"Перевага Брюгге над Динамо – очевидна": Денис Босянок – про Луческу, наших в Аталанті і 10-сантиметрові офсайди
Інтерв’ю "Футбол 24" із Денисом Босянком, провідним українським коментатором, прапороносцем телекомпанії "Поверхность".
"Хочеться думати, що я ще далеко не "старпьор"
– Восьмого лютого ви відсвяткували День народження. Чи не було раптом так, як у Зеленського – 30-40 персон у гостях?
– Як у Зеленського, у мене не буде ніколи – це зрозуміло. Я був тільки зі своїми рідними – дружиною і улюбленими дітьми.
– Наскільки відчувається різниця між 47 і, скажімо, 37 років? Як вона проявляється у вашому випадку?
– Ці зміни підкреслюють діти. Тоді моєму першому синові було стільки ж, як зараз другому. Але у цифри краще не заглиблюватися. Бо тільки швидше почнеш старіти, якщо озиратимешся назад. Для мене прийнятний варіант – дивитися тільки вперед. Важливо те, що є сьогодні.
– А в глибині душі ви на скільки років почуваєтесь?
– Я не думаю, що постарів у душі. Принаймні, мені так хочеться думати, що я ще далеко не "старпьор" (Усміхається).
– Найкращий подарунок для вас – це книги?
– Я завжди мріяв, щоб мені дарували книги або музику (музичні диски, раніше – вініл). Слава Богу, мені дарували вініл, який зараз уже страшенно цінний, значно дорожчий, ніж коли я закінчував школу і поступав в університет. Ось це – важливі подарунки. А ще – вудочка чи спінінг! Але риболовні снасті, зазвичай, дарую собі сам.
– Вінтажні платівки вмикаєте досі?
– Не буду брехати – давно не вмикав. У мене зламався старий, ще совєтський, програвач. А новий все ніяк не можу купити. Тому зараз мрія – придбати вініловий програвач, я – старий меломан. Звук вінілу не йде в жодне порівняння із сьогоднішньою музикою.
– Розкажіть про День народження, який не був схожим на всі інші.
– Я дуже спокійно ставлюся до цього дня, Олеже. Він не є для мене визначною подією. Напевно, згадати можна хіба що 18-річчя, ефектно-романтичне, у рідному південному степу. Ми пили вино біля колонок із водою, і пили всю ніч. Це була така дурість 18-річна, яку, напевно, всі повинні пройти. Практично цілу добу пили. Я це точно запам’ятав (Усміхається).
– У Ворзелі вхурделило, як і на решті території України? Лопату не випускаєте з рук?
– Якраз щойно відкопував свою машину (Усміхається). Така погода мене збуджує і надихає. Ось це – справжня зима. Я узагалі народився на світ, коли було "мінус 25", на Уралі. Потім виростав на півдні України і такі хуртовини були звичними. Трішки спізнилися вони, щоправда. Якби на Новий рік – це було б справжнє кіно.
"Бас Дост забиває більше, ніж усі форварди Динамо разом узяті"
– На тему Динамо ми з вами не спілкувалися від минулої весни. У клубі за цей час відбулося багато змін, головна з яких – прихід Мірчі Луческу. Ставлення значної частини прихильників Динамо до цього тренера – неоднозначне або й відверто негативне. Яким воно є у вас?
– Ви ж, напевно, знаєте моє ставлення. Я висловився відразу після призначення. Для мене це неприйнятний тренер. Не назву його великим, але він – хороший тренер, тут нема сенсу сперечатися. Проте, на моє переконання, гарний тренер – це ще й гарна людина у своїх вчинках і упродовж всієї своєї біографії. Такого не скажеш про Луческу.
Тому я був і залишаюся проти цього тренера на посаді улюбленої, народної команди. Але всім на це, мабуть, давно уже начхати. Перемололи, і не один раз. Ті, хто за Луческу, можуть посміхатися і насміхатися над таким ставленням, тицяючи пальцями. Але я не бачу причин, щоб моя позиція змінилася.
– Як оцінюєте перший за чотири роки виступ команди в Лізі чемпіонів, беручи до уваги кадровий підбір, який не відповідає високому рівневі?
