"Щоб підписати Пасторе, я продав би 3-4 сміттєвози". Луї Ніколлен – божевільний президент Монпельє, який носив ірокез і послав Марадону до біса
"Футбол 24" розповідає про найепатажнішого президента з Ліги 1, який помер, святкуючи 74-й День народження.
За 600 кілометрів від Парижа, на березі Середземного моря розкинулося місто Монпельє. Засноване у Середні віки, воно так і не розрослося в мегаполіс. Зараз населення Монпельє становить близько 300 тисяч мешканців. Однойменний футбольний клуб бере початок із 1919 року, але упродовж багатьох десятиліть не хапав зірок із небосхилу французького чемпіонату. Так було до 1974-го, поки команду, яка вже дихала на ладан, не підхопив Луї Ніколлен – відомий у своєму регіоні бізнесмен, що займався збором та переробкою сміття.
Монпельє розпочав впевнений і поступовий підйом із нижчих ліг до еліти. У 80-х в команді Ніколлена засвітився Лоран Блан, а також "запалював" культовий камерунець Роже Мілла. Таким чином команда виборола путівку в Лігу 1. Перший трофей ери "сміттєвого короля" прийшов до "палладінів" у 1990-му. На "Парк де Пренс" Монпельє обіграв древній паризький Расінг – 2:1. У той час зіркову когорту "помаранчево-синіх" доповнили Ерік Кантона та Карлос Вальдеррама.
Проте, безумовно, головним здобутком Луї Ніколенна у його понад 40-річній президентській діяльності став титул чемпіона Франції-2012. Задовго до подвигу Лестера, яким смакував увесь світ минулого року, аналогічна подія відбулася у Лізі 1. Середняк Монпельє, маючи один із найскромніших бюджетів першості, витримав конкуренцію із казково багатим ПСЖ і традиційно міцними Ліллем, Ліоном, Бордо, Марселем, Сент-Етьєном.
Ще в розпал сезону Ніколлен дав епатажну обіцянку: якщо його команда стане чемпіоном, він зробить собі ірокез і пофарбує його у клубні кольори. Після 38 туру Монпельє, у якому феєрили Олів’є Жиру (найкращий бомбардир Ліги 1), а також Юнес Беланда, набрав на 3 очки більше, ніж ПСЖ. Обіцянку довелося виконувати. Сяючи помаранчево-синьою чуприною, президент увійшов у студію телеканалу France 3. "Моя зовнішність мені подобається все більше", – віджартувався на запитання журналістів.
Луї Ніколлен ніколи не ліз за словом у кишеню. Гострі висловлювання принесли йому не менше популярності, ніж успішне правління у футбольному клубі. У 2013-му, коли чемпіонська ейфорія пригасла, а творець тріумфального сезону Рене Жирар пішов у відставку, Ніколлен замислив запросити на вакантну посаду головного тренера Дієго Марадону.
"Марадони в клубі не буде, – безапеляційно заявив через кілька днів. – Мені здається, в цю справу було вплутано дуже багато посередників. Я поспілкувався з 7 або 8 агентами Марадони. Все це нагадує бардак, і у мене навіть розболілася голова. Я зупиняю всі переговори".
Перебуваючи у не найкращому настрої, мсьє Луї підняв руку на святе – національну команду. "Коли я дивлюся гру збірної Франції, мені стає нудно, – зізнався Ніколлен. – Дідьє Дешам – дуже хороший тренер, і я люблю його, але коли дивлюся, як грає його команда, то запитую себе, чи дійсно футболісти хочуть захищати кольори збірної. Три чверті складу грають так, ніби їх силою змусили надіти футболку збірної. Я з більшим задоволенням подивлюся хороший вестерн, ніж матчі збірної Франції".
Восени 2014-го, шукаючи підсилення для своєї команди, Ніколлен звернув увагу на зіркового аргентинського хавбека: "У ПСЖ дійсно є один футболіст, який мені цікавий. Це Пасторе. Але чи то в клубі його використовують неправильно, чи то щось йде не так... Щоб підписати Пасторе, я б продав 3-4 сміттєвози".
А ось аргентинського тренера Марсело Б’єлсу він ніколи б не запросив у Монпельє: "Я не розумію цього спеціаліста. Якби він вчинив так зі мною, то я б його звільнив. Навіть якби весь "Велодром" був проти. Він має людей за ідіотів. Він не зміг особисто поговорити з президентом. Я не люблю людей, які розмовляють і не дивляться в очі. Він навіть інтерв'ю дає, дивлячись вниз. Це мене дратує".
Останнім часом від Ніколлена перепадало навіть своїм. Зокрема – екс-захиснику Монпельє Мапу Янга-Мбіва. "Мапу залишається дуже хорошим гравцем. Але йому варто припинити бути таким самозакоханим, – наполягав президент. – Коли він із Монпельє став чемпіоном Франції, то вже тоді уявив себе кимось на зразок Господа Бога. Це – ганьба".
У сезоні 2016/17 Монпельє ледь не вилетів із еліти. Від зони вильоту екс-чемпіонів відділили якихось 3 пункти. Ніколлен лютував, публічно розкритикувавши селекційну службу свого клубу: "Уже три роки чекаю хорошого центрально захисника. Три роки! Вони не в змозі знайти хоча б одного. У підсумку ми разом з моїм радником Мішелем Мезі будемо шукати самі і знайдемо його! Нам дійсно терміново потрібен хороший гравець у центр оборони..."
У наших офісах сидить компанія клоунів – це страшно. Ми повинні покінчити з цим до кінця року. Я не люблю некомпетентних співробітників, особливо, якщо вони при цьому отримують значні зарплати".
На щастя для "клоунів", Ніколлен не встиг із ними поквитатися. 29 червня, святкуючи свій 74-й День народження в одному з ресторанів Гаронни, легендарний президент схопився за серце. Його ще встигли доправити у клініку, але врятувати не зуміли. Тепер клубом повністю займатиметься син Лоран, який останніми роками виконував обов’язки президента. А мсьє Луї не забуватимуть ще довго. Творець сенсаційного чемпіона Франції, епатажна фігура і скандаліст. Навіть померти він примудрився по-особливому – у день свого народження.
показати приховати