"Очолити Динамо? Таких думок не було ніколи": Валерій Яремченко оцінює Луческу, Де Дзербі, Петракова і сумує за Львовом
Інтерв'ю "Футбол 24" із легендарним екс-наставником донецького Шахтаря, львівських Карпат та ряду інших клубів, який понад 5 років тому відійшов від активної діяльності.
Війна на сході України змінила мільйони життів. Для екс-футболіста і тренера Шахтаря та низки інших клубів Валерія Яремченка світ також поділився на "до" і "після". Зараз він майже не слідкує за українським футболом і взагалі не з'являється в українській пресі.
"Мені вже багато років, я нічого не боюся"
– У мене ті ж турботи, що й у всіх, – каже Валерій Іванович. – Зараз, наприклад, перебуваю в гостях у дітей. Більше часу тепер з ними проводжу. Також інколи буваю на дачі.
– Чим нині живе Донецьк?
– Можу сказати, що живе не дуже добре. За останні роки ситуація не змінилася, точніше, погіршилася. Нічого доброго там немає. Спілкуюся з друзями, які там мешкають. Всі прекрасно знають, яка в Донецьку обстановка.
– Раніше ви неодноразово розповідали правду про життя на окупованих територіях. Не боялися говорити про це відверто?
– Мені вже багато років, я нічого не боюся. Може, молодим треба боятися. Моя позиція чітка і непохитна – вона проукраїнська.
– Футбол маєте нагоду дивитися?
– Якщо чесно, то зовсім мало дивлюся. Не до цього тепер, нема можливості.
– До роботи не тягне?
– А де працювати? Де робота є? Скажіть, я туди поїду. Ви ж бачите, яка ситуація у країні. Навіть молоді люди не завжди мають можливість себе реалізовувати. Футбол назавжди залишиться для мене чимось особливим. Він навіть сниться мені.
"Щиро радітиму усім успіхам Кривбаса"
– Футбольну Україну вразив перехід Мірчі Луческу у Динамо. Ви були здивовані таким перебігом подій?
– Ні, я не був здивованим. Луческу – хороший фахівець. На його послуги є попит.
– Ви могли б вчинити аналогічно?
– У мене не було ніколи таких думок. Я у Динамо не грав і не тренував.
– Ви, мабуть, чули, що у Донецьку синьою фарбою замалювали зірку румунського тренера на алеї слави.
– Ставлюся до цього негативно. Засуджувати когось завжди легко. Тренер повинен займатися своєю справою.
– Запрошення Роберто Де Дзербі у Шахтар – виправдане рішення?
– На жаль, складно оцінювати це через рівень чемпіонату. Хотілося би аналізувати його роботу крізь призму суперників. А у нас фактично грають 3-4 команди. Наш чемпіонат – відображення ситуації в країні. Чудес не буває, прикро, що політика втрутилася у футбол і змінила життя кожного з нас.
– Попри негатив, деякі клуби відроджуються. Наприклад, ваш рідний Кривбас, де ви розпочинали футбольну кар'єру.
– Я щиро радітиму усім їхнім успіхам. Сподіваюся, що команда зможе повернутися у Прем'єр-лігу. Не можу сказати, що особливо слідкую за матчами Кривбаса. На превеликий жаль, умови життя диктують свої правила. Практично часу на вболівання немає. Якщо відверто, я навіть не особливо дивився матчі Євро-2020.
– Нещодавно національну команду очолив Олександр Петраков.
– Я знав його ще як футболіста. Якщо людині довірили цю посаду, то її треба підтримати.
"Сумую за Львовом"
– Важкі часи настали для Маріуполя, де ви теж працювали.
– Мабуть, з мого боку не зовсім етично буде давати оцінку. До того ж молодим тренерам. Думаю, чимало факторів впливають на цю ситуацію.
– Почали своє відродження у Другій лізі Карпати. Перебуваєте у курсі справ?
– Я слідкую за Карпатами. Знаєте, Карпати – це не просто команда. Там чудові вболівальники, які вміють спілкуватися, пояснювати свою думку. Це вболівальники номер один в Україні. У Львові футбольна атмосфера, я сумую за цим містом. Щиро вдячний місцевим вболівальникам, які колись мене дуже добре зустріли – кланяюся їм до ніг.
– Один з лідерів львівської команди – 34-річний Денис Кожанов. Зараз він переживає свою другу молодість, а шлях у великий футбол відкрили йому саме ви.
– Дениса я взяв з команди Другої ліги. Він і футболіст сильний, і людина хороша. На нього завжди можна було покластися. Приємно було працювати з такими людьми.
– Як ви вважаєте, яким чином розвиватиметься ситуація в Україні, зокрема, з футболом?
– Я можу вважати по-різному, але тільки Бог усе бачить і знає. Однак я вірю у те, що буде краще. І не сумніваюся. Люди повинні жити у нормальній атмосфері без обстрілів та іншого жаху.
