Шахтар закінчив: ротація Де Дзербі, пасивність в обороні та сором за уболівальників – розставляємо крапки над "і"
Сергій Костенюк аналізує матч 6-го туру ЛЧ Шахтар – Шериф (1:1) і не знаходить підстав для нищівної критики.
Для обох команд цей матч не мав турнірного значення. Шахтар достроково втратив усі шанси на єврокубкову весну, а Шериф їхав до Києва, вже маючи у кишені путівки до плей-офф Ліги Європи. Проте, звісно, це не позбавило учасників матчу мотивації.
По-перше, три мільйони євро на дорозі не валяються. По-друге, було помітно, що обидві сторони мали спортивну мотивацію. Насамперед, гості намагалися довести, що їхнє підсумкове турнірне розташування – невипадкове. Шахтарю, навпаки, належало здобути першу перемогу у груповому турнірі, та й грою підтвердити свій вищий інтегральний рівень.
Звісно, Роберто Де Дзербі хотів не просто перемогти, а зробити це переконливо, проте італійський спеціаліст наважився на суттєву ротацію складу. І у рішенні тренера був резон. Це важливий сигнал для гравців, які зазвичай гріють лаву – вони теж невід'ємна частина команди Ліги чемпіонів. Формально Шахтар вийшов на матч практично напіврезервним складом.
У воротах замість Трубіна зіграв Пятов. Ліворуч у обороні діяв Корнієнко, який зараз перебуває у непоганій формі. Праворуч – Додо. Пару центрбеків склали молодий Бондар та досвідчений Кривцов. У центрі поля замість оптимальної пари Степаненко – Майкон грали Маркос Антоніо і Бондаренко. Під нападником діяв Судаков. Фунції правого вінгера виконував Марлос, який також останнім часом рідко виходить у старті, а ширину праворуч підтримував Соломон, який видав сильний перший тайм.
Наявність Фернандо на вістрі атаки – вимушений крок. Сікан підходить до моделі за своїми стилістичними характеристиками, але, будемо відверті, поки явно не тягне рівень. Бразилець чудово годиться до матчів із суперниками, які тримають більш високу лінію оборони. На жаль, травмований Траоре не має альтернативи.
Але навіть такий неоптимальний склад Шахтаря повинен без проблем розбирати основу Шерифа на окремі деталі. Віце-чемпіони України мали вдосталь гольових моментів, щоб перемагати з великим рахунком, але вкотре маємо констатувати проблеми "гірників" з реалізацією. У тому, що Шериф покарав господарів за щедрість, є закономірність. Команда, яка не спроможна закрити свій матч, має бути покараною.
Шахтар – Шериф – 1:1 (1:0)
Голи: Фернандо, 42 (Кривцов) – Ніколов, 90+3
Шахтар: Пятов (Шевченко, 86) – Додо, Бондар, Кривцов, Корнієнко (Ісмаїлі, 67) – Маркос Антоніо, Бондаренко (Майкон, 67) – Марлос, Судаков (Тете, 46), Соломон – Фернандо (Мудрик, 46)
Шериф: Атанасіадіс – Костанца, Арболеда, Дуланто, Крістіано – Траоре, Аддо, Бруно – Коловос (Ніколов, 46), Тілль – Янсане
Попередження: Фернандо, Мудрик – Аддо, Дуланто
До перерви Шахтар мав солідну територіальну перевагу, затиснувши суперника на його половині поля. Донеччани традиційно заманювали до активного пресингу, але гості особливо не ризикували. Команда Вернидуба тримала позиційну оборону за структурою 4-1-4-1. При білд-апі "гірників" форвард Янсане чинив тиск на центрбека, який володів м'ячем, а вінгери і умовні "вісімки" з невеликим зазором один в один контролювали фулбеків і опорних Шахтаря відповідно.
У фазі розвитку позиційних атак Шахтар, як завжди, перебудовувався на структуру 2-3-4-1. На скріншоті вище – зразок структури. Двійку позаду складали Кривцов і Бондар. Корнієнко з центральними хавбеками утворював трійку, а Додо підіймався у лінію до атакувальних півзахисників. Частіше фулбек діяв на бровці, а Марлос зміщувався у півпростір. Але, часом, він змінювався позиціями з Марлосом.
Удари (у площину) – 21(5):12(3)
Удари з меж штрафного – 15:7
Удари після стандартів – 3:1
Удари головою – 2:1
Влучання у каркас воріт – 2:0
Володіння – 68,8%:31,2%
Точність передач – 90%:77%
Передач поспіль – 8:4
Довгі передачі – 29:48
Короткі передачі – 672:273
Кроси – 10:14
Ключові передачі – 15:8
Передачі у першу третину – 160:81
Передачі у другу третину – 365:132
Передачі у фінальну третину – 176:108
Повернення володіння – 33:39
Дриблінг (успішний) – 24(14):15(10)
Дистанція (км) –120,1:115,6
Боротьба у повітрі – 4:5
Відбори – 12:22
Перехоплення – 8:13
Виноси – 12:15
Офсайди – 3:3
Фоли – 6:15
Теплова мапа і статистичні дані чудово характеризують хід матчу. Звісно, коли команда, яка більше володіє м'ячем, не перемагає, її контроль одразу викликає недовіру і критику. Але, насправді, якщо згадати кількість гольових моментів господарів, напрошується однозначний висновок – Шахтар мав велику перевагу і навіть у другому таймі, коли Шериф значно додав у інтенсивності, господарі поля були зобов'язані розвивати успіх.
