"Не чекаю, щоб привітатися з Луческу": Сергій Кривцов – про агресивну Боснію, процеси у Шахтарі і трансфер у Дженоа
Інтерв’ю "Футбол 24" із захисником Шахтаря і збірної України. Кривцов розповів, кого вважає найнебезпечнішим форвардом, назвав бажаних / небажаних суперників для збірної України на шляху до ЧС і зізнався, що відповів би на ймовірне запрошення від Андрія Шевченка.
Осінь – традиційно найгарячіша пора у робочому графіку провідних футболістів країни. Ось і Сергія Кривцова вдалося спіймати для грунтовної бесіди лише у короткий проміжок затишшя між матчами національної команди і вирішального єврокубкового ривка Шахтаря. Благо, з настроєм у 30-річного оборонця все було гаразд. Збірна пробилася у плей-офф відбору до ЧС, а донецький клуб акурат перед міжнародною паузою нівелював відставання від Динамо у Прем’єр-лізі.
"Освистування гімну – на совісті боснійців, це свідчить про рівень їхнього виховання"
– Багато місяців напруги, сумнівів, переживання щодо результату нашої збірної, щодо продовження її боротьби за путівку на ЧС-2022. Все вирішилося лише в останньому турі групового етапу. Зараз відчуваєте полегшення?
– Якби до початку кваліфікаційних матчів нам сказали, що ми вийдемо в плей-офф, то, думаю, усі б погодилися на такий варіант, знаючи, що серед суперників – збірна Франції, чемпіони світу. Плюс – хороші команди у Боснії та Фінляндії. Потім, після ряду нічиїх, трохи переживали, звичайно. Бачите, як вийшло: справа випадку, чи дійсно заслужили на цю удачу, але йдемо далі. Не програли жодного матчу вже в другому відбірковому циклі поспіль. Вважаю, що проміжне завдання виконали. Продовжуємо боротися за путівку.
– Чи можна було в цій групі позмагатися за прямий вихід на Мундіаль? Якщо так, то де, на вашу думку, був втрачений ключовий шанс? Що стало точкою неповернення?
– Я думаю, це всі нічиї у матчах, які ми повинні були вигравати. Дві нічиї із французами – хороший результат для нас. Але з Казахстаном (двічі), з Фінляндією і Боснією зобов’язані були брати по три очки. Якби взяли максимум – поборолися б із Францією за першу сходинку. З іншого боку, можливо, й самі французи не так лояльно грали б свої матчі, якби ми були лідерами.
– У Боснії ви залишились в запасі. Мали можливість моніторити результат паралельного матчу Фінляндія – Франція?
– Так, моніторили. Під час першого тайму дізнавалися в адміністратора, як розвиваються події. Після перерви, особливо після нашого першого гола, запитували все частіше й частіше – забили плюс-мінус в один час. "На голках" додивлялися гру.
– У Зеніці місцеві вболівальники освистали гімн України. Вас це обурило?
– Звичайно, було неприємно. Але ми знали, що граємо в тій частині Боснії, де Україну особливо не підтримують. На це вказувала навіть кількість охоронців та поліцейських, які увесь час супроводжували команду. Не було традиційних прогулянок містом, які у нас зазвичай бувають у день або переддень матчу. Безпека – понад усе. Освистування гімну – на їхній совісті, це свідчить про рівень їхнього виховання.
– У роздягальні вся команда активно святкувала перемогу – навіть Петраков не втримався. Таким щасливим ви його раніше бачили?
– Напевно, лише після забитих голів нашої команди. Коли передивляюся трансляцію або відеоогляд матчу – звертаю увагу. Вважаю, це правильно, такі емоції повинні бути. Адже ми перемагаємо і програємо разом. Чому б тренерському штабу не долучитися до святкування? Це об’єднує, зміцнює командний дух.
– Зовсім скоро – жеребкування стикових матчів ЧС. Зазвичай футболісти відповідають дипломатично: "Байдуже, з ким грати". І все ж – кого б вам хотілося у суперники, а на кого потрапляти вкрай небажано?