– Виступ був слабким. Можу виділити лише один матч – на Камп Ноу – реально радісний і класний, який заслуговує на історичну пам’ять. Сам вихід у груповий турнір Ліги чемпіонів став вершиною, яка всіх зігріла. Команди не було у вищому світі упродовж чотирьох сезонів. Тож як би вона не відіграла груповий турнір, це вже певний успіх.
– Попереду – Брюгге. Про цю команду ви можете предметно говорити, позаяк дивитеся і коментуєте бельгійський чемпіонат. Зважаючи на те, що наш суперник має регулярну практику у своїй лізі, перебуває у чудовому тонусі та укомплектований виконавцями належного рівня, чого нам чекати від Брюгге?
– Ви правильно розмірковуєте. Брюгге – фаворит. Перевага цього клубу – очевидна. Команда перебуває у гарячій формі, з гарячими м’язами. До того ж, на полі команда Клемана – дуже дисциплінована та організована, з хорошими виконавцями в лініях, з куди кращими гравцями нападу та й у півзахисті. Особливо у нападі, де відчувається величезна різниця у порівнянні з теперішнім Динамо.
– Бас Дост приїхав…
– Так, придбання були дуже логічними. Зокрема – цей ветеран, нідерландська вежа. Дост – форвард із досвідом і з нюхом, що головне. Він пограв у кількох чемпіонатах, всюди діяв на найвищому рівні – і в Німеччині, і Португалії у нього були суперсезони за лісабонський Спортінг. Та й у Брюгге прийшов і забиває більше, ніж усі форварди Динамо разом узяті.
А там же не один Дост. Є юні виконавці – той же Ланг, молодший від Баса майже на 15 років. Він грає свій другий дорослий сезон, але я ще пам’ятаю, як його підпускали в Аяксі. Чудовий хлопчина, швидкий, технічний, зараз перебуває у формі.
– А які слабкі місця у цієї команди? Вони є?
– У будь-якої команди є, тим паче – у Брюгге. У них бувають нестабільні виступи в обороні, вона може провалюватися. Це не так б’є в очі, як у неофіційного Динамо зимових зборів або зразка осінньої Ліги чемпіонів, але все ж ця проблема наявна. Її я пояснюю специфікою бельгійської першості, яка є максимально відкритою. Тутешні захисники дають ще більше свободи, аніж у Нідерландах. Тож у Брюгге були провали протягом незначного періоду – лише 4 програні матчі у чемпіонаті.
– Проти них із позиції сили не зіграєш?
– Питання до головного тренера і його вибору. Але це буде тест всієї роботи Луческу у Динамо. Він це й сам розуміє, без нас. Просто – головний тест. Тому що Клеман обіграв одного з його попередників – це не так давно було. Луческу ж ліпить команду вже півроку.
– Кажуть, такої довіри, якою він обдарував Супрягу, не мав жоден інший футболіст. Чому молодого форварда не прорвало навіть у спарингах?
– Це талановитий форвард. Я не хочу казати, що у нього вже немає шансів. Але важко знайти пояснення попри те, що мене неодноразово запитували з цього приводу. Потрібно перебувати поруч із Владиславом, розуміти суть.
Зрозуміло, що він уже замучив переважну більшість нетерплячих фанів команди. Але ж хлопець забивав на найвищому рівні – молодіжному чемпіонаті світу. Показав, що він не посередній форвард. Я знову згадую ту швидкість, яку ми бачили у Бєланова. Але Супряга чомусь зупинився у своєму розвитку. І це – загадка.
– "Динамо – типова легкоатлетична команда, без художників в ансамблі", – сказали ви колись. Можливо, причина ще й у партнерах?
– Потрібно використовувати те, що у Владислава виходить найкраще. А це – "бєлановський" стиль, йому потрібно дати м’яч і простір. Ні в якому разі не змінювати, не ламати його манеру, не змушувати підлаштовуватись під команду. Навіщо? Для цього ж є інші форварди. Майстерність тренера повинна проявитися в тому, щоб використати індивідуальний хист Супряги в інтересах команди.
