Ліверпуль переміг Тоттенхем: кінець розмовам про кризу мерсисайдців, жахливий футбол "шпор", концерт Мане та Трента
В рамках центрального поєдинку 20-го туру АПЛ Ліверпуль забив вперше за 482 хвилини й здобув вкрай переконливу перемогу над Тоттенхемом у Лондоні (3:1).
Ліверпуль протягом останнього місяця опинився в крутому піке, не вигравши у п'яти поспіль матчах АПЛ і забивши за цей період всього один гол. При цьому на Енфілді очки відбирав Вест Бромвіч, а Бернлі тиждень тому перервав 68-матчеву безпрограшну домашню серію "червоних" – через всі ці невдачі мерсисайдці опустилися аж на п'яту позицію. Єдиним промінем світла став кубковий розгром Астон Вілли, однак вже в наступному раунді підопічних Юргена Клоппа розбив МЮ. Словом, Ліверпулю перемога була необхідна, як повітря.
Тоттенхем – Ліверпуль – 1:3 – відео голів та огляд матчу
Тим паче, що в разі поразки Тоттенхему команда опустилася на шосту позицію та, вочевидь, забула про золото АПЛ – Ман Сіті залишився б на вершині з 8-очковим гандикапом. "Шпори", своєю чергою, мали шанс повернутись у зону ЛЧ і взяти реванш за поразку у першому колі. Особливо важливою зустріч була для Жозе Моурінью, адже він програв Ліверпулю у трьох матчах чемпіонату поспіль – це його найдовша серія поразок одному клубу в кар'єрі.
Суперники почали з місця в кар'єр. Вже на 2-й хвилині Ліверпуль мав відкривати рахунок внаслідок обіграшу Мане із Салахом – Мохаммед пасом повз Ор'є вивів Садьйо віч-на-віч з Льорісом, але той пробив повз ворота. Тоттенхем відповів рівно за хвилину розрізним пасом Кейна на хід Сону – той вивалився на побачення з Аліссоном і пробив точно у ближній кут. Гол! Втім, святкувати його довелося недовго, адже VAR побачив у корейця мінімальний офсайд на початку атаки.
Після цього мерсисайдці захопили ініціативу, а лондонці і не протестували. Підопічні Жозе Моурінью закрилися на власній половині й намагалися вилітати у контратаки, але вже на 10-й хвилині тактика могла дати збій – Алькантара прийняв діагональ на правий край штрафного та скинув м'яч вздовж воротарського під замикання Фірміно. На щастя для господарів, Боббі трішечки не встиг. Загалом же план "шпор" працював, адже до середини першого тайму у гостей більше не виникало гострих епізодів.
На початку 20-х хвилин команди несподівано розкрилися, що вилилось у низку гольових моментів. Удар Фірміно в площину з дистанції на 21-й хвилині не став проблемою для Льоріса, а от на 24-й Мане, отримавши черпачок від Салаха, пробив з шести метрів – точно в голкіпера! Між цими епізодами пройшла контратака Тоттенхема 3-в-2 із вриванням Сона на лівий край штрафного та щільним ударом – Аліссон спіймав м'яч.
На жаль, такий високий темп загострення команди не втримали, в наступні десять хвилин звалившись до позиційної боротьби з фолами та стандартами. Немало часу з'їли і падіння Кейна з довгим чаклуванням лікарів над коліном Харрі.
В останній третині першого тайму Ліверпуль влаштував справжню облогу карного майданчика, шукаючи різні канали для створення моментів. Особливо виділялися Фірміно та Мане: на 37-й та 42-й хвилинах Боббі розрізним пасом виводив Садьйо сам на сам, але в першому випадку "шпор" врятував підкат Родона, а в іншому – сейв Льоріса. Крім того, на побачення з Уго виходив Салах, але голкіпер встиг до м'яча першим. Було ще кілька менш небезпечних епізодів, у яких оборону Тоттенхема прошивали. Ліверпулю до голу не вистачало зовсім трішечки.
