"Він заслужив на "Золотий м'яч" більше, ніж Роналдо": найкращі цитати великих тренерів про Рауля Гонсалеса
Легенда мадридського Реала Рауль Гонсалес рівно 25 років тому дебютував за королівський клуб у матчі проти Сарагоси. Фергюсон, Капелло та Гвардіола вважають його одним з найкращих форвардів в історії.
Легендарний сер Алекс Фергюсон тричі намагався переманити іспанського форварда на Олд Траффорд, але щоразу отримував у відповідь категоричне "ні". В епоху таких геніальних гравців як Роналдо, Анрі, Зідан або Шевченко саме Рауль створював найбільше проблем Манчестер Юнайтед на міжнародній арені. Проте шотландський фахівець ніколи не приховував щирого захоплення його грою.
"Рауль Гонсалес – найкращий гравець світу. Я пишаюся можливістю грати проти нього. Це один з моїх улюблених футболістів. Він прекрасно використовує вільні зони, як робив свого часу Ерік Кантона. Рауль дуже швидко приймає рішення, робота його мозку компенсує будь-які недоліки. Реал підписав чимало великих гравців, але найкращим залишається Рауль".
Влітку 1996-го мадридський Реал поповнила ціла плеяда зіркових футболістів (Давор Шукер, Предраг Міятовіч, Кларенс Зеєдорф, Роберто Карлос), з якою повинен був працювати італійський наставник Фабіо Капелло. Пригадуючи той період, один з найбільш титулованих тренерів світу розповідає, що ніколи не хвилювався через майбутнє молодого Рауля.
"Коли я вперше приїхав у Мадрид, йому було 20. Якщо не помиляюся, це був його третій сезон у першій команді Реала. Єрро та Редондо переконували мене, що Рауль – феноменальний форвард, і йому потрібно довіряти. Дуже швидко я пересвідчився у цьому на власні очі, тож почав опікуватися ним, наче власним сином.
У нього було просто неймовірне гольове чуття. Оскільки в команду щойно прийшли Шукер та Міятовіч, я відправив Рауля на лівий фланг атаки, але він завжди знаходив позицію для удару у штрафному майданчику. Він неймовірно працював на тренуваннях та завжди виконував мої вказівки".
Юп Хайнкес, який покинув мадридський гранд через декілька днів після перемоги у Лізі чемпіонів, на прощальній прес-конференції більше розповідав про Рауля, ніж про власне досягнення.
"Він має все необхідне, щоб стати форвардом світового рівня. Я не бачив жодного іншого гравця з настільки розвиненим інстинктом "кілера". Цього не можна навчитись, потрібно мати вроджений талант. Рауль ніколи не опускає руки, завжди б'ється до останнього, не втомлюється шукати шляхи до воріт суперника. Він повністю віддається своїй справі – це фантастика. Той, хто недооцінює його, обов'язково поплатиться".
На початку "нульових" Рауль Гонсалес перетворюється у зірку світового масштабу. Він забиває у фіналах Ліги чемпіонів, встановлює різноманітні бомбардирські рекорди...але не може виграти клятий "Золотий м'яч". У 2001-му іспанець фінішує другим після Майкла Оуена, а потім двічі поспіль не потрапляє до першої п'ятірки – сьомий у 2002 та 2003 роках. Його підтримують колеги по професії (Мальдіні, Роналдо, Анрі, Тотті) та захищають великі тренери, серед яких виділяється фігура Йохана Кройфа – екс-наставника Барселони.
"Я вважаю, що Рауль перебуває на іншому рівні. Йому немає рівних серед усіх форвардів світу. Непересічна спритність, самовіддача та фізичні якості роблять його особливим. Для мене він – номер один. Чи заслужив Рауль на "Золотий м'яч" більше, ніж Роналдо? Я не сумніваюсь в цьому. Він виглядав блискуче протягом всього сезону".
Один з останніх великих матчів Рауля у Європі припав на чвертьфінал Ліги чемпіонів (2002/03), коли Реал на Сантьяго Бернабеу зустрічався з Манчестер Юнайтед. Іспанець видав справжній перфоменс, оформивши дубль, а тогочасний помічник Фергюсона, Карлуш Кейруш, засипав свого майбутнього підопічного горою компліментів.
"Усі ми добре знаємо цього футболіста, однак перед нами з Фергюсоном відкрився новий Рауль. Чому? Бо раніше ми не бачили, щоб хтось так класно читав гру, проявляв стільки інтелекту на футбольному полі. Його переміщення –фантастичні. Він зачарував нас своїми рухами та інтерпретацією гри. Цього року Рауль досягнув піку форми. Просто дивовижно, що він зумів розвинути власний талант поруч з такими творчими монстрами як Зідан, Фігу або Роналдо".
Хосеп Гвардіола, суперник та партнер Рауля на футбольному полі, ніколи не приховував своєї величезної поваги до легенди Реала. Обох поєднує міцна дружба, однак, доволі сумнівно, що лише цим можна пояснити неймовірні слова Пепа на адресу запеклого мадрідісти у 2010-му.
"Рауль – найважливіший футболіст в історії іспанського футболу. Я ще ніколи не бачив такого конкурентоспроможного гравця. Дуже шкода, що він покинув національну команду до того, як вона виграла чемпіонати Європи та світу".
Відхід вікового бомбардира зі збірної Іспанії пов'язаний з іменем Луїса Арагонеса, який робив ставку на Фернандо Торреса і Давіда Вілью. Однак між Раулем та вже покійним наставником ніколи не було розбіжностей, навпаки – Арагонес вважав його великим.
"Найбільше я цінував у ньому характер переможця. Він завжди виходив на поле, щоб перемагати, віддавався на 150 відсотків, до останньої краплі поту. Рауль володів феноменальними навичками гри у штрафному майданчику, передбачаючи рухи захисників та голкіпера. Я не можу ось так відразу назвати його недоліки".
Покинувши Реал та перебравшись у Шальке, Рауль не втратив пристрасті до футболу, що, зокрема, відчув на собі колишній керманич Атлетіка з Більбао Марсело Б'єлса. Його команда тричі пропускала від іспанця у Лізі Європи сезону 2011/12.
"Рауль продемонстрував усьому світу, що без пристрасті – неможливо досягати серйозних результатів. Він забив два голи, заводив власних партнерів та бився, не шкодуючи ні себе, ні суперників. Рауль дав справжній урок футболу. Мені було цікаво знову поспостерігати за футболістом, який володіє блискучим інтелектом. Рауль – унікальний форвард".
"Кожен пропущений гол – це образа для мене". Правила життя Олівера Кана
показать скрыть