Шахтар вихопив його в МЮ та Мілана, він приїхав і нокаутував Барселону в особливий день для Мессі – тепер робить бізнес
"Футбол 24" розповідає, куди подівся та чим займається Джуліус Агахова, крутий форвард донецького клубу незабутніх 2000-х.
Він народився у Бенін-сіті, мегаполісі на півдні Нігерії. Місто-мільйонник вигідно вирізняється з-поміж інших населених пунктів країни – тут зосереджені не лише важливі галузі промисловості, але й ряд топових нігерійських вузів. Плюс – у Бенін-сіті завжди було більш-менш спокійно у порівнянні з тим, що коїлося в інших частинах Нігерії. Якщо на півночі, починаючи із 2000-х, лютували ісламістські головорізи із "Боко Харам", то у південну Нігерію ніхто з них не ризикує встромити носа. "Отримають жорстку і рішучу відсіч", – переконував в одному з інтерв’ю наш герой – Джуліус Агахова.
Меткий хлопчак у 13-річному віці опинився в місцевому клубі Бендел Іншуренс. Пікова епоха "гадюк" – два чемпіонські титули, а також три Кубки Нігерії – припала ще на 1970-ті. За кілька років, проведених у Бенделі, Агахова реально змужнів і заявив про себе в юнацькій збірній Нігерії. Перехід у туніський Есперанс став знаковим і для гравця, і для клубу. Сімнадцятирічний Джуліус допоміг Есперансу стати найсильнішою командою країни, а також вийти у фінал африканської Ліги чемпіонів. Феєрично пошаманив і на КАН-2000, де відзначився трьома голами у воротах Марокко і Сенегала. А ще посприяв Нігерії дійти до чвертьфіналу Олімпіади-2000 у Сіднеї. Словом, юнак добряче попрацював на те, щоб увійти у топ-50 найперспективніших молодих футболістів за версією World Soccer.
Природно, що на "чорну перлину" звернули увагу в Європі, зокрема, в МЮ, лондонському Арсеналі та Мілані. Але, провагавшись, Агахова пристав на пропозицію Шахтаря, який якраз проводив свій дебютний сезон у груповому турнірі Ліги чемпіонів і посів у квартеті престижне третє місце – після Лаціо та Арсенала, але перед празькою Спартою. За чималі гроші Джуліус вирушив у Донецьк, щоб виконати історичну місію – допомогти "гірникам" вперше стати чемпіонами України.
Темношкірі легіонери у Вищій лізі були ще не в моді і сприймалися, як надзвичайна екзотика. Про засилля нашого чемпіонату бразильцями узагалі не могло йтися. Тому поява у команді Віктора Прокопенка нігерійця Агахови, який склав компанію співвітчизнику Айзеку Окоронкво і сенегальцеві Ассану Ндіайє, викликала непідробний інтерес.
Джуліус почав забивати з перших матчів. Досі перед очима його гол на битком забитому Олімпійському, де Шахтар ефектно обіграв Динамо – 2:1, а тріумф "гірників" на трибунах розділили понад 10 тисяч вболівальників із Донбасу, привезених у столицю спеціальними ешелонами потягів. Нігерієць вписав своє ім’я в історію і у сезоні 2005/06, коли забив динамівцям вирішальний гол в "золотому матчі". У численних інтерв’ю після закінчення кар’єри Агахова полюбляє пригадувати також дубль у ворота Барселони. У грудні 2004-го Шахтар обіграв каталонців 2:0 у Лізі чемпіонів. Цей матч пам’ятний ще й тим, що саме тоді юний Ліонель Мессі дебютував у ЛЧ. На Агахову він, напевно, дивився з величезною повагою – про єврокубкові дублі аргентинець міг тоді лише мріяти.
Поступово бомбардирське натхнення Агахови вичерпалося. Після семи років у донецькому клубі форвард змінив середовище, переїхавши в омріяну АПЛ – щоправда, не в Арсенал, а всього лише у Віган. Сума трансферу склала близько 4 мільйонів доларів – практично стільки ж, скільки Шахтар заплатив за нігерійця у 2000-му. "Гірники" ще не вміли так вигідно провадити трансферну політику, як зараз.