– Не хочеться потрапити на Італію або Португалію. Усі розуміють, наскільки сильні ці дві команди. Зрештою, й інші учасники плей-офф – достатньо хорошого рівня. Тут вже довіримося жеребу.
– Зокрема, існує варіант зі Швецією. Як вам така іронія долі?
– Абсолютно не відкидаю цього варіанту. У футболі часто таке трапляється. Можна приклад Шахтаря навести: три сезони поспіль грали в Лізі чемпіонів з Ман Сіті, зараз вже вдруге – Інтер і Реал. Усе може бути.
– Спаринг із Болгарією став для вас 30-м матчем у футболці національної збірної. В Instagram ви пригадали свій дебют 2011 року: "Навіть схопив зірку. Спасибі батькові, зовсім трохи і ненадовго". Якими словами він привів вас до тями?
– Коли чогось досягаєш, то мимоволі набуваєш впевненості у собі. Часто вона переростає у самовпевненість – ось це найстрашніше. Я почав дозволяти собі сказати зайвого, когось обговорити не по ділу. Батько відреагував вчасно: "Заспокойся. Ти ще нічого не добився. Потрібно працювати". Ось такими розмовами повертав мене на землю, за що йому величезне спасибі.
– До слова, у вас небанальний, нешаблонний Instagram. Самотужки його наповнюєте, чи хтось допомагає?
– Це не секрет – сторінку в Instagram веду не сам. Є маркетологи, які займаються просуванням сторінки. Сам по собі я така людина, що не люблю публікувати дописи десятками. Але вони не дають розслабитися, кажуть, що це дуже важливо: "Ти публічна особа, певною мірою лідер думок. Тому зобов’язаний ділитися своїми міркуваннями. Навіть якщо матч невдалий, ти повинен щось сказати. Мовчання – гірше". Потихеньку звикаю. Моє покоління людей і, зокрема, футболістів – більш закрите, ніж теперішня молодь. Потрібно стежити за трендами, скеровувати своє життя під сучасні вимоги.
"Ділюся секретами із Сіканом"
– Перед паузою на матчі збірних Шахтар обіграв Колос, а потім команда зворушливо попрощалася із Дентінью. Сльозу пустили?
– Не можу сказати, що я плакав, але направду стало дуже сумно. Дентінью – бразилець, ми не були великими друзями за межами поля, але знаю, що він – дуже хороший хлопець. Вихований, чесний, ніколи не образить. У Шахтарі ми провели багато років, тому прикро, коли такі люди покидають клуб. Але це – футбольне життя. Рано чи пізно відповідний момент настане у кожного – прощатимемося із Шахтарем, принаймні, у якості футболіста.
– Яку історію, пов’язану з Дентінью, збережете у спогадах?
– Я завжди називав його "Джокером". Вистачало матчів, у яких Дентінью виходив на заміну і забивав. У нього є ось це гольове чуття. Незважаючи на ряд травм, які його спіткали у Шахтарі, виходив на поле і робив результат, запам’ятовувався корисними діями. Мати такого футболіста – важливо для будь-якої команди.
– З якими легіонерами Шахтаря ви потоваришували найтісніше?
– Зараз товаришую із Марлосом, Мораєсом, Аланом Патріком. З цими хлопцями завжди можна порозмовляти російською, вони вільно володіють нею. Дружимо давно, тем для розмови ніколи не бракує.
– Наступного року вам виповниться 31, але вже зараз починають величати "ветераном". Чи не зарано?
– Якось так повелося, що після 30 всі одразу стають ветеранами – принаймні, у розмовах. Особисто я не вважаю, що в 31 чи 32 ти вже старий для футболу. Хтось у 28 закінчує, хтось у 30, а дехто грає до 40 – це особиста справа кожного гравця, наскільки дозволяє здоров’я і бажання. Я не знаю, як буде у моєму випадку, але поки що почуваюся прекрасно.
– Шахтар помітно омолоджується – Трубін, Мудрик, Судаков, Сікан і так далі. Як оцінюєте їхній потенціал і чи берете участь у вихованні?
