"Від мене чекали Шевченка!": Деметрадзе дякував Динамо за унікальний гол, вибивав гроші, любив українок і мстив Росії
"Футбол 24" – про тривалий український етап у кар’єрі Георгія Деметрадзе, який закінчився гучним скандалом.
"Влаштували Баварії вечір грузинського футболу"
Після зіркового трансферу Шеви в Мілан, тренерський штаб Лобановського зіткнувся із надвичайно складною проблемою. Ким замінити грозу Реала, Барселони та Баварії? Наприкінці літа 1999-го Динамо підписало Максима Шацьких. "Хто це?" – розгублено переглядалися українські вболівальники, вперше почувши про узбецького хлопця із російської футбольної провінції.
Із Георгієм Деметрадзе, який приміряв біло-блакитну футболку через півроку, – зовсім інша історія. До Києва він переїжджав у статусі найкращого бомбардира чемпіонату Росії: 21 гол у 28 матчах за середняка Аланію – солідний результат. Солідний настільки, що Суркіси не поскупилися викласти за грузина три або навіть усі п’ять мільйонів доларів.
"Мене у своїх лавах хотіли бачити іспанські, голландські та бельгійські команди, – розповідав Деметрадзе автору цих рядків. – Та я віддав перевагу Динамо, яке тоді було на провідних ролях в Європі. Одразу ж зіткнувся із шаленими навантаженнями на тренуваннях, та не зламався і здобув місце в основному складі. Зізнаюся, що мені було непросто, адже після феноменальної гри Шевченка вболівальники чекали такого ж дива й від мене".
Мабуть, надмірне бажання порівнятися із Шевою, а також імпульсивний характер завадили Георгію стати своїм у Динамо. Він марнував безліч гольових моментів. У весняній частині чемпіонату України – тільки 7 голів, в осінній – 8. Нечасто, але яскраво спалахував у Лізі чемпіонів: гол "ножицями" у ворота Баварії і дубль Андерлехту.
"Кажуть, нібито ви шкодували, що свого часу потрапили до табору київського Динамо", – прямо запитую Деметрадзе. "Я не шкодую, що переїхав до Києва, – запевняє він. – Тут минули чудові роки моєї кар’єри. Особливо пам’ятаю матч із Баварією. Ми з моїм найкращим товаришем Кахою Каладзе влаштували тоді мюнхенцям вечір грузинського футболу. Він відкрив рахунок, заштовхавши м’яч у ворота, а я закріпив перевагу динамівців, пробивши в падінні через себе. Чесно кажучи, упродовж тривалої кар’єри я став автором багатьох красивих голів, однак у такий спосіб забив єдиний раз".
"Не забив Деметрадзе – забив Каладзе". Феєрична "грузинська" перемога Динамо над Баварією
Ще у сезоні 2000/01 Динамо віддало грузинського нападника у Реал Сосьєдад, де він практично не грав. Ненадовго повернувся в Росію – Локомотив, Аланія… А останнім клубом, де Георгій почувався по-справжньому комфортно, і це позитивно позначилося на його результативності, став донецький Металург. За підсумками Вищої ліги 2003/04 Деметрадзе із 18-ма м’ячами виграв бомбардирські перегони, зробивши статистами Косиріна, Шацьких, Венглинського, Воробея, Брандау та інших лицарів атаки.
Загалом у Метадоні він провів 5 сезонів і по-справжньому прикипів до України. "Ви маєте гарячий кавказький характер. Як уживаєтеся зі спокійнішими українцями?" – запитав я Демі під час інтерв’ю у березні 2008-го. "Жодних проблем не виникає. Звичайно, якщо на футбольному полі хтось мені відверто хамить, даю відсіч. У таких ситуаціях заводжуся з півоберта. А в побуті я не кусаюся, – сміється Деметрадзе. – Товаришую з багатьма українцями, серед яких чимало дівчат. Українських жінок, до речі, вважаю найкрасивішими у світі".
"Із Рабиновича такий знавець футболу, як із мене фізик-ядерник!"
Перед початком чемпіонату 2007/08 біс смикнув 30-річного форварда підписати контракт із київським Арсеналом. "Футбольна доля – непередбачувана, – філософськи роздумував він. – Вона або підносить тебе на гребінь слави, або жбурляє на самісіньке дно. Звісно, не назову дном донецький Металург чи київський Арсенал. Це добротні колективи, та все ж не можуть зрівнятися з голландським чи іспанським клубом".
