Шахтар за тайм розправився з Ворсклою – Пушіч перевірив резерв перед битвою з Баварією у ЛЧ, Ісенко зазнав травми
Шахтар у рамках 16-го туру УПЛ 2024/25 переміг Ворсклу (3:1). Звіт про матч читайте на "Футбол 24".
18:00
З думками про Баварію
Шахтарю було надзвичайно важливо перемагати Ворсклу, адже відставання від лідерів УПЛ досягло семи очок. Ще одна невдача поставила б хрест на чемпіонських амбіціях. Можна було б подумати, що Маріно Пушіч виставить максимально бойовий склад, проігнорувавши матч з Баварією у ЛЧ – шансів на успіх там все одно немає.
Втім, хорват не став зраджувати собі, знову випустивши резервний склад. Частково це пояснюється і грою основи з Рухом на вихідних. Хай там як, у запасі залишились ключові фулбеки (Конопля й Педро Енріке), два форварди під ЛЧ (Сікан та Егіналду) та новий головний лівий вінгер (Кевін). Крім того, Марлон замінив Бондаренка в центральному трикутнику.
Юрію Максимову чаклувати зі складом не довелось через кадровий дефіцит. Мякушко не відновився від травми, тож на лавці залишилось п'ять футболістів – включно з голкіпером. Інтрига крутилася тільки навколо моделі гри, адже Ворскла могла виставити п'ятірку в задній лінії. Тренерський штаб вирішив обмежитись четвіркою, працюючи в середньому блоці зі схемою 4-1-4-1 / 4-5-1.
Команда Максимова виявилась неготовою. Шахтар діяв майже без спротиву
Юрій Вільйович привчив вболівальників до хорошої роботи в обороні. Особливо вони налаштовуються на грандів, даючи їм шалений бій і не поступаючись у боротьбі – як у кубковому поєдинку з Динамо, де полтавці переважали киян протягом 120 хвилин. Здавалося, що і на Шахтар "зелено-білі" налаштуються, як слід.
Взагалі, єдиноборства в обороні стали сильним боком ворсклян під керівництвом Максимова.
Можливо, саме тому поєдинок на Львів Арені заманив у віп-ложу авторитетних людей з УПЛ. Поруч із Даріо Срною мило щебетав Григорій Козловський, а десь неподалік за грою спостерігав Андрій Русол з Карпат. Якщо гості приглядали когось із Ворскли, то вони мали б залишитись розчарованими.
Ворскла не витримала інтенсивності Шахтаря. Команда взагалі нічого не витримала. Середній блок не працював – "гірники" плутали його позиційними ротаціями. Азаров міг опинитись в опорній зоні, Зубков відкривався на позиції "десятки", Марлон опускався в опорну, Криськів в цей час міг бігти на чужу третину, а Судаков взагалі творив де хотів (але ближче до лівого краю).
Всі ці переміщення виявились дуже динамічними. Підопічні Юрія Максимова не встигали. Донеччани легко прошивали лінії, але то таке – із цим можна жити. Проблема крилась у слабкості й низького блоку, а також у повній відсутності контргри.
Теоретично Ворскла могла карати донеччан за сміливі підйоми Криськіва, якому подобалось комбінувати в районі центрального півкола. За Дмитром залишалося чимало простору, а позаду залишались тільки два захисники. Та і загалом донеччани втягувались на чужу третину великими силами.
Втрати м'яча з боку донеччан у такій ситуації могла б вилитись у вбивчі контратаки. Саме так "гірникам" забивали Олександрія, Верес та низка інших клубів. Ворскла одного разу теж вибігла, але Ієде бракувало підтримки, а потім він запоров передачу.
Навряд чи такі епізоди траплятимуться з Баварією. У контексті матчу ЛЧ це не є показовим, а от у контексті нагод Ворскли історія систематична. Полтавці мала тактичні передумови, аби добитися більшого.
Тут помітно, що "гірники" вже встигли повернутись і отримали чисельну більшість проти вибігаючої трійки (яка досі за спиною Ієде). Але Самсон тягне м'яч, допоки не помилиться з передачею.
От тільки це була чи не єдина хороша спроба розбігтися до перерви. 99% інших спроб вийти з оборони завершувались втратою після другої-третьої передачі – і це не в переносному сенсі. Підопічні Юрія Максимова припускалися шаленої кількості браку при роботі з м'ячем і програвали дуже багато єдиноборств.
Шахтар повертав м'яч ще на третині поля Ворскли, моментально перезавантажуючи свої атаки. Нульова загроза з боку суперника у перші 20 хвилин дозволила Шахтарю діяти максимально нахабно, без страху підіймаючи до чужого штрафного обох фулбеків та опорника.
Розгром за тайм
За такого футболу кінець був трішки передбачуваним. Перший гол донеччани провели вже на 14-й хвилині внаслідок удару Криськіва з околиць карного майданчика. М'яч зрикошетив від Гучека й Невертона, а Ісенко вже лежачи відбив м'яч ногою. Вийшло лишень підкинути сферу під добивання Невертону – 1:0.
Другого гола довго чекати не довелося. На 21-й хвилині Вінісіус Тобіас увірвався на правий край штрафного й виконав подачу, а Судаков замкнув головою 2:0!
Ну а на 36-й хвилині справа дійшла до розгрому. Донеччанам знову трішки пощастило, адже проникний пас Криськіва блокували захисники – втім, м'яч зрикошетив точно на ногу Траоре. Лассіна вийшов на правий кут воротарського й бахнув під ближню стійку. 3:0!
Після цього можна було вже й не грати. У другому таймі Судаков, Невертон і Траоре могли оформити дубль. Георгій після розрізного пасу Азарові підкинув м'яч над Ісенком, але перекинув його разом з воротами. Постріл Лассіни голкіпер парирував, однак на 67-й хвилині йому довелося покинути поле – вибиваючи м'яч, Павло потягнув м'яз. На полі з'явився Домолега, якому вдалося взяти дальній удар Невертона.
Інша заміна Юрія Максимова по перерві зіграла краще. Нестеренко вийшов замість Челядіна й на 77-й хвилині оформив красивий гол. Іван підтримав контратаку, увійшов до штрафного та з-під Бондара закрутив м'яч у дальню дев'ятку. 3:1! Тренер ворсклян нарешті посміхнувся.
На жаль для полтавців, цей гол виявився останнім у зустрічі. Шахтар святкує впевнену перемогу, скорочує відставання від лідерів до чотирьох очок і їде до НІмеччини. Далі – Баварія.