Щодо "диригента", то стабільного такого гравця в Динамо немає. Але є Циганков, Шапаренко, Дуелунд, який нарешті, сподіваюся, заграє. Зимові збори відігріли надію на те, що данець набере форму і гратиме у свій найкращий футбол, коли він ще був лідером данської молодіжки.
"Комп’ютерно-моніторна ера, фонограмний футбол"
– Цьогорічний календар надзвичайно насичений. Вже у березні збірна України розпочинає відбір на чемпіонат світу, потім Євро-2020 і знову відбір. Все це перемішане із товариськими матчами. Мінімум – 16 поєдинків. Не забагато?
– Оув, та багато! Загалом у сучасних футболістів забагато матчів. Це відчутно впливає на глибину і якість футболу. Гравців реально гвалтують. Я не хочу називати їх бідолахами, враховуючи їхні контракти. Але такий насичений календар псує футбол, всю естетику футбольну вбиває.
– Футбол стає рутиною?
– Футболісти перетворюються на чистих роботів. Їхня гра не манить, магія вмирає. Таких футболістів, які є магами, і, відповідно, створюють магію, – їх все менше і менше.
А про збірну зарано говорити. Давайте дочекаємося матчів. Вони вже кілька місяців не грали разом. Потрібно подивися на березневі прем’єри для того, щоб аналізувати.
– У вас є чудова фраза про еру "техногенно-кібернетичного футболу". Особливо чітко цю еру можна помітити в англійській Прем’єр-лізі, від неї останнім часом натерпівся Саутгемптон. Чи є межа цьому безумству? Чи повернеться ще колись старий добрий футбол?
– Я чую у вашому запитанні сподівання на це (Усміхається). Від мене маєте підтримку, я завжди був прихильником старосвітського футболу. Чому? Бо коли починають рахувати офсайд, менше 50 сантиметрів, – це вже маразм. Це вже комп’ютерна гра, комп’ютерний футбол. Живий футбол перетворюють в іграшку. Відмірюють офсайд, менший 40 сантиметрів, менший бутси, стопи…
І навіть цілковите знущання, коли менше 10 сантиметрів вираховують, забезпечуючи таким чином роботу семи чи восьми суддів на матчі. Цей ідіотизм особливо проявляється в іграх чемпіонату України. У нас загалом слабкий рівень першості, бо слабкий рівень футболістів. Відповідно і судді не можуть бути високого рівня. Тріумф комп’ютерного недолугого суддівства ми спостерігали минулої осені.
– Острівці нормального футболу ще залишаються? Де ви знаходите для себе віддушину?
– Якби не було цих острівців, я б не отримував радості від своєї професії. Я досі отримую насолоду, тому що, слава Богу, є маги, є виконавці. Хоч і не належу до шанувальників англійського футболу, але якщо ви вже згадали про АПЛ, то як не зачаровуватися Бруну Фернандешем? Думаю, він однозначно входить у трійку найкращих хавбеків Прем’єр-ліги.
Щоправда, Бруну може трохи сумувати, адже його попередня команда – Спортінг – вперше за багато років настільки близько підійшла до здобуття титулу чемпіонів Португалії, який йому не дістанеться. Я страшенно переживав, коли його віддали із португальського чемпіонату – єдиного, який коментую регулярно – в АПЛ. Але, на щастя, такі ж виконавці є в улюбленому Кальчо – вони прикрашають футбол.
– Кого можете виділити?
– Не можу сказати, що італійський футбол збіднів на таланти. Вони проявляються, бо чемпіонат багатий історією і традиціями. Таланти виростають у місцевих школах, або ж приїжджають з інших країн. От, наприклад, Луїс Альберто. Іспанська хвиля у Кальчо потребує, мабуть, особливої уваги, бо є молодим явищем. Це ж були дві антагоністичні школи – Італія та Іспанія, усе життя конкурують між собою і у такий спосіб розвивають одне одного. От Луїс Альберто, лідер Лаціо – один із найкращих і найулюбленіших моїх хавбеків.
