Наступник Рауля, який бив рекорди, але програв зіркам: обнадійливий дебют за Реал та резонансний шлюб
Хав’єр Портільйо потрапив у Реал не в той час. Попри шалену результативність на юнацькому рівні, нападник загубився у дорослому футболі.
Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про Хав’єра Портільйо, талановитого форварда Реала.
Сезон 2002/03 у Лізі чемпіонів складався для Реала дуже неоднозначно. Апогей драматизму припав на другий груповий етап. Після першого кола мадридці безнадійно відставали від Мілана на п’ять очок і билися за прохідну другу сходинку з дортмундською Борусією.
На 90-й хвилині очного протистояння німці вели 1:0 і за два тури до фінішу виривалися на поул-позишн. Вісенте дель Боске кинув у бій Гуті, але ситуація на полі не змінилася. На лаві запасних "вершкових" залишалися два форварди: 26-річний Фернандо Мор'єнтес, який перебував у не найкращій формі, та 20-річний Хав’єр Портільйо, котрого випускали на поле тільки по святах.
Тренер гостей обрав Портільйо, і вже через дві хвилини після виходу на поле форвард отримав передачу від Зінедіна Зідана та забив, мабуть, найважливіший гол у кар’єрі, котрий фактично дозволив Реалу забезпечити собі місце у чвертьфіналі Ліги чемпіонів. Як показав час, то була тільки невеличка іскра, яка не переросла у вогнище.
Схожа історія вже траплялася із Портільйо раніше. У дебютному поєдинку в Лізі чемпіонів 19-річний нападник забив у ворота Панатінаїкоса та прокинувся знаменитим наступного дня. Але одна справа – спромогтися на яскравий спалах, а інша – робити це стабільно.
Хав’єру нібито й довіряли і давали час на полі. Та якщо твої партнери Зідан, Фігу, Роналдо, ван Ністелрой та Оуен, то ти не можеш грати періодично. Ти повинен постійно бути на висоті. Якщо тебе усі навколо порівнюють із Раулем та чекають такої ж шаленої результативності, ти не можеш марнувати моменти.
"Я дуже пишаюся своєю кар'єрою. З багатьма титулами, з багатьма матчами та до того ж у кількох лігах. Можливо, можна було досягти чогось більшого. Але я потрапив у важкий час. Це ненормально, що в сезоні ти забиваєш майже 50 офіційних голів, забиваєш у Лізі чемпіонів і забиваєш 11 чи 12 голів у Ла Лізі, ще 3-4 в інших змаганнях, а наступного року ти конкуруєш за нападниками дуже високого рівня, вони починають забирати у тебе хвилини... Це засмучує тебе", – казав Портільйо.
Хав’єр дійсно багато забивав на молодіжному рівні. Він дотепер залишається одним із найкращих бомбардирів у літописі молодіжної команди "галактікос". Проте Портільйо так і не вдалося закріпитися в основі.
"Вони підписували контракти з двома-трьома володарями "Золотого м’яча" кожного сезону, – пояснював Хав’єр. – Найгірше, якщо ти подивишся на себе і побачиш, що ти на тому ж рівні. Я не збираюся порівнювати себе з ван Ністелроєм чи Роналдо, який був найкращим центрфорвардом у світі. Це величезна відповідальність змінювати Роналдо щонеділі. Тому що він був найкращим".
Можливо, Портільйо просто не пощастило потрапити у команду саме в той час. Це могла вийти красива історія, коли місцевий хлопець, клубний вихованець, який б’є рекорди на молодіжному рівні, стає основним форвардом рідного клубу.
Якщо ж абстрагуватися від емоційної складової, то спадщина Портільйо у Реалі є доволі значною. Хав’єр виграв Лігу чемпіонів, чемпіонат, Міжконтинентальний кубок, Суперкубок УЄФА та Суперкубок Іспанії. Водночас внесок Хав’єра у ці трофеї все ж був не настільки масштабним.
На старті свого футбольного шляху хлопець мав набагато скромніші цілі. Він зростав у містечку Аранхуес, що неподалік Мадрида. "Я був одержимий ідеєю купити своїм батькам будинок за першу велику зарплату, щоб вони могли втекти з бідного району, де ми жили, і де була цілодобова небезпека", – згадував Портільйо.
Прикро, та нападник не розкрився в інших клубах, де не було такого тиску і конкуренції. Спершу Реал віддав свого вихованця у Фіорентину, а потім – у Брюгге. Після відносно невдалих оренд Портільйо повернувся у Реал, де став восьмим за ліком форвардом.
Не дивно, що найкращим варіантом був пошук себе у нижчих лігах Іспанії. Там справа з результативністю була ще гіршою і від колись талановитого бомбардира не залишилося й сліду. Тож про Портільйо преса писала тільки в контексті нефутбольних речей. 2012-го Хав’єр вдруге перейшов у Еркулес, де одружився з дівчиною Лаурою, котра була донькою головного акціонера клубу Енріке Ортіса. Спортивний директор клубу Серхіо Фернандес відмовлявся підписувати Портільйо, але все завершилося трансфером форварда і звільненням менеджера. Саме в Еркулесі 2015-го нападник і завершив ігрову кар’єру.
Медіа часто акцентували увагу на сімейних зв’язках Хав’єра, коли він розпочинав свою менеджерську діяльність в Еркулесі. Проте нині Портільйо працює в іншому клубі – виконує функції скаута в Райо Вальєкано.
"Футбол – моя пристрасть, і я живу ним. Я б'ю по м'ячу з шести років. З дитинства мені завжди кидали виклики і змушували бути конкурентоспроможним. Я не дуже сумую за грою. Мені пощастило і я причетний до спортивного менеджменту", – каже Портільйо про своє нинішнє життя.
Кожен великий клуб має схожі історії, коли таланту пророкували велике майбутнє, та він не реалізував і частини потенціалу. У випадку із Хав’єром Портільйо все мало бути інакше. Вражаюча статистика та гольове чуття, здавалося, зроблять з нього наступного Рауля. Натомість Портільйо поповнив іншу категорію – зірок, які згасли надто рано.