Зрештою, тиск мерсисайдців приніс успіх у компенсований час: Мане отримав закидання з глибини у вільну зону на лівому фланзі, увірвався на край штрафного та прострілив вздовж воріт – Фірміно ж вискочив з-за спини Даєра, замкнувши передачу ударом з метру! 0:1. Саме з цим рахунком футболісти пішли на відпочинок.
У перерві Жозе Моурінью таки зняв Кейна, випустивши Ламелу, а привізного Ор'є він замінив Вінксом. У такому складі Тоттенхем стартував катастрофічно, пропустивши гол вже за хвилину після відновлення гри – Мане пробив з лінії штрафного, Льоріс парирував перед собою, а на добиванні опинився Трент. 2:0! Щоправда, вже на 49-й хвилині "шпори" відквитали один м'яч красивим пострілом Хьойберга метрів з 22-х під праву стійку – 2:1! Здавалося, що господарі повернулися у гру. Як же всі помилялися...
Ліверпуль же не зупинявся, на 56-й хвилині забивши третій гол – це Мане розігнав контратаку 4-в-2 з передачею Мане на правий край карного майданчика, а Салах звідти потужно пробив під поперечину. Втім, арбітр Майкл Аткінсон змушений був скасувати взяття воріт після довгого перегляду відеоповтору, помітивши гру рукою у виконанні Фірміно на початку атаки.
Мерсисайдці зовсім не знітились. На 61-й хвилині з дистанції повз лівий кут вистрілив Вейналдум, а на 62-й з правого краю штрафного у ближню дев'ятку пробив Фірміно – Боббі влучив у зовнішній бік сітки. Тоттенхем натяків Ліверпуля не зрозумів, за що й був покараний: на 64-й хвилині Трент прострілив з правого флангу на дальню стійку, Родон необачно пропустив цю передачу, а Мане замкнув у дотик – 3:1! Це вже була серйозна заявка на перемогу.
Очікувалось, що Тоттенхем після такого удару всіма силами піде уперед, а Ліверпуль ловитиме вразливого суперника на контратаках. Не все сталося, як гадалося: Жозе Моурінью випустив Бейла аж на 81-й хвилині, а його команда не створила жодного моменту біля воріт Аліссона – не було навіть пострілів по них. Мерсисайдці, однак, не виглядали краще. На 84-й хвилині був один контрвипад з вриванням Салаха на ударну позицію в карному майданчику, але удар Мохаммеда заблокували. І все.
Зрештою, нових голів у матчі команди так і не забили. Фінальний свисток зафіксував впевнену перемогу підопічних Юргена Клоппа.
Таким чином, Ліверпуль перервав 5-матчеву безвиграшну серію в АПЛ і 482-хвилинну безгольову засуху, набравши 37 очок і піднявшись на четверту позицію в турнірній таблиці. Тоттенхем, маючи в активі 33 залікових бали, залишився шостим.
Ліверпуль: сталося те, що мало статись
Зимова криза Ліверпуля породила дуже багато ефектних заголовків у ЗМІ. Всі вони кричали про кризу мерсисайдців, сотні хвилин без голів і втрату шансів на золото АПЛ – чим страшніше, тим краще. Коли гіганти падають, його неодмінно потрібно добити. В цьому немає нічого злочинного – якщо чемпіон не виграє у п'яти матчах поспіль і забиває всього один гол за місяць, програючи Бернлі у рідних стінах, смішно говорити про міць червоної машини.
Проблема полягає в тому, що гігант не падав. Підопічні Юргена Клоппа зберігали ударний темп, набираючи 1,86 очікуваних очок за тур, в той час у чемпіонському сезоні було 1,92, а в сезоні 2018/19 – 2,16.
За очікуваними голами перед матчем проти Тоттенхема вони йшли на другому місці, відставши від Сіті на мізерні 2,78 xG – причому манкуніанці забили на 2,79 голів більше, ніж мали, а мерсисайдці недозабили 0,99.
