Юрій Вернидуб: тренер, організатор, селекціонер, учень, громадянин
Про тренера, який довів, що мрії можуть збуватися, але потрібно в це вірити і дуже багато працювати.
Для мене справжньою віддушиною в українському футболі є луганська "Зоря". Команда вже два роки грає та живе поза власним містом, кожного трансферного вікна втрачає кращих гравців, але це майже ніяк не позначається на результаті та грі команди. Минулого сезону луганська команда майже до останнього туру боролася за бронзу, грала в фіналі Кубку країни, зараз виступає в груповій стадії ЛЄ та має доволі чисельне представництво в національній збірній. Ім’я людини, яка навіть в таких важких умовах здатна працювати, розвиватися і приносити результат – Юрій Миколайович Вернидуб.
Тренер
Вернидуб працював у тренерському штабі "Зорі" помічником головного тренера Чанцева. Коли результати були невдалими, тренер був відправлений у відставку, і свій шанс отримав перший помічник. Такою можливістю Юрій Миколайович скористався сповна. Якщо при Чанцеві "Зоря" стояла на виліт по грі та результату, то буквально із першого матчу Вернидуба все змінилося в кращу сторону. "Зоря" в другому колі доволі спокійно зберегла місце в еліті футболу.
Напевно, що головною тренерською чеснотою Вернидуба є дисципліна, як на футбольному полі, та і в побутових моментах. Не великий секрет, що всі побутові питання тренер тримає під власним контролем. Починаючи чистою екіпіровкою, закінчуючи спільними прийомами їжі. Гаджети, навушники – не вітаються, тільки живе спілкування. Така сама команда і на полі – максимально згуртована (відчувається колектив), мотивована, організована. Відчувається характер та рука тренера.
Минулої весни в "Зорі" була криза. Вернидуб навіть пригрозив відставкою. Але команда зібралася і змогла гідно завершити чемпіонат. Я так припускаю, що це був такий психологічний крок, щоб максимально мотивувати команду на матчі.
Сам по собі Вернидуб навряд чи зміг би мати такі досягнення, не маючи за спиною сильної команди. Важливу роль в команді відіграє другий тренер Михайло Коваль, який вже далеко не один рік, і не з одним тренером працює в "Зорі". Коваль виконує багато чорнової роботи, тактики, вивчення суперника. Виходить такий собі тандем: Вернидуб більше відповідає за організацію, мотивацію, прийняття рішень, а Коваль виконує тактичну роботу. Щось схоже на дует Ребров – Рауль, тільки Коваль не так розпіарений, як іспанський тренер.
Організатор
Власник команди пан Геллер ще жодного разу не був на матчах команди в Запоріжжі. Генеральний директор Рафаїлов більше схожий на представника власника, ніж на менеджера. Всі організаційні питання впали на плечі головного тренера. Варто сказати, що Вернидуб із цим справляється. Із самого початку обрав для себе майже рідне Запоріжжя, де немає проблем із стадіоном (скільки вже арен поміняли "Шахтар" та "Олімпік", для прикладу?), а зараз, із розвалом місцевого "Маталурга", навіть є можливість проводити тренування не на стадіоні "Торпедо", а на базі. Краще передбачити та влаштувати не змогли навіть в "Шахтарі".
Дуже цікава та тонка ініціатива запрошення до команди гравців, які мають пряме або опосередковане відношення до Запоріжжя (Соболь, Кулач, Ткачук, Шевченко, Опанасенко), хоч хтось повинен себе відчувати вдома.
Селекціонер
Ким до "Зорі" були Караваєв, Будківський, Шевченко, Малиновський, Малишев, Соболь, Гречишкін, Кулач, Тотовицький та багато інших? Майже ніким. Малиновський був гравцем дублю "Севастополя", абсолютно списаним із "Шахтаря". Караваєв грав за той самий "Севастополь", але нічого особливого в ньому не було. Будківський був далеко не основним нападником у Маріуполі. Там же грав Тотовицький, але без особливого успіху та із багатьма травмами. Кулач більше ніж на сезон не затримувався в жодній команді. Соболь був сірою масою в Харкові. Малишев грав за "Шахтар-3". Микита Шевченко був 3-4 воротарем "Шахтаря". Тепер майже кожен із них – кандидат до збірної. Варто додати, що незважаючи на великі амбіції кожного із них та бажання пограти за кордоном, без свого тренера поки в них не особливо виходить.
Це стосується не тільки орендованих в "Шахтаря" гравців. Є досвід роботи із власними гравцями. Гордієнко та Петряк – власні вихованці. Це в регіоні, де всі кращі футболісти їхали в Донецьк.
Дуже цікаво вийшло із бразильцями. Обоє до "Зорі" не мали ніяких висот, грали на нижчих рівнях чемпіонатів Бразилії, але той же Форстер за півроку явно прогресує, видав дуже сильний матч на "Олд Траффорд". Вернидуб їх вивчав по касетах та завдяки комп'ютерним програмам, які дозволяють вивчати статистику гравця, без можливості очного перегляду.
Михайло Сіваков виявився непотрібним в "Габалі", а в "Зорі" став лідером оборони. Підхід до футболіста теж багато чого значить.
Учень
Незважаючи на певні тренерські успіхи останніх сезонів, та доволі успішну власну кар'єру гравця, Вернидуб не припиняє вчитися та розвиватися.
Коли ще в Луганську було все добре, Вернидуб був на стажуванні в "Тоттенхемі" Віллаша-Боаша. За словами Юрія Миколайовича, він там зміг для себе дуже багато взяти. Особливо, в професійному відношенні до футболу та довірі до гравців.
Навіть гравці "Зорі" особливо не приховували, що деякі моменти гри вони скопіювали в "Динамо". Це стосується підключення другим темпом до атаки центральних півзахисників, так звані вбігання у вільні зони. Нічого поганого в цьому немає, всі в когось навчаються та когось копіюють.
Навіть у доволі обмежених умовах Вернидуб намагається розвиватися, шукати щось нове, не стояти на місці. Останній приклад нова книга Моурінью, яку так Юрій Миколайович не знайшов в Англії.
Громадянин
Юрій Вернидуб говорив, що не поїде до Росії працювати. Це принципово. Це не просто слова тренера, це слова чоловіка, дружина якого родом із Санкт-Петербурга. Не так легко мати таку позицію в команді, де досі немає україномовної версії сайту, сайт якої єдиний в УПЛ, який не вітає із Днем Незалежності, а генеральний директор не приховує своїх своїх антиукраїнських поглядів.
Майбутнє
Зараз Юрій Вернидуб на піку популярності. Напевно, кращого часу, щоб піти на підвищення, просто не вигадаєш. Влітку "Зоря" зазнає чергових втрат. "Шахтар" захоче повернути собі власних гравців. Той же Соболь вже може конкурувати із Ісмаїлі (Шевчук та Азеведо по різним причинам цього вже робити не можуть). Караваєв влітку був на крок від льєжського "Стандарта". Той же Петряк теж захоче нових викликів. Захисники Форстер та Сіваков можуть бути продані. Це один із моментів покращення фінансового стану команди. Потрібно буде починати все із самого початку. Чи вистачить сил та терпіння Вернидубу побувати нову команду? Зробити два кроки назад? Для мене це питання без відповідей. Скажу тільки точно, що йому буде дуже важко покинути Запоріжжя, де він вже давно став своїм і має прекрасну можливість жити разом із батьками та власною родиною. Також йому буде важко без свого тренерського штабу, із яким він став одним цілим.
показати приховати