Можна відзначити явище, яке називається "Сассуоло". Команда у 2021-му трішки забуксувала, але загалом якщо подивитися на два сезони – це супер-явище. Хто знав таку команду ще п’ять років тому? А ще у Сассуоло – один із найкращих стадіонів Серії А. Можна подивитися на арени інших маленьких команд – того ж Кротоне. А який стадіон у Беневенто!
Тільки вони порожні, ось в чому діло. Я тут розводжу теревені про стадіони, але ж вони "глухі" зараз. Що б ми не говорили про магію, вона неможлива, бо на трибунах немає глядачів і фанів. Тому у нас така "комп’ютерно-моніторна" ера футболу. Ми не можемо прийти і вживу насолодитися цими майстрами. "Фонограмний футбол" – ось яке слово використав би зараз.
– Шанувальники Кальчо досі шкодують, що такі прапороносці, як Тотті чи Дель П’єро вже не при справі. Наскільки на цю видатну роль годяться нові лідери – той же Белотті, який витягує Торіно із дна таблиці?
– Згоден, він у Торіно – головний футболіст. Але мені не зовсім імпонує його манера, його природа, як форварда. Белотті – виразний скиглій. Це характерна, історично підтверджена риса для багатьох італійських форвардів. Надмірна манірність і скиглійство. Найкращою моделлю, якщо глибоко не копати, був, звісно ж, Філіппо Індзагі. От Белотті – гірша копія Індзагі для команди з історією, але з провальним сьогоденням, яке є у Торо.
– Благородний вчинок Белотті у матчі проти Аталанти нагадав вам легендарний епізод із Паоло Ді Каніо?
– Здивував мене Белотті, адже від нього я такого не очікував. Це класно, це приємно. Це настільки рідкісне явище серед сучасних футболістів його рівня і його заробітків.
"У Коваленка з’являться шанси після закінчення сезону"
– Як щодо Аталанти? Підтоплюєте за колектив Гасперіні?
– Та не те слово! Я вірю, що Гасперіні ще поб’ється за трон. Мене мало хто розуміє, безперечно. Але у мене така мрія – щоб Аталанта стала чемпіоном Італії. Навіть цього року це цілком ймовірно. Особливо, якщо пригадати їхній супервиступ проти Мілана, який вони просто стерли в порошок на Джузеппе Меацца, вигравши 3:0. А це – лідер чемпіонату. Тріумф майстерності і таланту Джан П’єро "Гаспа" Гасперіні – бенефіс у футбольній "Ла Скалі".
– Переїзд Віктора Коваленка у команду такого рівня вас здивував?
– Саме так, як ви сказали. Я цього не очікував. Такий трансфер був би неможливим, якби не класна оцінка гри Руслана Маліновського. В Аталанти опорна лінія – найкраща. Дует солдатів – Фройлер і Де Рон – найкращий опорний тандем у Кальчо прямо зараз, як на моє око. А беруть нового футболіста, не віддавши нікого з цих двох. Тобто, ясна річ, що його беруть "на підсадку".
Найімовірніше, планують розлучитися з Де Роном під час наступного трансферного вікна. Шансів витіснити Де Рона чи Фройлера у Коваленка немає. Мабуть, він це й сам усвідомлює. Плюс – ціна гравця національної збірної України, яка здивувала всіх в Італії. Вони одразу схопилися за неї. У Віктора з’являться якісь шанси, як мінімум, тільки після закінчення сезону.
– Ваші враження від Маліновського у чинному сезоні? Чому він не настільки переконливий, як роком раніше?
– Прем’єра у нього була суперова. Вісім забитих м’ячів у першому сезоні Кальчо за команду, яка не була грандом. Я зрадів, до речі, коли дізнався, в який клуб переходить Руслан – тому що там є "Гасп". Тренер у нього вірить до сих пір, хоча в Італії один матч, 90 хвилин, кардинально можуть змінити думку журналістів. Журналісти там вправляють фанам мізки по-справжньому і є реально впливовими, чого у нас немає практично.
Ясна річ, якщо подивитися на статистику Руслана, то у нього немає бодай місяця стабільного. Є причини, мабуть, якісь позафутбольні. Тому що Гасперіні довіряти йому менше не став, він у нього вірить. Українським журналістам потрібно на це звертати увагу.