За інтенсивністю пресингу Ліверпуль поступався тільки Лідсу, а за передачами на просування – тільки Челсі. За кількістю ударів клуб йшов п'ятим у Європі, за передачами на останню третину – третім, за передачами у штрафний – другим.
Навіть протягом місяця без перемог Ліверпуль не виглядав аж надто погано. Команда награла на сім голів та дев'ять очок – у Манчестер Сіті та МЮ показники вищі, але не набагато. При цьому підопічні Юргена Клоппа не забили жодного голу за 87 ударів, що є аномальним результатом. Навіть за теорією вірогідності мав бути хоча б один гол. Навіть якщо стріляти тільки з дальньої дистанції.
Shots since last #PL goal
— Alexander Boyes (@alexzanderboyes) January 21, 2021
87 - Liverpool
86
85
84
83
82
81
80
79
78
77
76
75
74
73
72
71
70
69
68
67
66
65
64
63
62
61
60
59
58
57
56
55
54
53
52
51
50
49
48
47
46
45
44
43
42
41
40
39
38
37
36
35
34
33
32
31
30
29
28
27 - Leeds
26
25
24
23
22
21
20
19
18 - Villa, Palace
etc
Такі речі трапляються протягом сезону, але вищезазначені цифри показують, що системності у проблемі не було. Ліверпуль якісно йшов у чемпіонаті, на Різдво подарувавши своїм фанатам перше місце у таблиці.
І це при всіх складнощах, які не залежали від Юргена Клоппа! Вже на передсезонці все пішло шкереберть: збір у Евіані зірвався через карантинні обмеження, на базі під Зальцбургом три футболісти підхопили COVID-19, а протягом тижневого циклу підготовки лили мусонні дощі – вони заважали не тільки роботі, а і відпочинку.
Потім пішли травми: Александер-Арнольд втратив форму, Жота випав мінімум на вісім тижнів, а Гомес і ван Дейк недоступні практично до кінця сезону. Після гри зі "шпорами" пошкодження отримав і Матіп, тож в центрі оборони довелося грати Хендерсону і 23-річному Філіппсу – це вже 11-та пара центрбеків за сезон. Постійно хворів і ламався Тьяго, який зіграв всього у шести з двадцяти матчів АПЛ.
Не варто забувати і про порожні трибуни Енфілда, і природній спад форми протягом сезону. Крім того, з'явилися проблеми з контрактами Салаха і Вейналдума.
І навіть на тлі таких феєричних проблем Ліверпуль видавав потужні цифри. Це не значить, що у команди не було проблем – порівняно з попереднім сезоном, система пресингу мерсисайдців дещо розбалансувалась, на флангах оборони виникають вільні зони (як у матчі з МЮ), часто команда втрачає темп та запал. У поєдинку Бернлі гравці не могли розкрити низький блок Шона Дайча.
Втім, класні тактичні рішення від Клоппа аналітики також помічають у кожному поєдинку (наприклад, агресивні позиції Трента та Роббо з тим же МЮ). В будь-якому випадку, ігрові проблеми "червоних" не є критичними і здебільшого випливають з кадрової бідності. Що і говорити, коли Хендерсон і Фабінью замість контролю середини поля змушені працювати у центрі оборони.
Словом, криза Ліверпуля полягала тільки у аномальній відсутності голів. Це не могло тривати довго. Зрештою, матч проти Тоттенхема показав, що команда Юргена Клоппа досі здатна трощити топів АПЛ – не факт, що в наступному турі не станеться осічки, але їх точно не повинно бути багато. Ліверпуль досі залишається одним з гегемонів Англії.
Жахливий футбол "шпор"
З Тоттенхемом була схожа історія, тільки навпаки – ЗМІ нахвалювали команду і Жозе Моурінью на старті чемпіонату, хоча статистика явно не дотягувала до високих результатів. Навіть зараз "шпори" оверперформлять: за очікуваними очками у таблиці вони повинні йти ниже, ніж Арсенал (10-те місце), а за очікуваними голами вони забили на 5,29 м'ячів більше, ніж мали – тільки у Лестера більший перебір. За передачами в останню третину поля Тоттенхем взагалі йде третім з кінця.
