Що читають футболісти?
Розповідаємо про футболістів, які встигають в шаленому темпі тренувань і матчів взятися за книжку, а також про те, як читання впливає на кар'єру самих читачів.
У кінці року Gazzetta dello Sport розпочала нову рубрику, яка називається "Книги чемпіонів". Суть її полягає у тому, що футболіст Серії А обирає книгу, яка йому подобається, для подальшого обговорення з журналістом, а також пошуків паралелей між сюжетом та його кар’єрою чи життям. Зрозуміло, що героїв для такого інтерв’ю знайти не так і легко, бо, м’яко кажучи, у сучасному суспільстві книги не читають не тільки футболісти…
Читати ніколи немає часу, бо є життя, є робота, є щоденні клопоти, є серіали, є соціальні мережі, багато чого є, що заповнює наш час, о у добі як було 24 години, так і залишилося. До того ж, читати книгу, на відміну від телебачення чи комп’ютерних ігор, означає робити певні зусилля, а коли тобі майже щодня доводиться надмірно викладатися фізично, на розумові вправи зазвичай не вистачає сили волі. Але з кожного правила винятки – про їх уподобання та враження буду вам сьогодні розповідати.
Еміль Халльфредссон, півзахисник "Удінезе"
Книга: Алекс Фергюссон, "Лідерство". Автобіографії "Я, сер Алекс" виявилося недостатньо, щоб охопити масштаб особистості цього великого тренера. Так з’явилася його друга книга, написана у співавторстві з мільярдером сером Майклом Моріцем, у якій детальніше розкриваються певні епізоди з 27-річної кар’єри наставника "МЮ", пов’язані з темою лідерства.
Читач: Атакувальний півзахисник довго був одним з лідерів центра поля "Еллас" з Верони, але, коли стало зрозуміло, що перебування "джаллоблу" у Серії А добігає кінця, ісландця відпустили в "Удінезе", щоб у нього була можливість провести решту сезону у кращому колективі (нехай і не набагато) і підготуватись до історичного дебюту на чемпіонаті Європи його збірної Ісландії – це головна мета футболіста. Коли Халльфредссон тільки приїхав у Верону, він вирішив справити враження розповідями про плавання з акулами – є такий ісландський атракціон! – але то була неправда. Тепер нова обіцянка від Еміля: якщо збірна Ісландії вийде у півфінал Євро-2016, то він усе ж поплаває з акулами! Не надто ризикує хлопець, це точно.
Халльфредссон обрав книгу недалеку від футболу – ту, яку йому порадила прочитати дружина. Він слухає її думку і тільки для неї грає на гітарі пісні, які придумав сам, а для інших може хіба що виконати старі хіти такі, як Baby one more time Брітні Спірс. Алекса Фергюссона Еміль поважає, перш за усе, за те, що шотландець говорить про важливість виховання молодих футболістів. Проте у його кар’єрі тренери з настільки сильним характером не траплялися, що, можливо, на краще. Найскладніший період на футбольному шляху Еміля, однак, пов’язаний не з наставником, а з… сонцем. Ісландець звик виступати при температурі 20 градусів, а коли приїхав вперше до Італії, до Реджо-ді-Калабрії, там були усі 40 градусів! Халльфредссон червонів і ледве не втрачав свідомість на полі – про гру й говорити нічого. А на Півночі Італії склалося якнайкраще. Верона стала другим домом, як і Фергюссон, Халльфредссон тут полюбив вино, зокрема місцеве: рекомендую La Poja від Allegrini, що смакує краще від знаменитого Амароне. Зараз час вивчати фріулійські погреби.
Адам Мазіна, захисник "Болоньї"
Книга: Алессандро Барікко, "Новеченто (1900-й)". Історія Новеченто, якого немовлям знайшли у коробці з-під лимонів на пароплаві, що курсував між Європою і Америкою. Дивним чином він став геніальним піаністом-самоучкою, який ніколи не сходив на берег, а усе життя розважав пасажирів своєю віртуозною грою.