Те, що Маліновський втратив у цифрах… Давайте подивимося, хто з українських футболістів, окрім Шевченка, мав переконливі цифри в Італії. Та ніхто! Навіть Заваров із Михайличенком. Олексій провів тут лише один сезон і не був основним виконавцем у Сампдорії – команді такого ж масштабу, як зараз Аталанта. Попереду діяв геніальний дует Віаллі – Манчіні. Але тренер Бошков тоді також повірив в українця, що об’єднує його із Гасперіні. Тож я не вважаю, що Маліновський провалюється у цьому сезоні.
– Ви вважаєте Аталанту претендентом на Скудетто, хоча вона відчутно відстає від лідера – на 12 очок. Чемпіонська інтрига справді квітне – одразу кілька клубів зберігають хороші шанси на успіх. Коли таке було востаннє?
– Упродовж дев’яти сезонів усе було ясно вже після Нового року, грубо кажучи. Для мене особисто це була невесела весна у Кальчо. Тож, мабуть, можна назвати той чемпіонат, коли Аллегрі виграв титул для Мілана – 2011 рік. Сподіваюся, Ювентус тепер якщо не виб’ють, то попросять із трону.
"Коментував по 5 матчів, але яка це гидота"
– Про ваші роздуми з приводу того ж Кальчо вболівальники отримали ексклюзивну можливість дізнаватися із відновленого Ліберо на YouTube. Але вийшли тільки два випуски, а далі – тривала пауза. Що трапилось?
– Все просто – ми чекаємо на згоду спонсорів. Усе залежить від того, чи буде фінансування. Зрозуміло, що ми із Джулом маємо велике бажання це робити, але чи будуть інвестори? Нам пообіцяли, ми чекаємо, вони думають.
– Спонсорам потрібні певні показники переглядів вашого продукту?
– Думаю, що "салабони" – нехай не ображаються – краще від мене розбираються у цій темі. Наскільки довго потрібно йти до показника у 100 тисяч переглядів, наполегливо працювати, робити випуски щотижня. Мені про це розповідали молоді.
– "Що більше ти працюєш коментатором, то більше матчів стирається", – сказали ви колись…
– Так, бо це – фізика, фізіологія. У мене був період, коли улюблена компанія не гарантувала нормальні прибутки, тож я працював на букмекерів. Коментував по 5 матчів, але яка це гидота. Так було кілька разів, після чого я сказав собі "стоп". П’ять – це перебір, але навіть чотири протягом одного дня – страшенно неправильно. То не просто спустошення, а й знущання над ремеслом і футболом. Конвеєр псує і шкодить.
– Ви ніколи не вели коментаторський щоденник, у який записували б основні моменти, емоції, переживання після ефіру?
– Ні, щоденника я не вів. Можливо й даремно не робив таких записів – це ж бомбезний матеріал. Але літературу страшенно люблю і поважаю. Якщо придумаю щось оригінальне – тоді й напишу, якщо ви провокуєте на таку відповідь (Усміхається). Наразі збираюся з думками і силами. Головне, що всі найважливіші матчі, всі свої фінали я пам’ятаю дуже добре.
– Динамо анонсувало запуск клубного телеканалу. Вам пропонували коментувати матчі улюбленої команди?
– Ні, не пропонували. Але вони будуть це робити на нашій технічній базі. Спорт 1 братиме активну участь. Це приємно, ми дружимо, є довіра.
– Не так давно Спорт 1 відсвяткував 15 років. Як зараз почувається Поверхность?
– Як і в людському житті – все йде по спіралі. Але головне, що ця спіраль крутиться. З 1998 року я вірний цій компанії. Був період, звісно, коли хотілося з цим закінчити, існували невиплати. Але, по-перше, таке проходять усі. А, по-друге, я настільки давно знаю цю людину – Віктора Самойленка, яка все це закрутила, і я йому вірю. Ми вже посивіли, звісно, але очі у нього горять, як під час нашого першого знайомства. Це для мене найважливіший показник.
показать скрыть