Найпершою ж вразливістю "шпор" є залежність від Кейна та Сона – достатньо просто подивитися на різницю між показниками всієї команди та цієї ланки окрема. На їхні плечі звалилося не тільки завершення атак, а і конструювання. Інших варіантів у лондонців не існує.
До всього цього набору слід додати специфічну тактику Жозе Моурінью. Всі ми звикли до того, що команди португальця на спаді його кар'єри стають вкрай захисними – і Тоттенхем, схоже, стає квінтесенцією оборонного стилю.
Навіть коли Моурінью збирається грати у контроль, як з тим же Вулверхемптоном, то він створюється тільки заради покращення оборони. Найбільш агресивними "шпори" бувають на початку матчу, коли намагаються забити швидкий гол, після чого колектив перебудовується на 4-4-2 з очікуванням контратак. Поки Сон і Кейн на коні, такий футбол ще приносить очки, але вже 10 залікових балів команда втратила після того, як забила першою – причому чотири поєдинки завершились з рахунком 1:1.
Ну, і нехай би так. Переграй Ліверпуль – і всі ці розмови не мали б сенсу, адже Тотнем піднявся б у зону ЛЧ. Зрештою, оверперформанс для команд з купою суперзірок у складі є нормальною практикою – до певної міри. Втім, північні лондонці у цій зустрічі видали щось катастрофічно бридке.
За весь поєдинок проти Ліверпуля "шпори" провели – барабанний дріб – три удари по воротах, один з яких Сон завдав з власної половини поля в район кутового прапорця. Лише один з трьох пройшов з меж штрафного. Так, був ще гол, скасований через п'ятку в офсайді, але особливо він картину не змінює. Після голу Хьойберга підопічні Жозе Моурінью навіть не створили жодної цікавої атаки – та що там після голу Хьойберга, якщо за 94 хвилини вони провели всього дві передачі в штрафний. Дві, Карл! Як так?
Звісно, легко сидіти на дивані й вимагати від Тоттенхема ударів по воротах Ліверпуля, але ж це не дворовий колектив. З такою кількістю майстрів "шпори" могли б лупити з дистанції – чим не рішення у безвихідній ситуації? Тим паче, що мерсисайдці дозволяли працювати у зоні перед штрафним – у Тоттнема на останній третині 126 дотиків (у гостей було 246). При цьому в центрі оборони "червоних" грали Філіппс та Хендерсон, та і за Трентом з Робертсоном при їхньому стилі гри завжди був би простір. Жозе Моурінью не використав цих факторів. Навіть з Кейном його тактика працювала так собі, а без неї у португальця згорів весь пасьянс.
Не дивно, що саме у матчі проти такого пасивного суперника потужний Ліверпуль і обірвав аномальну серію без голів. Мерсисайдці тиснули з перших же хвилин – команда провела 11 передач у останню третину, 16 передач у штрафний та 14 ударів по воротах (11 – з меж карного майданчика) на 2,59 очікуваних голів. Раз за разом оборону роздягали завдяки мобільності Мане та Фірміно, яким вдавалося своєчасно забігати за спину та віддавати тонкі передачі. Заміна нестабільного у цій роботі Ор'є нічого Тоттенхему не принесла – під таким тиском без контргри помилився найкращий захисник (Родон).
На старті зустрічі Ліверпуль наривався на контратаки, але було помітно, як щільно і високо грають по Кейну та Сону. Зрештою, жорстка гра проти Харрі зламала його, а Сон розчинився. Так, Тоттенхем все одно забив із "зони 14" після швидкого контрвипаду, але весь матч відпрацювати безпомилково неможливо – а після голу мерсисайдці не помилялись.
Таким чином, варто констатувати заслужене побиття "шпор". Вони не тільки не відповідають статусу Ліверпуля, а й не витягують гейм-менеджмент у топ-матчах та стратегічні рішення на сезон. Тоттенхем – залежний від форми й настрою двох виконавців колектив, який не може змінюватись протягом гри. Жозе Моурінью поставив тільки більш-менш надійну оборону, однак навіть з нею команда не може застрибнути у зону ЛЧ. Навіть коли доля дає цей шанс. Топ-клуби з великою кількістю зірок так не грають.
