Шахтар капітулював достроково, але виліт із єврокубків не став трагедією: проблеми Де Дзербі і шляхи вирішення
Сергій Костенюк розбирає поразку Шахтаря від Інтера у 5-му турі ЛЧ, а також підсумовує чинний євросезон "гірників".
Обидві команди протягом матчу дотримувалися своїх базових тактичних схем. Інтер діяв за структурою 3-5-2, яка у фазі гри без м'яча трансформувалася у 5-3-2, а Шахтар будував асиметричні маневри на фундаменті формації 4-2-3-1.
Для обох команд цей матч мав велике турнірне значення. Інтер прагнув забезпечити собі довгоочікуване місце у плей-офф Ліги чемпіонів, а Шахтар, взагалі-то, влаштовувала лише перемога у Мілані, щоб перед останнім туром зберігати шанси на євровесну.
Суперники зіткнулися із відносними кадровими проблемами. В Інтера з основних гравців у лазареті перебував лише центрбек де Врей. Замість нідерландця, як і у матчі Серії А з Наполі, в центрі захисту зіграв Раноккія.
Роберто Де Дзербі окрім форвардів Мораєса і Траоре, які у лазареті вже давно, не зміг розраховувати на Алана Патріка, Ісмаїлі і Судакова. При цьому, участь Степаненка також була під питанням. Тарас зіграв у першому таймі, але у перерві попросив заміну.
Інтер – Шахтар – 2:0 (0:0)
Голи: Джеко, 61 (Дарміан), 67 (Перішіч)
Інтер: Хандановіч – Раноккія, Шкріняр, Бастоні – Дарміан (Д'Амброзіо, 79), Барелла (Відаль, 78), Брозовіч, Чалханоглу (Сенсі, 86), Перішіч (Дімарко, 86) – Джеко, Мартінес (Корреа, 68)
Шахтар: Трубін – Додо, Вітао, Марлон, Матвієнко – Майкон, Степаненко (Маркос Антоніо, 46) – Тете (Марлос, 80), Педрінью (Бондаренко, 73), Соломон – Фернандо (Мудрик, 80)
Попередження: Вітао, 49
За великим рахунком, Шахтар підійшов до матчу у не найкращому стані. Все ж таки відсутність Ісмаїлі та Алана Патріка, неготовність Степаненка та відсутність форвардів необхідного типажу суттєво обмежували потенціал команди Де Дзербі. Гра показала, що на даному відрізку сезону донеччани не спроможні конкурувати з чемпіонами Італії. Шахтар загалом провів значно гірший матч, ніж вдома, коли зіграв з Інтером унічию.
xG – 2,1:0,7
Удари (у площину) – 21(10):7(2)
Удари з меж штрафного – 17:3
Удари після стандартів – 4:0
Удари головою – 4:0
Володіння – 40%:60%
Точність передач – 85%:91%
Передач поспіль – 5:7
Ключові передачі – 16:7
Довгі передачі – 43:37
Короткі передачі – 385:539
Кроси – 22:6
Передачі у першу третину – 130:152
Передачі у другу третину – 174:305
Передачі у фінальну третину – 124:119
Повернення володіння – 34:28
Дистанція – 111,9:108,5
Боротьба у повітрі – 8:6
Офсайди – 3:3
Виноси – 7:16
Фоли – 10:12
Цього разу умови диктував Інтер. Шахтар практично не мав шансів на позитивний результат. Господарі поля з перших хвилин встановили жорстку субординацію і систематично, протягом усього ігрового часу, створювали небезпечні моменти біля воріт Трубіна. Голкіпер Шахтаря провів дуже сильний матч і кілька разів відверто рятував команду.
Єдині показники, у яких Шахтар мав стабільну перевагу, – це володіння м'ячем. Але це була перевага у стерильному володінні, яке нічого не давала гостям. "Гірники" трохи активніше намагалися взаємодіяти на лівому фланзі, але загалом показники їхніх активних дій у вертикальних зонах є досить збалансованими. У свою чергу Інтер значно більше завалювався ліворуч. Через вертикальну зону Перішіча було створено на 16% атакувальних дій більше, ніж через правий фланг Дарміана.
Показники активних дій у горизонтальних зонах красномовно відображають справжню картину матчу. Не дивлячись на загальну перевагу у контролі м'яча, він на 8% більше перебував у третині поля Шахтаря, ніж у першій зоні Інтера.
Мапа ударів найкраще демонструє тотальний контроль гри Інтером. Мало того, що Шахтар утричі менше завершував свої атаки ударами по воротах, то ще й більше половини пострілів гості здійснили з-за меж штрафного. Причому, три удари "гірників" з меж карної зони виявилися неточними.