Читач: Один з найцікавіших молодих лівофлангових гравців цього сезону у Серії А ще три роки тому був запасним форвардом у Прімавері "россоблу", у майбутнє якого ніхто не вірив. Адам захоплювався грою Дель П’єро і ділився мріями поїхати з улюбленою "Болоньєю" на "Ювентус Стедіум", а його тренер дивився на хлопця з лави запасних як на божевільного. Пізніше той тренер телефонував йому, щоб визнати власну помилку. Мазіну віддали в оренду і перевели на лівий фланг оборони, після чого він знову опинився у "Болоньї" і став одним із лідерів повернення емільянської команди в еліту. І так, зіграв у її кольорах на "Ювентус Стедіум" у Серії А цього року. Більше того, Конте почав уже придивлятися до таланту, який обіцяє стати кимось на кшталт Роберто Карлоса (дається в знаки минуле в атаці), але остаточно питанням займеться наступний технічний комісар "Скуадри Адзурри" після Євро.
Мазіна обрав книгу Барікко з очевидних причин – вона нагадує його власну складну життєву історію і тому свого часу вразила так сильно, що футболіст знає майже на пам’ять цей короткий сильний текст і навіть декламував його по телебаченню. Як піаніста залишили на океанічному лайнері відразу після народження, так і Адам став сиротою у дуже ранньому віці. Мати Міна, яка поїхала народжувати дитину на батьківщину у Марокко, померла після пологів від перитоніту, а тато Мустафа, хоч і повернувся з сином до Болоньї, через проблеми з алкоголем не зміг бути одиноким батьком. Хлопчина потрапив до сімейного будинку, потім його брали на виховання і знову повертали декілька родин, поки на його шляху не трапився Раффаеле Мазіна, який став для нього справжнім батьком. Не відразу: розійшовся з дружиною і був змушений повернути дитину, але потім усе владналося. І так казка стала можливою… Випробування роблять людину скромною, а, за власними спостереженнями Адама, у Серії А серед найкращих цю якість мають більше футболістів, ніж, наприклад, у Серії С – і це, мабуть, не випадковість.
Маттео Б’янкетті, захисник "Верони"
Книга: Кен Фоллетт, "Стовпи Землі". Грандіозна панорама темних віків Англії, між 1123 та 1174 роками, з безкінечною боротьбою між королями, церквою та новоявленою буржуазією на фоні будівництва величного собору.
Читач: Молодий перспективний центральний захисник, що виховувався у "Інтері" і був капітаном молодіжної збірної Італії, розпочинав цей сезон на лаві запасних "Верони", але по ходу зумів вибороти місце в основі. Проте рік, навряд чи, можна назвати повністю успішним у професійному плані, оскільки його команда Серію А залишила без особливого пручання. Б’янкетті відразу заявив, що хоче залишатися, щоб допомогти веронцям повернутися до еліти і заодно здобути цінний досвід. Останній йому дуже потрібен, як і багатьом молодим італійцям, про котрих Маттео влучно висловився декілька років тому: "Якби мене звали не Б’янкетті, а Луїс Бланко, то я б виходив на поле набагато частіше".
Б’янкетті обрав для розмови історичний бестселер валлійського письменника, з творчістю якого його познайомила кохана дівчина, оскільки на нього справило сильне враження уміння автора виписати персонажів так, ніби вони його знайомі, а також можливість такої чудової метафори про його власне покликання: так само як храми є стовпами Землі, що є темою роману, стовпами будь-якої команди є оборонці. Якщо вони падають – то руйнується увесь каркас. Крім того, Маттео, взагалі, цікавить Середньовіччя – тому "Ім’я рози" Умберто Еко у його списку до прочитання. На думку захисника "Верони", навіть у тодішньому світі було більше моральних цінностей, ніж у сучасному футболі – і що далі, то гірше. За ту поведінку, яку демонструють деякі молоді гравці тільки з Прімавери сьогодні, ще десять років тому у роздягальні добряче б натовкли пику. Щоб не надто занурюватися у цю компанію Б’янкетті одягає навушники і відкриває чергову книгу, а партнери по команді жартують: "Тихо, хлопці, бо у нас же тут бібліотека".
Гульєльмо "Віллі" Стендардо, захисник "Аталанти"
Книга: Лучано Де Крешенцо, "Сумніви". Філософські роздуми про ключові питання буття, про існування Бога, про роль Випадку, про Долю, про Час і Простір з відповідями, які стимулюють подальші роздуми.
