П'ять років від битви за життя з Шахтарем до найкращої команди Італії – фінансове диво Аталанти підкорило ЛЧ і Серію А
Аталанта зі скромного андердога перетворилася на гранд Серії А. Вадим Грищук розповідає про метаморфози клубу з Бергамо.
П'ять років тому в цей час Аталанта готувалася до свого найважливішого матчу за багато років. Попереду була дуель з Шахтарем, у якій вирішувалося, хто проб'ється у плейоф Ліги чемпіонів. Бергамці вперше грали в цьому турнірі. Стартували вкрай невдало – з трьох поразок. Однак завдяки осічкам "гірників" шанси в італійців збереглися до останнього матчу. Його "Богиня" виграла 3:0.
То був перший крок до визнання. З наступним довелося зачекати до кінця зими / початку весни. В 1/8 фіналу жереб звів Аталанту з Валенсією. Командам пощастило зіграти до локдауну через COVID-19. Бергамці двічі забили супернику по чотири голи. Йосіп Ілічіч оформляв покер і навіть не підозрював, які випробування чекають на нього попереду. Чудові часи були...
Далі трапився карантин. Решту матчів догравали уже влітку, в лісабонській "бульбашці". Чвертьфінали й 1/2 складалися з одного матчу. Аталанта зупинилася в 1/4, драматично програвши ПСЖ. У тій грі парижани програвали до 90-ї хвилини, але спромоглися на камбек.
Кінець із гірким присмаком. Втім дебютний сезон в ЛЧ однаково залишив Бергамо приємні спогади. А ще – питання: це яскравий спалах зухвалого новачка чи заявка на щось серйозне. І знаєте, тоді навіть фани Аталанти не могли дати конкретної відповіді.
Ми бачили не одну команду-комету. Яскраво загорялися й швидко згасали. Лідерів таких колективів миттєво розкуплять топ-клуби, і побудувати проєкти з нуля майже нікому не вдається. Однак в Аталанти є Джан П'єро Гасперіні, який знайшов своє місце сили за 50 кілометрів від Мілана, де він провалився на чолі Інтера.
Після того феєричного сезону в Лізі чемпіонів Аталанта закріпилася у статусі амбітної команди в Серії А: ще два рази фінішувала третьою, разок вийшла в 1/8 ЛЧ, потім не подолала груповий етап. Лише після цього забуксувала. Виявилося, це було для того, щоб вийти на новий щабель розвитку. Як кажуть – крок назад, щоб зробити два вперед.
Торік Аталанта виграла Лігу Європи, здобула свій перший міжнародний трофей. Та й взагалі – перший за 60 років, якщо не рахувати перемоги в нижчих дивізіонах. Після цього успіху теж не обійшлося без втрат. Копмейнерс втік у Ювентус, Лукман теж планував піти, але ніхто не прийшов із пропозицією. Не забуваймо про Скамакку, який вилетів через складну травму.
Втім, цього разу клуб був готовий. Це й відрізняє його від того, що було п'ять років тому. Аталанта сміливо виходила на ринок, і брала тих, кого хотіла. Головне – точно знала, хто саме потрібен. Тепер новачкам не треба багато часу, щоб звикнути до Гасперіні. Тренер знає, як швидко інтегрувати їх у тактичні схеми. Результат це доводить.
Зараз Аталанта посідає друге місце в турнірній таблиці Серії А. У Лізі чемпіонів розташувалася на п'ятій сходинці, серед італійців лише Інтер виступив краще. Бергамці постають командою, здатною однаково успішно боротися на кількох фронтах. Ба більше, уже звучать розмови про Скудетто. Поки лишень пошепки, але й це великий прогрес. Більше ніхто не жартує щодо цього. Тепер з Аталантою потрібно рахуватися.
Цей шедевр – творіння сім'ї Перкассі. Коли вони в 2010 році купили клуб, його річний фінансовий оборот становив 35 мільйонів євро, зараз ця цифра зросла до 160 мільйонів. Тоді бергамці витрачали на зарплати футболістів 24 млн, зараз – 120. Вартість команди оцінювали в 30 мільйонів, а тепер це склад за 240 млн. Колосальне зростання.
При чому такого прогресу вдалося досягти органічно. Перкассі на самому старті з власної кишені здійснили докапіталізацію на 12,5 мільйони євро, а далі клуб вийшов на самоокупність та прибутковість. Аталанта показала, що можна досягати успіху в інакший спосіб, ніж умовні ПСЖ чи Манчестер Сіті. Чіткий проєкт, синергія між менеджментом і тренером теж працює, хоч і потребує більше часу.
Найкращою оцінкою роботи бергамського клубу слід вважати вчинок нових власників. Майже два роки тому контрольний пакет акцій (55%) купив американський бізнесмен Стівен Пальюка. Однак реально при владі залишився Антоніо Перкассі. Для американців головне – бізнес, а з цим в Аталанті все чудово. Тож який сенс щось змінювати.
Уже вісім з половиною років (такі дані, бо в 2022-му клуб переходив із календарного на спортивний рік) Аталанта декларує прибутки. Це зазвичай не великі суми (рекорд становить 51,7 мільйони євро), але це вже чисті надходження. Тобто видатки відмінусовані.
Окрім того, в клубу немає банківських боргів, що важко уявити в сучасному футбольному світі. Фактично на Аталанті висить лише кредит у 42 мільйони, але його брали під інвестиції в нерухомість. Не забувайте, що бергамці реконструювали свій стадіон. На це пішло приблизно 100 мільйонів. Ще 20 млн вклали в спортивний центр. Триває робота над розширенням тренувальної бази в Зігонії. Для цього влітку за 2,5 млн євро клуб купив ділянку в сусіднього тенісного центру, також в угоді прописане зобов'язання придбати весь комплекс нерухомості до 2027 року.
Одним із факторів, завдяки чому цього вдалося досягти, стали трансфери. Аталанта завжди охоче продає, але продає лише дорого, бо потреби обов'язково відпускати немає. Якщо поглянути у список найдорожчих продажів, то там буде лише два переходи, які клуб здійснював до приходу Перкассі. Нижче на картинці таблиця доходів з трансферів за минулі роки.
Водночас власники ніколи не шкодують грошей на підсилення. За останні вісім сезонів вони виділили на покупки понад 600 мільйонів євро, майже 100 з них витратили влітку. Тобто більше слід говорити про плинність кадрів. Аталанта реінвестує зароблене, щоб команда залишалася на рівні.
Поки Інтер з Міланом мігрують від власника до власника, Ювентус намагається вилізти із фінансової кабали імені Аньєллі, Фрідкіни бездумно вливають в Рому гроші, а Клаудіо Лотіто трясеться над кожною копійчиною, в Бергамо виріс зразковий проєкт для італійського футболу.
Так, Аталанті пощастило укласти союз із Гасперіні. Однак це лише один вимір успіху, а в Бергамо все працює в комплексі, переживаючи найкращі часи прямо зараз. Перша команда успішна в Лізі чемпіонів та бореться за Скудетто. Хлопці з U-19 запалюють в Юнацькій лізі УЄФА (зараз четверті). А проєкт U-23 (резервна команда) йде на шостому місці своєї групи в Серії С, забивши найбільше голів у лізі. Такі ж команди мають Ювентус і Мілан, але вони в цьому сезоні виконують роль статистів. Лише в Перкассі все чудово налаштовано і дає результат.