"Нападників немає, один Довбик": про користь Олімпіади, гру в карти і аксіому Моурінью
"Футбол 24" обговорив матч 3-го туру Олімпіади-2024 Україна – Аргентина (0:2) з Олегом Федорчуком, відомим наставником багатьох клубів Першої та Другої ліги.
18:00
– Олеже Вікторовичу, які у вас склалися враження від гри Україна – Аргентина?
– Вони неоднозначні. З одного боку, дуже корисно нашим молодим футболістам набиратися досвіду і порівняти свій рівень з командами інших континентів – Азії, Африки, Південної Америки. З іншого, ми повинні об’єктивно констатувати, що за силою, рівнем індивідуальної майстерності перебуваємо на своєму місці. У нас є група гравців, як у команді Дмитра Михайленка (U-19 пробилася на чемпіонат світу через європейську першість), так і в збірній Руслана Ротаня, які справили добре враження. У нас дуже хороша воротарська школа, є непогані флангові гравці.
А проблеми очевидні. По грі з Аргентиною було видно, що один із центральних захисників не відповідав за рівнем майстерності. У сучасному футболі все частіше в центрі оборони грають більш рухливі гравці, які можуть показувати швидкісні якості, а у нас два захисника відверто повільні. Звідси й помилки. У зустрічі з Іраком Таловєров припустився результативної хиби, і з Аргентиною дав маху двічі.
– Про що це свідчить?
– Це наш рівень. Ми часто підігріваємо очікування, потрапляємо в ілюзію, що у нас дуже потужна команда. А якщо розібратися: чи є у нас в атаці футболісти, які виростуть в Шевченка, Реброва, Блохіна, Протасова, які, за добре організованої оборони, робили різницю в атаці? Сікан не в формі, від Криськіва чекали значно більшого. Скажу більше – на полі не було очевидного лідера.
– У грі були епізоди, коли в центрі поля стоїть Рубчинський, а навколо нього, по лінії кола, перебувають шестеро аргентинців…
– Аргентинці – це американські міні-італійці. Вони вміють грати по результату. Коли вони стали чемпіонами світу, маючи найкращого футболіста Мессі в складі, то переважно діяли другим номером. Це дуже тактично гнучка команда і вона вміє грати на результат. Одним пасом, ви бачили, вони відрізали всіх наших півзахисників. У техніці вони нас не дуже переважали, а в відкриванні, забіганні, переміщеннях – були грамотніші.
– Маємо те, що маємо.
– Я не був прихильником творчості Ротаня. Мені раніше здавалося, що він хоче від футболістів того, чого вони не вміють. Кілька років тому в нас у футболі була фішка: ми повинні тримати м'яч, це наше майбутнє, ми сповідуємо іспанський стиль. Але в спорті ти маєш перемогти і вибрати ті інструменти, які дадуть змогу здолати противника. У футболі, як у грі в карти. Хороша роздача – це одне, немає козирів – інше. Але здаватися не треба. У грі треба хитрувати. Перемагає той, хто розумніший.
Команда Ротаня, як і інші наші збірні, змінилася. Тренер вже вибирав тактику відповідно до сильних рис гравців. Він реагував на ситуацію. Єдине, що мене здивувало, чому в стартовому складі вийшов Сікан, який провалив перші дві гри на Олімпіаді. Пам’ятаєш, як Довбик забив вирішальний гол Швеції на Євро, а в наступному матчі почав гру з лави запасних. Це нелогічно. І де зараз Довбик, а де Шевченко? У нас якийсь пієтет перед футболістами Шахтаря і Динамо. Їм дають більше шансів, ніж вони заслуговують.
– Кого відзначите в олімпійській збірній?
– Мені сподобалися Брагару, Хлань, Краснопір дуже заряджений на роботу. І Фесюн, звичайно, у воротах.
– Ці, яких ви назвали, можуть скласти конкуренцію вже в національній команді?
– Я б так паралелі не переводив. Просто вони підійшли до турніру в оптимальній формі. Важлива й мотивація. Хлопці, які мають у клубах коштовні контракти, не завжди викладаються на 100 відсотків. А гравці, які тільки починають шукати себе, відпрацьовують за двох. Але є й винятки. Капітану аргентинців Отаменді 36 років. Він реагував на м’ячі швидше, ніж усі наші гравці атаки. Все заблокував, до воротаря м’яч не доходив.
– Якби ми обіграли Ірак, то також навряд чи вийшли б з групи. З тими гравцями національної команди, які не приїхали, ми могли б обіграти олімпійську збірну Аргентини?
– Мені здається, що і національна збірна не перемогла б. Хай це буде трошки провокативно, але ті футболісти, які грали за збірну Аргентини, дорожчі, ніж у нашій національній команді. Альварес, Сімеоне, інші.
Я взагалі противник залучення гравців національної збірної до лав олімпійської. У них мотивація інша. Та й Олімпіада – це четвертий за рангом турнір. Після чемпіонату світу, Ліги чемпіонів і чемпіонату Європи. Тому Ігри розглядаються в якості підготовки резерву. Хто б міг підсилити команду Ротаня в атаці? Ванат? Він не в формі. У матчі з Партизаном він у жодному з щести забитих м’ячів не взяв участі.
Я колись працював в Оболоні, і ми обіграли Чорноморець-2 – 5:0. Розбираємо матч, і я показую нападнику – де ти був у цей момент. А він серйозно мені відповідає, що ось, я нагнувся, м’яч пролетів, і ми забили. Каже, я гольовий пропуск зробив. Що тут сказати: якщо людина критично не мислить, то вона не гратиме. Схожа ситуація у нас в збірних – нападників немає, один Довбик. Дефіцит великий. Тому ми й здебільшого захищаємося. Ми навчилися закривати зони, добре дисципліновані. А різницю роблять дві позиції – воротар і форвард.
– Який основний висновок можна зробити з виступу олімпійської збірної?
– Зіграли з хорошими командами і побачили свій потенціал. Тепер можемо чесно аналізувати можливості футболістів, бо всі помиляються, а великий і успішний робить правильні висновки. Інколи нам бракує традицій прагматичного мислення. То ми перехвалюємо, то ми вже запльовуємо. Як сказав колись Моурінью, ніколи тренер не виграє і тренер ніколи не програє. Всі без винятку в команді відповідають за результат. Навіть той, хто готує чай у роздягальні.
Україна вилетіла з Олімпіади, зазнавши поразки від Аргентини у вирішальній грі