Читач: Стендардо – досить посередній центральний захисник, який, однак, зумів зробити гідну кар’єру у Серії А, навіть за "Ювентус" виступав. Останні роки у "Аталанті", однак, більше відмічені скандалами, ніж футболом. Ще за часів тренера Стефано Колантуоно Гульєльмо не відпускали в університет на державний екзамен, який потрібно було скласти, щоб стати адвокатом, оскільки у той же час клуб з Бергамо був складний календар. Віллі не послухав і отримав штраф. З Еді Реєю виникла інша ситуація: тренер посадив Стендардо на лаву запасних навіть під час кризи у лінії оборони, відправивши в основу номінально флангового гравця, що розлютило футболіста, який, ймовірно, розраховував на протекцію від своєї дівчини – дочки президента "Аталанти". Але про цю історію Віллі говорити відмовляється.
Стендардо обрав книгу популярного італійського філософа, чиї книги розходяться по світу тиражами по двадцять мільйонів екземплярів, оскільки він належить до тих людей, що усе ставлять під сумнів і мало кому довіряють. У його футбольній кар’єрі більшу роль зіграла Доля, а не Випадок (за визначеннями Де Крешенцо), оскільки у його успіху – а у Серію А з кожних 4000 юнаків потрапляє лише один (!) – є конкретні причини, а не просто щасливий збіг обставин: мрія, праця, гарна родина, на яку можна було покластися. Найкращий момент у кар’єрі – матч "Лаціо" проти "Реалу", який закінчився з рахунком 2:2, а найгірший – коли він став жертвою моббінгу і опинився поза складом у Римі. Тоді Стендардо виграв справу проти Лотіто у суді, а штраф, який отримав у результаті, віддав на благочинність, але, на жаль, систему змінити не вдалося. Можливо, краще вийде після того, як Віллі завершить з виступами на полі і повністю присвятить себе юридичній практиці у сфері футболу, як він планує.
Тему Півночі і Півдня Італії також піднімає автор книги про буття, називаючи жителів першої – "людьми свободи", а другої – "людьми любові". Віллі – неаполітанець, якому подобається культура праці і вища якість життя, що є на Півночі, але там немає ні такого клімату, ні такого пейзажу, ні такої їжі, як у рідному місті. А, взагалі, Неаполь, на його думку, є жертвою системи, жертвою політиків, яким вигідно підтримувати зв’язки з місцевою мафією і нічого не міняти. А місце, насправді, нерідко впливає на кар’єру футболіста: у Римі тепло, вирує нічне життя і повно спокус, у Турині після шести вечора усе стихає і думати залишається лише про тренування і гру.
Альбано Біссаррі, воротар "К’єво"
Книга: Пірс Пол Рід, "Живі". Неймовірна історія невеликої групи уругвайців-регбістів, які потрапили у авіакатастрофу в Андах 13 жовтня 1972 року по дорозі на матч у Чилі та заради виживання в екстремальних умовах були змушені навіть вдатися до канібалізму.
Читач: До 17 років Біссаррі жодного разу не працював з тренером воротарів, бо у його рідному "Расінгу" з Авежанеди така посада не була передбачена. Мабуть, тому Альбано набагато краще заграв у Європі, зокрема після того, як отримав змогу вчитися у Бодо Іллгнера в "Реалі". Його кар’єра, однак, пройшла переважно на других ролях – лише у "Вальядоліді" та "К’єво" Альбано зумів стати першим. Провінційний спокій Верони позитивно вплинув на виступи голкіпера, який тепер може похвалитися найкращою статистикою парируваних ударів у Серії А.
Аргентинець захотів у інтерв’ю поговорити про історію виживання уругвайських регбістів, оскільки саме ця книга стала першою для нього, яку він прочитав не у рамках шкільної програми, а обрав сам. Як раз тоді 18-річний юнак з далекого від Буенос-Айреса селища Етрурія проходив огляд у "Расингу" і проживав у кімнатах під стадіоном, де не було нічого, а єдиною розвагою стало читання. З книги "Живі" він дізнався: коли досягаєш межі, то можна або втратити голову, або спробувати взяти ситуацію у свої руки. Біссаррі зізнається, що не відмовився б вживати людське м’ясо заради виживання, бо походить з сім’ї, де казали: "Не існує поганої їжі – є люди, котрі не пізнали голоду".
