Шахтар на історичному матчі під зливою, Болонья промовляла українською, але освистала "гірників" – аж вуха закладало
Ольга Любушкіна повертається з матчу першого туру ЛЧ Болонья – Шахтар (0:0) не з порожніми руками. Є колоритний репортаж!
19:45
Емілія-Романья – область, де Шахтар зробив свою першу зупинку в Лізі чемпіонів. Болонья, як і регіон, мають велику історію, яка йде корінням у дуже далекі часи. Звідси, певно, і відчуття, коли крокуєш містом, що начебто торкаєшся до чогось давнього, загадкового, фантастичного.
Гуляючи крихітними вуличками Болоньї, виникало кілька запитань: як там проїжджають автомобілі і чому все здається однаковим. Причина – у кольорі. Здається, що в Болонью завозять лише кілька видів фарб: білу, сіру, теракотову, червону і пару відтінків жовтої. Єдине, що додає якогось різноманіття – це деревʼяні ставні, які можуть бути і синіми, і зеленими. Хмарочосів ви тут не знайдете, всі будівлі невеличкі і здаються затишними.
Звісно, є кілька пунктів, які приваблюють туристів – вежі Азінеллі та Гарізенда, фонтан Нептуна і площа Пʼяццо Маджоре, університетський палац, вулиця Незалежності. А якщо вам пощастить з погодою більше, ніж мені, то обовʼязково підіймайтеся до церкви Мадонна ді Сан-Лука, ну і, звісно, Ренато Даль'Ара. Як ми вже розповідали, стадіон є історичною памʼяткою міста. Кожен знайде для себе щось цікаве, щось своє.
Італія відома своїми винами та сирами. Звісно, тут доволі багато крамниць, де можна придбати пляшечку та смачний парміджано (добре, хай буде моцарела). У центрі ціни завищені, тому краще прогулятися до супермаркету і там обрати собі напій від 2,5 євро.
Ресторанчиків, маленьких затишних кафе у Болоньї повнісінько. Ближче до центру чек буде починатися від 20-30 євро, а ось біля стадіону є заклад зі свіжою пастою, де звичайний салат капрезе коштував 8 євро. Щодо мого улюбленого напою, кави, то ціна починалася від 1,5.
У місті загалом траплялися дуже привітні люди, які були раді допомогти у пошуку навіть зупинки громадського транспорту.
Мандруючи Болоньєю, бачиш і відчуваєш, як люблять свою команду місцеві. Відчиняєш двері кафе – о, кульки Ліги чемпіонів! Заходиш у магазин, перед входом висить атрибутика, а ще різні наклейки і постери, навіть українською.
Якщо напередодні матчу погода була більш-менш, то в день гри дощ лив, починаючи з ночі. Перше, про що подумалося: “Чи впорається поле Ренато ДальʼАра з такою кількістю води?”. Стадіон був у порядку, але негода все одно вставила свої пʼять копійок.
У час Х вболівальники потроху стягувалися до арени у футболках з парасольками і дощовиками. На Ренато ДальʼАра лише одна крита трибуна, тому всім іншим доводилося мокнути. І фанати готові були це робити заради того, щоб підтримати Болонью. А як інакше, коли гімн Ліги чемпіонів звучить на рідному стадіоні вперше.
Коли Ренато ДальʼАра заповнився, атмосфера була настільки фантастичною, що відчуття великого лігочемпіонівського свята лише посилювалося. Від фанатської трибуни Болоньї захоплювало подих. Надзвичайні вболівальники всі дві години матчу шалено підтримували свою команду.
На полі зʼявилася Болонья – гучні оплески роздавалися по всьому стадіону. А ось Шахтар освистували так, що вуха закладало. До речі, свистіли ультрас навіть тоді, коли оголошували склади і озвучували інформацію українською. Наші люди теж були на стадіоні, але, звісно, що не у такій кількості. Українці принесли з собою на стадіон довгий український стяг. Фанати Шахтаря аплодували команді і підтримували, але стіну ультрас “россоблу” перекричати було неможливо. Вони не тільки заряджали Болонью бігти вперед, а й дарували нам прекрасні емоції.
Коли команди зʼявилися на полі з дітлахами, гравці Шахтаря зняли свої куртки і одягли їх на малечу, щоб хоч трохи захистити від зливи. Це був дуже чуйний вчинок.
Пролунав стартовий свисток, друга хвилина гри і Шахтар вже заробляє пенальті. Такого очікувати було важко. Через кілька хвилин Георгій Судаков не переграє Лукаша Скорупскі. А далі Болонья перекрила повітря “гірникам”. Протиснутися до воріт господарів поля не було змоги. Маріно Пушіч невпинно робив підказки своїм гравцям, ледь не вибігаючи на поле. До перерви Шахтар втратив ще й Данила Сікана та Юхима Коноплю через травми.
Другий тайм був гіршим за перший. Шахтар лише кілька разів зумів пробити по воротах Болоньї. Але ж у голові досі свіжі згадки про матч із Карпатами і пʼять голів “гірників”. Що сталося, і як це виправити – це вже питання, над якими буде ламати голову Пушіч.
Дійсно, Болонья діяла гостріше і атакувала невтомно. Рятував Шахтар Дмитро Різник. Матвієнко цілком заслужив свою нагороду найкращого гравця матчу, але хочеться відзначити саме голкіпера “гірників”. Мокрий мʼяч кілька разів підступно хотів втекти від українського воротаря, але він все одного його приборкав. Тому Дмитро для мене – герой поєдинку. Герой, який приніс своїй команді один заліковий бал.
Що таке 0:0? Маріно Пушіч на прес-конференції сказав, що це непоганий результат для обох команд. Так, поділити очки непогано, але здавалося, що Шахтар не знав, як протидіяти пресингу Болоньї, як знаходити вільний простір, як швидко перевести гру на чужу половину поля. Ні, кілька класних передач у “гірників” були, тільки вони не призвели ні до чого серйозного.
Певно, що після повернення до України тренерський штаб Шахтаря проводитиме ретельну роботу над помилками і придумає щось до нового протистояння в Лізі чемпіонів. А попереду у “гірників” знову італійці – Аталанта.