Концерт Мане
Мане забив перший гол за 94 удари Ліверпуля по воротах – останній гол перед цією серію забив також він. Цей факт особливо яскраво підкреслює значення Садьйо для мерсисайдців. У матчі проти Тоттенхема він був найкращим на полі.
Дебютний момент у форварда виник вже на 2-й хвилині, коли вдалося вийти віч-на-віч з Льорісом – Мане виступав повноправним співавтором гольового епізоду, прийнявши діагональ перед штрафним, віддавши пас Салаху й відкрившись під його розрізний пас у дотик. Крім того, Садьйо асистував Алькантарі перед його небезпечною скидкою вздовж воріт, стріляв з шести метрів після закидання від Салаха і ще мінімум тричі відкривався під паси партнерів за спину в штрафний – і це лише до перерви.
Зрештою, він створив усі голи в матчі – асистував Фірміно перед першим, пробив у дальній кут перед добиванням Трента, викотив пас на Салаха перед скасованим м'ячем і замкнув простріл при третьому. Загалом, в активі Мане аж сім ударів, причому всі пройшли з меж штрафного, а п'ять влучили у площину. Сумарна вага пострілів – 1,29 xG з 2,59 всього.
Крім того, Мане став лідером за очікуваними асистами (0,96 xA накинули за простріл під замикання Фірміно з метру) та за більш складною статистикою очікуваної гостроти передач (0,36 xT). Сенегалець виконав 27 точних пасів із 33 загалом – один пройшов під удар, п'ять просунули м'яч до воріт на 20-25 метрів, а тринадцять він зробив у зоні перед штрафним.
Втім, Мане був класним не тільки у атаці. Садьйо виконав аж п'ять повернень м'яча (одну відбирання, чотири перехоплення) та два блокування. Не дивно, що за такий матч сенегальцю на Whoscored поставили найвищий бал – 8,6. Браво!
Повернення Александера-Арнольда
Було б несправедливо забути про Трента. Англієць проводить дуже важкий сезон: через карантин він не зміг тренуватись з тренером, який мав покращити результативність, а потім у фулбека знайшли COVID-19 – Александер-Арнольд пропустив збори та гру за Суперкубок проти Арсенала. Після цього він довго набирав форму, а в листопаді до проблем додалася травма ікри.
Як наслідок, показники англійця поповзли вниз – в середньому, Трент став створювати 1 гольовий шанс за 5,3 матчів, хоча раніше мав 1 шанс за 2 матчі. В обороні теж почалися серйозні проблеми – із Саутгемптоном на початку січня фулбек побив рекорд за втратами м'яча (38 за 77 хвилин).
У поєдинку з МЮ в Кубку було помітно, що фулбек повертається у нормальну форму, а з Тоттенхемом вже можна впевнено говорити – Александер-Арнольд зіграв прекрасно. Він став другим після Мане за залученістю до атак з ударами та пасами під них (допоміг команді награти 1,87 очікуваних голів) і лідером за залученістю до атак без них (допоміг на 1,44 xG). Саме Трент запускав діагональ на Мане перед дебютним гольовим моментом і саме він запускав Салаха віч-на-віч (Льоріс випередив Мо) на 39-й хвилині.
Зрештою, саме він асистував Мане при третьому голі. Загалом, правий захисник став найкращим за кількістю передач на просування (10) та пасів на третині суперника (14), а також другим за очікуваною гостротою передач (0,2 xT).
До цієї статистики варто додати зароблений на собі штрафний, чотири переможних єдиноборства з п'ятьох, два виноси та три повернення м'яча (два перехоплення + одне відбирання). На Sofascore за такий перформанс Александер-Арнольд отримав найвищий бал (8,8). Так тримати! Такий Трент нам потрібний.
показати приховати