– Звичайно. З мого боку це не крики чи піхання, а конструктивні підказки. Наприклад, Данило Сікан – молодий нападник, дуже перспективний і талановитий. Граючи проти нього на тренуваннях, ділюся секретами, як йому варто діяти, щоб захиснику було складніше. Якщо Сікан дослухатиметься – це йому піде тільки в плюс.
– Мудрику аплодували трибуни Сантьяго Бернабеу, що буває дуже рідко…
– По-перше, це продемонструвало повагу від іспанських уболівальників. Вони чудово розуміють гру – приходять на стадіон не для того, щоб покричати. Відповідно, дякують футболістам за виконану роботу, незалежно від результату. Тому що всі гравці виходять і віддаються на 100 відсотків. Міша своєю грою у Мадриді повністю заслужив на ці оплески. Це поки що один із його найкращих матчів за Шахтар. Я порадів за нього. У юному віці тебе підтримує Сантьяго Бернабеу – це круто.
– Цієї осені Шахтар не може похвалитися позитивним результатом у Лізі чемпіонів. Які причини?
– Команда будується. Новий тренер. У принципі, з кожним місяцем ми все краще розуміємо, чого від нас вимагає тренерський штаб. Але для будівництва команди і повного розуміння тактики потрібен час, як не крути. Якщо у чемпіонаті України це ще проходить, то в Лізі чемпіонів значно складніше – зовсім інший рівень гравців і команд. Проте нічого не втрачено. Поки у нас ще є хоча б якісь шанси – ми будемо боротись.
– Безперечно, з Реалом та Інтером – важко, це гранди європейського футболу. Але що трапилося в першому турі у Тирасполі?
– Я думаю, нам забракло удачі. Пропустили прикрий перший гол, потім створили безліч моментів біля воріт Шерифа, кутові, штрафні… Можу порівняти цей матч із спарингом проти Болгарії – достатньо шансів, але забракло реалізації. Натомість у суперника – три моменти, два голи.
– Реванш буде?
– Я б дуже хотів реваншу.
– Ви згадали про будівництво нової команди Шахтаря. Які зміни відбулися з приходом Роберто Де Дзербі? Тренувальний процес, побут, раціон харчування. Що ви відчули на собі?
– У побуті нічого не змінилось. Є окремий медичний штаб. Є дієтологи. На тренуваннях відпрацьовуємо багато тактики. Вся гра розпочинається від центрального захисника. Є певні моменти ризику, але якщо все виконати правильно – це дає свої плоди, можемо швидко вийти з оборони в атаку.
– Які італійські слова ви вже вивчили?
– У принципі, ще після роботи під керівництвом Луческу, я вже знав деякі італійські слова. Зараз їх пригадую. Футбольні терміни розумію практично всі. Мимоволі розширюю свій словниковий запас, адже коли чуєш їх кожного дня, слова запам’ятовуються, як вірші.
"Постійно хочеться сидіти Бєсєдіну на п’ятах"
– Після 14 туру УПЛ Шахтар вперше за довгий період вийшов на першу сходинку. Наскільки це важливий момент у психологічному плані?
– Звичайно, ми дуже хотіли врешті повернутися на першу сходинку. Півтора року там не були. У цьому сезоні вже мали нагоди, але постійно марнували їх. Тепер же перемогли, а Динамо спіткнулося. Зараз дуже приємно заходити і дивитися на турнірну таблицю.
– У новому сезоні "гірники" вже мали можливість перевірити Динамо в особистих зустрічах. На вашу думку, київська команда сильніша, ніж минулого року, слабша, чи залишається на тому ж рівні?
– Я вважаю, не сильніші і не слабші.
– Ви не один сезон відіграли під керівництвом Луческу. Зараз, коли він очолює Динамо, спілкуєтесь?
– Скільки разів ми вже грали, але ніяк не випадає нагоди зіткнутися обличчям до обличчя. Спеціально чекати його, щоб привітатися – я не чекаю.
– Сергій Сидорчук, капітан Динамо, – ваш кум. Як це – діяти у найзапеклішій дуелі українського футболу проти свого родича?