Дніпро, який міг стати чемпіоном: нищівний удар від Динамо, шалені трансфери і російський слід
За "каштанчиків" він забивав нечасто, але Арсенал стабільно набирав очки, а весною сотворив гучну сенсацію – обіграв Металіст на його полі з рахунком 4:2. Команда Маркевича боролася тоді за бронзові медалі. У столичного клубу були свої завдання. За словами Деметрадзе, мета його команди – путівка у Кубок Інтертото. "Для цього треба посісти місце серед восьми найсильніших команд", – резюмував він.
До фінішу Арсенал прийшов шостим. Вище – лише Шахтар, Динамо, Металіст, Дніпро і Таврія. Але далі почалися проблеми. Дисциплінарний комітет Прем’єр-ліги відхилив скаргу Деметрадзе, у якій він звинувачував тодішнього президента клубу Вадима Рабиновича (зараз – один із лідерів прокремлівської ОПЗЖ) у невиплаті зарплати і преміальних. Набираю номер Георгія. "Нас із Рабиновичем розсудить Швейцарія!" – емоційно заявляє Демі. Уривок нашої розмови, датованої кінцем липня 2008-го, подаю повністю.
– Яку суму ви не поділили з керівництвом Арсенала?
– Ще минулого сезону Рабинович ставив перед командою завдання – посісти на фініші місце від першого по десяте, з чим ми впоралися на п’ятірку з плюсом. Отож, небезпідставно хлопці чекали обіцяних президентом бонусів. У мене, наприклад, дуже солідна сума назбиралася разом із невиплаченою зарплатою. А Рабинович уперся і не дає грошей.
В аналогічну халепу потрапили Есолла і Мізін, який перебрався до Харкова. Якщо вже з ветераном Мізіним таке витворяють, то уявіть собі, яке ставлення керівництва до інших футболістів. Із Рабиновича такий знавець футболу, як із мене фізик-ядерник!
– Якими будуть ваші кроки у вирішенні конфлікту?
– Хочу поскаржитись у Лозанну. Там не існує поняття "сват-брат", і суперечки вирішують справедливо, а не криком. В Україні мені правди не знайти. Відповідь дисциплінарного комітету Прем’єр-ліги можна було передбачити, адже зрозуміло, хто їм надиктовує рішення.
– Хто вас підтримує у суперечці, допомагає порадами?
– Мій вірний товариш – Каха Каладзе. Він за те, щоб я не здавався і до останку відстоював свою правоту. Та й у характері грузинів є така риса, як безкомпромісність. Керівництво Арсенала ще не знає, з ким має справу!
– Чи не було у вас бажання перебратися до іншої команди?
– Та ні, найближчий рік буду на берегах Дніпра. Хоча клубів, які хотіли бачити мене у своїх лавах, вистачало. Це переважно були представники російської Прем’єр-ліги. Поки що підтримую форму у дублі команди. Ви ж розумієте, що після такого скандалу шанси потрапити до основи в мене мізерні.
Уболівальники також помітили, що неспроста я потрапив в опалу. Підходять, розпитують, як справи. Не шкодую, що опинився в Арсеналі – це хороша команда. Шкодую лише, що на такого "щедрого" президента натрапив.
"Поряд з їхнім домом вибухали бомби"
Через тиждень після нашої розмови Грузію атакували російські окупанти. Бомбардування із землі та повітря, наступ на Тбілісі, сотні загиблих. Кілька днів активних боїв призвели до втрати грузинами Абхазії та Південної Осетії. Знову телефоную Деметрадзе на початку вересня, сподіваючись, що форвард вже трохи оговтався від шоку. У слухавці – звично бадьорий, енергійний голос.
"Нарешті мені вдалося вирішити проблему з працевлаштуванням! – ділиться новиною Георгій. – Відтепер я форвард команди Баку. Менталітет у грузинського та азербайджанського народів схожий, тож почуватимусь, як вдома. Саме це стало вирішальним чинником у моєму виборі.
Мав чимало пропозицій з Китаю та Росії, але проігнорував їх. Китай – далеченько, туди треба їхати за тридев’ять земель, а от російським клубам відмовив принципово. Те, що вони чинили недавно на моїй батьківщині, не витримує жодної критики.
У Тбілісі мешкає моя численна рідня, мені довелося пережити чимало важких хвилин. Поряд з їхнім домом вибухали бомби. Ми постійно телефонували одні до одних. Дякувати Богові, все минулося, і ніхто з найдорожчих мені людей не потерпів".
"А що з Арсеналом? – запитую. – Ви ж збиралися судитись із Рабиновичем". Деметрадзе замислюється і відповідає вже без липневих емоцій: "Після війни я зрозумів, що гроші у житті – не головне. Махнув на все рукою. Можна сказати, що з "канонірами" я розлучився полюбовно".
показать скрыть