Говорити про канібалізм, однак, можна не лише у прямому значенні слова. Люди нерідко "пожирають" один одного через власні меркантильні інтереси – у футболі не більше і не менше, ніж у багатьох інших сферах життя. У Біссаррі така ситуація склалася у "Лаціо": тренер Рея понизив його у ієрархії до рангу третього голкіпера лише через те, що аргентинець нервував номера один (Маркетті). Далі знову: у "Дженоа" обіцяли місце в основі, але потім зробили ставку на Періна. Неодноразово Біссаррі стикався зі снобізмом: "Нам потрібен хтось більш відомий". Їм Альбано порадив би хоч раз сходити у дитячу клініку Газліні, щоб усвідомити істинні цінності. Самого аргентинця знаменитості не цікавлять, бо набагато більшого можна навчитися у простих людей, наприклад, у сірійських біженців, які змушені долати шалені відстані у найгірших умовах заради виживання.
Енцо Мареска, півзахисник "Палермо"
Книга: Даніель Канеман, "Мислення, швидке і повільне". Ізраїльський психолог, який отримав Нобелівську премію з економіки, розповідає про те, як функціонують два типи людського мислення: швидке, тобто несвідоме, інтуїтивне, таке, що не вимагає зусиль, та повільне, тобто свідоме, дедуктивне, таке, що вимагає концентрації, а, отже, не кожен і не завжди здатен подолати власну лінь, щоб до нього вдатися. І, щоб ми про себе не думали, численні експерименти доводять, що нашим життям керує швидке мислення.
Читач: Мареска – універсальний півзахисник з досить дивним футбольним шляхом: починав у Англії, на батьківщині виступав у клубах-антагоністах, "Ювентусі" та "Фіорентині", а по-справжньому розкрився лише в Іспанії, в "Севільї", з якою здобув два Кубка УЄФА. Останній рік провів у "Палермо", де президент Дзампаріні, який за сезон міняв тренера дев’ять раз (!), двічі залишав його поза складом – за підтримку звільненого спеціаліста Джузеппе Якіні. Проте він повернувся і його гол "Вероні", забитий у передостанньому турі, став визначальним у порятунку "рожевої" команди. А далі був прощальний лист вболівальникам…
Любов до читання у Енцо ще з часів юності, коли, заради футбольного майбутнього, він був змушений залишити домівку, і йому довелося шукати мудрість у книжках за порадою друга: "Дивись, щоб навколо тебе були люди, які можуть чогось навчити, а, коли не вдаватиметься знайти таких, читай розумні книжки". Так він і робить, читаючи, наприклад, "Роздуми" Марка Аврелія, а також працю Даніеля Канемана про особливості людського мислення. У будинку, який футболіст будує для родини, уже передбачено місце для окремої кімнати-бібліотеки.
Тріумф "швидкого мислення" у кар’єрі Марески – це туринське дербі, нічию у якому приніс його гол у доданий час. Енцо відсвяткував у стилі ідола "Гранатових" Марко Ферранте, зображуючи бика, що суперники сприйняли як глум. Пізніше через це святкування зірвався перехід футболіста у "Торіно" – тіфозі були категорично проти. Мабуть, тому, коли Мареска опинився у "Фіорентині", він уже не опирався так званій процедурі "дегоббізації" ("гоббі", "горбуни" – образливе прізвисько футболістів та вболівальників "Ювентуса"), що передбачає "позбавлення" футболістів їх ювентійського минулого за допомогою води і щітки. Це уже раціональний хід – "повільне мислення".
Переїзд в Іспанію – "повільне мислення", хоча, насправді, тріада, що складалася з Моджі, Беттеги і Джираудо просто поставили Мареску перед фактом про трансфер. Він, звичайно, жодного разу не жалкував. А жалкував, що піддався на вмовляння Чіро Феррари і повернувся у Італію – "швидке мислення", бо, хоч він і захищав батьківщину, відповідаючи на питання про Кальчополі закордоном, але чітко бачить її недоліки: немає зміни поколінь у керівництві футбольними справами і тому немає свіжих поглядів. Функціонує усе, наприклад, так. Клуб шукає тренера і кличе двох кандидатів. Один каже, що потрібні певні умови для успіху, а інший обіцяє перемоги з найкращими у світі виконавцями, що вже є в наявності. Неважко здогадатися, кого беруть на роботу.
Яна Дашковська
Дроворуб, листоноша, реслер, криміналіст. Топ-8 найбільш незвичайних професій колишніх футболістів
показати приховати