?
- Безперечно, я завжди стежу за виступами «Динамо». Хочу щиро привітати команду із новим чемпіонством. Сергій Ребров у Києві – справжня ікона. Я дуже щасливий, що був з ним знайомий і грав пліч-о-пліч. У Сергія – сильна харизма. Під кінець його кар’єри відчувалося, що з нього буде успішний тренер.
- Хто ця прекрасна леді, яка поруч з вами на фото в Instagram?
- Це моя кохана. Нашим стосункам вже один рік!
- Чим займетеся після закінчення кар’єри?
- Я готовий до такого запитання (Усміхається). Після закінчення кар’єри я хочу передавати свій досвід іншим. З цією метою вже зараз розпочав готувати документи і теоретичну базу. В один прекрасний день, сподіваюсь, це станеться. Мрію про успішну тренерську кар’єру. Ще побачимось!
Андрій Шляхтін, Олег Бабій, Футбол 24
"Сабо перебільшив, назвавши його "новим Мессі". Куди зник Балаж Фаркаш
показати приховати