У чому Карпати нагадують... нинішню Борусію Д, і це не дуже добре
Кожен клуб хотів би грати у красивий футбол і здобувати при цьому результат. Ця концепція імені Барси приносить інтерес фанів і гроші. Та не завжди це побажання збігається з інтересами команди в конкретний момент історії.
Карпати і Борусія Д – команди з великою кількістю відданих (хоча буває всяке, особливо у середовищі гарячих "левів") вболівальників і гордим керівництвом, яке дуже амбіційно дивиться вгору. Порівняння з Борусією Дортмунд майже завжди викликало б гордість, але не сьогодні. Що відбувається у німецькій команді? Процес, здається, знову вже пішов повним ходом і його буде важко зупинити. Щось схоже було при Клоппі, коли команда раптово почала валитись і ледь не вилетіла. Тут і проблеми з кадровим потенціалом. Тоді Лєвандовскі не змогли вчасно замінити – Іммобіле і Рамос у команді поволі розчинились. Тут і напружена атмосфера усередині команди.
Тренером Карпат призначать Бойчишина, але командою керуватиме Друді
У сучасному Дортмунді без Дембеле настільки сумно стало Обамеянгу, якого відсторонили на 1 матч за позапланову вечірку... в Барселоні з колишнім партнером. Це на фоні жахливого падіння результативності габонця. А нинішній захист і воротар "джмелів" – хоч сядь і плач. Калейдоскоп знущальних фейлів і голів, через які з них сміється вся Європа. Борусія програє штутгартам і ганноверам і втрачає перемоги над АПОЕЛом через сміливий романтизм Петера Боса.
Там, де потрібно трохи відійти назад, цього не робиться, бо то вже "зрада свого стилю". Команда Боса, як і попередня версія Карпати, відверто програє у графі єдиноборства більшості суперників у Бундеслізі. Тренер не намагається відходити від аж надто відвертого атакувального стилю завжди і всюди, хоча наївність цього футболу легко довели не тільки Реал, Тоттенхем і Баварія. Сексуальний футбол гарний тоді, коли в тебе є Мессі та Хаві, або Кавані, Неймар і Мбаппе в одній команді. Інші клуби повинні варіювати свою тактику і не соромитись моментами нудної гри. Футбол – це не тільки іскра, а й терпіння, рутинна боротьба. Тренер ніяк не реагує на ходи суперника, а далі гне свою лінію. При цьому результати що далі, то гірші. Коли в тебе відверто низького класу оборона, а ти ще погіршуєш ситуацію атакувальним футболом без оглядки назад, яка оголює всі її мінуси. "Ми ж не якісь там слабаки, що відмовлятись від вибраного шляху і філософії".
Нічого не нагадує? Карпати іспанського тренера Серхіо Наварро вирішили вибитись із сірого ряду добротних, бойовитих, але дуже вже прагматичних команд УПЛ. Робили це дуже послідовно, треба віддати належне. Є така думка, що нашому чемпіонату потрібен бельгійський чи нідерландський шлях. Красивий атакувальний футбол, де буде багато голів і не менше помилок у захисті. Феєрія, драйв, кардинальна зміна ідеології. Буде значно серйозніший глядацький інтерес (як мінімум на трибуни почнуть валити, а далі може й ТБ більше платити буде), Як там казав Кварцяний, нині футболісти у нас пересуваються, як сонні мухи, коментатори мають за них доробляти і "добігати". А мало б бути навпаки, щоб навіть найнудніший коментар не міг зіпсувати перегляду епічної української баталії.
Так от, повернемось до наших першопрохідців-експериментаторів. Що вийшло з першої іспанської спроби Карпат? Повне фіаско 1:6 від Вереса на очах у рідних вболівальників. На фоні іспанського стилю "левів" Ворскла, Маріуполь та Верес виглядали королями атаки, забиваючи не менше 3-х голів у першому колі сезону 2017/18. Це при тому, що в інших матчах вони в середньому ледь перевалювали за позначку 1 гол за матч. Карпати від свого стилю майже не відходили. На радість суперникам грали в контроль м'яча і наївний атакувальний стиль. Наївний аж до примітивності. "Ви "тікітачите" у середині поля, ми ловимо вас на контрах". Плану Б не було і близько.
Ок, скажете ви. Карпати при Зайцеві почали грати значно інакше. Більш строго, більш по-бойовому. Зовні виглядало так, що налагодилась і командна атмосфера. Але відставка цього тренера після однієї поразки і повернення до іспанського вектора дуже нагадують те, що ми всі бачили зовсім недавно після Дулуба. Тренер, який витягнув Карпати з ями результату, виявився не потрібен через свій скупий на емоції стиль. Замало краси, замало "Іспанії". Зайцев – не ідеальний і не супертренер, звичайно, але команда при ньому стала грати інакше. Як мінімум ефективніше. Для суперників це вже не був якийсь там постачальний очок – Зоря, Ворскла і Динамо обламали зуби об оновлену версію львівського клубу. І відставляти людину після однієї за 5 турів поразки, порівнюючи результати і згадуючи той кредит довіри, що був у Наварро, якось зовсім непослідовно.
Дуже схоже на те, що у Борусії зі своєю філософською місією загрався тренер, а у Карпатах іспаномовні боси з Даріо Друді на чолі. Новий етап львівського клубу з сірим кардиналом без тренерської ліцензії, але де-факто головним зараз у клубі і по лінії менеджменту (тут разом відомим агентом Олегом Смалійчуком), і по лінії управління командою, пророкує повернення до тактичної наївності. Ні, тепер дивитись Карпати має бути цікавіше, ніж при Зайцеві з його вічним тотал менше (0:0, 0:1, 1:0, 1:1), але чи радітимуть з цього свої вболівальники? Друді раніше непогано себе проявив у кількох матчах Зірки, але потім несподівано швидко покинув Кропивницький. У Львові його проекти як менеджера поки не дуже працюють. Повернення до ролі тренера, сподіваються у клубі, може дати кращий результат. Хоча вся ця історія з одним головним тренером Бойчшиним (людина фактично без серйозного досвіду), а іншим нібито помічником, а насправді ще головнішим Друді, виглядає досить курйозно. Чи, може, це знову преса з її злими язиками наговорює?
Зима уже близько, а з нею за чутками і нова хвиля легіонерів і трансферів. Новий голова селекційної служби Альберто Еспаріс уже увійшов до тренерського штабу формально головного тренера Олега Бойчишина. Цікавий фахівець, не останній в іспанському футболі, однак є стійке передчуття, що у головній команді знову аж надто штучно буде прививатись "Іспанія". У наших реаліях, де футбол більшості команд УПЛ – набагато більше нагадує бійцівський клуб, ніж поезію Барселони, це просто дикий ризик провалу. Ці ігри можуть довести до печального підсумку. Для збереження прописки в еліті зараз може і не вистачити трішечки того зайцевого чи дулубового прагматизму. Хоча хто думає про виживання, якщо гордо бачиш себе себе серед борців за єврокубки зі своїм фірмовим стилем. А якщо результат не прийде і з новими іспанцями, то завжди можна використати формулу Дзампаріні/Димінського – сміливо звільняй тренерів і владарюй далі, поки не набридне.
показати приховати