Об'єктивно, поразка з рахунком 0:2 – це ще не найгірший варіант для українського клубу. Інтер цілком награв на велику перемогу. Сімоне Індзагі зробив правильні висновки після програного за грою (0:0) першого матчу у Києві, коли Шахтар своїми фірмовими короткими розіграшами розбивав пресинг Інтера і розривав по вертикалі його оборонну структуру. У другому таймі київського поєдинку "нерадзуррі" були змушені віддати м'яч команді Де Дзербі і відійти у позиційну оборону.
У Мілані Шахтар не міг зіграти на тому ж рівні, що й у матчі другого туру. Різницю робила відсутність Ісмаїлі, Алана Патріка і Траоре. Де Дзербі був вимушений ставити Матвієнка на лівий фланг оборони, а пару центрбеків відповідно склали Марлон і Вітао, що не є оптимальним варіантом. Без Траоре також все сумно. Фернандо – непоганий форвард, іншого формату, корисний з глибини, але у грі в обмеженому просторі він не такий ефективний.
Складна система гри Де Дзербі не працювала. Основні причини полягали в тому, що гравці Інтера цього разу обережніше тиснули на структуру розіграшу Шахтаря, тримаючи у пріоритеті контроль простору у другій третині поля, у зоні між лініями оборони та атаки. Гості намагалися розтягувати структуру Інтера, але у більшості випадків це їм не вдавалося.
Важливою проблемою був стан Степаненка. У Тараса не пішла гра, до якої він, на жаль, був неготовим. Бразильський квадрат у центральній зоні (пара центрбеків і пара опорних) став вимушеним кроком і не обіцяв нічого доброго у протистоянні з італійським грандом. При переході з атаки в оборону Шахтар часто мав недостатньо компактну структуру. Звичайно, господарі цим вміло користувалися, перевантажуючи кількісно лінію атаки та зону взаємодій.
Загалом, Шахтар непогано тримав м'яч і гравці з розіграшу шукали варіанти попереду, але, на жаль, виконавці атакувальної групи зараз перебувають не у найкращий формі. За великим рахунком, Соломон та Тете загубилися на полі, Фернандо, як ми вже відзначали, не дуже добре чіпляється за паси в недодачу, та й взагалі система Де Дзербі передбачає більш активні пересування гравців групи атаки.
Індзагі зробив висновки після невдалої гри і змінив методи, тоді як Шахтар не реагував на зміни і намагався гнути свою лінію на фоні нових умов. Скріншот вище – приклад, як гравці і тренер не реагують на зміни. Гості тримають у білд-апі шість гравців фактично проти двох форвардів Інтера. Звичайно, це досить догматичні і неефективні методи.
Вище гості мали традиційну і основну для себе структуру розіграшу – 2-3, з одним із фулбеків у трійці. Інший фланговий захисник підіймався у лінію до атакувальних півзахисників та утворював ширину на фланзі, переважно це був Матвієнко. Додо частіше підключався через півпростір. При цьому, Інтер використовував мінімум ресурсів. Один із форвардів обов'язково тримав Майкона. Інший тиснув на центрбеків. Умовні "вісімки" Барелла та Чалханоглу із зазором контролювали крайніх гравців у трійці і були напоготові взяти участь у пресингу по тригеру. При цьому, основною їхньою ціллю було закривати вектори можливих передач на атакувальних хавбеків Шахтаря.
На скріншоті вище – зразок структури "гірників", коли Степаненко сідав глибше центральних захисників і утворював ромб для розіграшу.
Відрізками Шахтар непогано тиснув на суперника, але зі швидким переходом із деструктивної до конструктивної фази також були проблеми. На мій погляд, пов'язані вони саме з не найкращим станом деяких гравців.
Коли наприкінці матчу Де Дзербі випустив на поле Мудрика і Марлоса, команда заграла гостріше. Складно сказати, що було б, якби той же Мудрик вийшов у старті, але, на мій погляд, Михайло зараз демонструє вищий рівень гри за Соломона і заслужив на статус основного гравця.
Шахтар передчасно покинув не тільки Лігу чемпіонів, але й єврокубки взагалі. Вважаю, що ніякої трагедії з цього робити не слід. Подібний результат після надуспішного старту Шерифа був цілком прогнозованим. Де Дзербі здійснює важку перебудову і поки що не заслуговує на тиск. Хоча, звичайно, "гірникам" потрібно бути більш гнучкими у плані тактики. Роберто – молодий тренер, він ще формується і, думаю, сам чудово розуміє, що однією з його проблем є догматизм. Потрібно покращувати свій рівень управління командою саме по ходу гри, реагувати на зміни.
Дуже важливим періодом для тренерського штабу Шахтаря будуть зимові збори. Звичайно, команда потребує точкових трансферів. Виліт Динамо і Шахтаря з європейських турнірів не вказує на те, що, мовляв, у нас все дуже погано. Обидва наші гранди розвиваються, а це зараз найважливіше.
Група автора у Facebook "Тактика футболу з Сергієм Костенюком"
Гегенпресинг по-київськи: новий рівень Динамо на тлі свавілля хуліганів
показать скрыть