Мрії Джуліуса луснули, як мильна бульбашка, зіткнувшись із суворою реальністю англійського футболу. Головний тренер "латікс" Стів Брюс не довіряв Агахові, а ставку в атаці робив на перевірених бійців – Даррена Бента та Еміля Хескі. Екс-"гірник" нашкріб якихось 20 матчів за Віган – жодного голу. Наступна зупинка у його кар’єрі була на порядок гіршою – турецький Кайсеріспор. Тут Агахова щось та й забивав, але в клубі почалися проблеми з фінансуванням…
На допомогу форварду несподівано прийшов Шахтар. У 2009-му "гірники" знову запросили Агахову під свої прапори, пам’ятаючи старі добрі часи його ефектних і регулярних кульбітів, якими африканець святкував голи. Однак це вже був далеко не той Ага-гол – у клуб повернувся футболіст, побитий життям і суперниками. Невпевненість передалася грі – Джуліус мало забивав, тож Луческу все частіше залишав його у запасі. Оренда у Севастополь теж не змогла реанімувати кар’єру Агахови. Прощальний гол в УПЛ він забив 16 жовтня 2010-го у ворота Оболоні, а команди розписали бойові 2:2.
…Джуліус Агахова закінчив кар’єру незвично рано – у 30 років. Стільки авансів, такі магічні перспективи – і сумний фінал. Власне, де-небудь на постсовєтському просторі це було б хорошою підставою для депресії і запою. Однак у Джуліуса знайшлися запасні козирі для того, щоб реалізувати себе в цьому житті.
Агахова – успішний бізнесмен. Освоївся у Лондоні, періодично літає у Лагос, найбільше місто Нігерії, де запустив мережу бутіків сегменту фешн-бізнесу. "На моду потягнуло. Відчуваю, що це моє". У столиці Великобританії в нього також є стильний магазинчик. А ще Агахова має долю у нафтогазовому бізнесі і нерухомості, відкрив величезний супермаркет. На батьківщині вважається однією з найбагатших персон. Його статки давно перевалили за 50 мільйонів баксів. Особлива гордість екс-форварда – донька Ізабель, яка отримала якісну британську освіту і заявила про себе, як письменниця та актриса.
В Instagram 5-разового чемпіона України – калейдоскоп яскравих фото. Помітно одразу, що Джуліус має смак і знається на модних штучках. Зовсім не комплексує, одягнувши, наприклад, рожеві штани. Полюбляє також принт у клітинку, різнокольорові піджаки та сорочки.
Увесь цей час Агахова не забуває про Україну. Спогади в нього різні. Наприклад, у Донецьку Джуліуса регулярно грабували – і квартиру, і автомобіль. У 2004-му зловмисники винесли з його оселі домашній кінотеатр, колекцію дорогих годинників, велику суму готівки і навіть бутси. "Копи не знайшли їх. Як не знайшли вони грабіжників і вдруге. Чи шукали взагалі – це ще питання. Мій автомобіль зламували, розбиваючи вікна, більше десятка разів. У Нігерії такого зі мною не ставалося ніколи. У цьому плані Україна мене дуже розчарувала", – гірко констатує Агахова.
У його словах відчувається образа і на Луческу. "Коли я прийшов у Шахтар вдруге, розірвавши контракт з турецьким Кайсеріспором, менеджер клубу не дав мені шансу повернутися по-справжньому, – вважає Джуліус. – У першому ж матчі я забив Кривбасу. Але що відбувається далі? У другій, третій, четвертій грі я опиняюся на лавці, в кращому випадку мені дають хвилин двадцять зіграти... Було дуже сумно. Я не розумів, чому менеджер не ставить мене в основу, якщо я виконую свою роботу якісно! Коли в тебе не вірять, опускаються руки, втрачається мотивація і концентрація".
А ще пригадує, як боявся українських морозів: "Бувало не тільки мінус 10-15, а й мінус 30! Звичайно, що ані кроку на вулицю при такій температурі я не робив. Тому просив хлопчаків виносити сміття, за що давав їм винагороду".
Винагородою за таку нескладну роботу були 50 доларів.
Не так давно Джуліус отримав від футбольної федерації Нігерії ліцензію на заняття ще й агентським бізнесом. Без улюбленої гри не прожив і десяти років. Тепер поставив собі за мету пошук та розкрутку талантів, на які завжди була родючою нігерійська земля.