Замість цього, на останній хвилині компенсованого арбітром часу, пасивні дії у фазі гри без м'яча призвели до того, що Шериф зрівняв рахунок і вирвав нічию там, де її не мало б бути.
На скріншоті вище – зразок структури гри Шахтаря у позиційних атаках. Марлос часто опускався до групи розіграшу, тим самим звільняючи зону між лініями оборони суперника для Фернандо. Гравці Шерифа дисципліновано догравали з суперниками персонально.
Підключення Кривцова вперед і його закидання на Фернандо на 42 хвилині стали несподіванкою для чемпіонів Молдови. Потрібно відзначити, що ми вже бачили подібні дії з цієї зони від Матвієнка і Степаненка в інших матчах.
Проблеми у другому таймі були наслідком занадто пасивних дій гравців Шахтаря у позиційній обороні. Тиск на половині поля суперника і контрпресинг стали менш інтенсивними, а гості навпаки додали у русі і колективних швидкостях. Шериф став відповідати позиційними атаками, періодично затискаючи Шахтар у низький блок. Ось у цій фазі гри і сформувався вирішальний фактор нічиєї.
Зверніть увагу на скріншот вище. Хоча цей момент виник завдяки незафіксованому порушенню правил, він досить показовий. Бондаря не враховуємо, він тільки наздоганяє гравця з м'ячем. Але відразу три захисники перебувають поза лінією м'яча і ніхто не зустрічає суперника. Немає ніякого тиску, навіть натяку. Усі загіпнотизовані м'ячем. Суперник готує удар і б'є. Приблизно та сама історія і призвела до голу у ворота Шевченка. Дали спокійно подати і спостерігали за скиданнями, обробками та ударом. Шахтарю потрібно ще багато працювати не тільки над проактивними методами оборони (пресинг та контрпресинг), а й над позиційною грою. Досить часто можна було побачити, як два чи три гравці у зоні м'яча просто тримають повітря і дивляться на м'яч. Ситуації дозволяли одному тиснути на суперника, іншому страхувати і тримати лінію.
Якщо брати до уваги результат, Шахтар провалив європейську кампанію. Так, команда пройшла складне сито кваліфікації, але це було зроблено не без долі везіння. У груповому турнірі Ліги чемпіонів донеччани виступили незадовільно, пропустивши вперед Шериф та вперше за дев'ять років не потрапивши до плей-офф єврокубків. Але це мало колись статися. І в тому, що Шахтар не дійшов до весняних стадій саме на етапі великої перебудови команди, немає нічого дивного.
Мабуть, наївно було чекати від доволі сирого Шахтаря великих звершень. Зараз команда проходить період адаптації до нових вимог та принципів гри. Система Де Дзербі доволі складна, а враховуючи, що вона інтегрується у такому інтернаціональному колективі, стає ще складнішою. Уболівальникам донецького клубу потрібно набратися терпіння.
Влітку клуб провів чудову кадрову кампанію. Думаю, що якби Траоре не отримав травму, то Шахтар міг бути ефективнішим. Відсутність форварда, який добре грає спиною до воріт суперника, негативно позначилася на системі гри. Команда відчуває проблеми при переході від фази розвитку до завершення атак. Фернандо має інші технічні та фізичні якості – швидкість, непогано відкривається у глибину, щоправда, не завжди своєчасно це робить, чи, навпаки, не робить. У плані розуміння ігрових процесів йому ще є куди додавати.
Зрозуміло, що у січні Шахтар чекають кадрові зміни. Принаймні, вони потрібні. Команда потребує рівноцінну заміну Траоре та Ісмаїлі. Корнієнко ще не дотягує до рівня Додо і того ж Ісмаїлі, а останній схильний до травм і рідко готовий на рівні відіграти увесь матч. Матвієнко не повинен закривати ліву бровку, Микола найбільш корисний у центрі захисту. Не завадить і гравець, який поєднував би у собі якості Степаненка та Майкона. Мудрик вже буквально змушує продавати Соломона.
Обидвох грандів українського футболу чекають важливі збори, на яких буде закладений фундамент на увесь наступний рік. Нас чекає цікава чемпіонська гонка в УПЛ. Хочеться вірити, що вона піде на користь обом командам і наступного сезону Шахтар постане більш дозрілим колективом в усіх фазах гри.
Критикувати зараз Шахтар – це те саме, що критикувати незакінчену роботу художника. Давайте почекаємо. Відрізками команда Де Дзербі демонструвала футбол дуже високого європейського рівня.
Наприкінці матеріалу хочеться зупинитись на одному моменті. Особисто мені зовсім не було соромно за українську команду, але було соромно за уболівальників. Прихильники Шахтаря не мають права критикувати команду. У донецького клубу вдосталь уболівальників у Києві та області, щоб гідно його підтримати у такому статусному матчі. Шахтар грав домашній матч Ліги чемпіонів, а гучнішою була підтримка команди з Молдови. І ми ще на щось розраховуємо?
Подивіться на трибуни в УПЛ – вони порожні. Наш футбол ще далекий від дна, а ось рівень уболівання – вже там. Тож соромно не за команду, яка сумлінно працює над тим, щоб грати у яскравий і сучасний футбол високого рівня, а за армію диванних експертів, які знаходять гроші та час лише на матчі з Реалом та Інтером.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"
показать скрыть