– Є така приказка: "На полі друзів не буває". І він це розуміє, і я це розумію. У звичайному житті, в побуті ми – куми, найкращі друзі і колишні однокласники. Тему матчів між Динамо та Шахтарем ніколи не зачіпаємо. Але виходимо на поле – він б’ється за Динамо, а я за Шахтар. Віддаємо всі сили заради своєї команди. Звичайно, ані з мого, ані з його боку ніколи не буде брудних підкатів, бійок чи сутичок. Ми – виховані люди. Але перемагає тільки один – той, хто сильніший.
– Коли Артема Бєсєдіна запитали, проти кого з оборонців йому діяти найважче, він відповів: "З Кривцовим незручно грати. Кусючий". Ви навіщо кусаєтеся?
– (Усміхається) Як Луїс Суарес? Ну, це такий момент. Артем – форвард грамотний, він знає, як правильно відкриватися. Тому постійно хочеться сидіти йому на п’ятах, скажімо так, щоб він не мав можливості розвернутись. Природно, що бувають стики – десь він мене, десь я його. Це не робиться спеціально, щоб зламати людину чи щось такого плану. Звичайні ігрові моменти, частина футболу.
– Своєю чергою, кого із найбільш незручних форвардів виділите ви?
– З усіх, проти кого доводилося грати, найсильніший – Карім Бензема. Дуже грамотний і розумний форвард. Він на такому рівні перебуває вже багато років. Я це відчув на собі, коли Шахтар грав із Реалом. Зрозумів, наскільки важлива позиція нападника, наскільки він може відтягувати захисників.
"Сергію, переходь до мене в Дженоа"
– Не можу не запитати вас про Андрія Шевченка, який прийняв Дженоа і дебютує на клубному рівні, як тренер. Що думаєте з цього приводу?
– Я не можу коментувати його рішення. Гадаю, він мав кілька пропозицій, але обрав близьку своєму серцю Італію. Топ-чемпіонат, хороша команда, яка переживає невеличкі труднощі. Я переглянув графік найближчих матчів Дженоа – буде непросто, але, думаю, тренерський штаб на чолі з Андрієм Миколайовичем зможе розрулити цю ситуацію. Буду стежити і вболівати за них. Хочу побажати Андрію Миколайовичу, щоб всі завдання, які перед ним стоять і які він сам ставить перед командою, були виконані.
– Який досвід ви почерпнули для себе від співпраці з цим тренером у збірній України?
– Я подивився, як правильно перебудовувати колектив збірної, коли приходять люди з різних команд. Як створювати хорошу атмосферу. Плюс – набрався знань від Андреа Малдери та Мауро Тассотті. Особливо – від Мауро, який розповідав, як правильно діяти в обороні. У свої 26-27 років я дізнавався багато нового – навіть, здавалося б, такі дрібниці, як правильно розташовувати корпус щодо м’яча. Італійці враховують кожен нюанс! А нам свого часу про це, на жаль, не розповідали.
– Уявімо ситуацію. Вам телефонує Шевченко і каже: "Сергію, переходь до мене в Дженоа". Ваші дії?
– Ніяких дій. У мене ще півтора року контракту із Шахтарем (Усміхається). Якщо Дженоа домовиться із Шахтарем, або якщо клуб скаже, мовляв, ти нам не потрібен, ми тебе відпускаємо – то звісно, що перейду. Наразі я гравець Шахтаря, тож всі думки – тільки про Шахтар.
– Вам би хотілося пограти у хорошому закордонному чемпіонаті?
– Більше так, ніж ні. Хоча, якби був неодруженим, або не мав дітей, то міг би сидіти на валізах. Але все інакше – діти є, вони ходять у школу і до садочка. Постає серйозне побутове питання.
– Підсумовуючи тривожний 2020 рік, ви сказали цікаву фразу: "Людству дали жовту картку". Яким футбольним терміном або явищем можете охарактеризувати 2021-й?
– Важке запитання. Треба зважати на події. Потрапили у вісімку найкращих збірних Європи, хоча після поразки від Австрії мало хто вірив, що вдасться вийти з групи. Усе залежало вже не від нас, але згодом подолали ще й такого хорошого суперника, як Швеція. На клубному ж рівні все було гірше. Тому скажу так: "Небезпечний штрафний біля наших воріт".
показать скрыть