Капітан, лідер, легенда: ікона Челсі Джон Террі – незабитий пенальті в Москві, секс-скандал та тріумф у Мюнхені
Джон Террі офіційно оголосив про завершення своєї 20-річної кар'єри професіонального футболіста. "Футбол 24" пригадує найпам'ятніші моменти з життя легендарного захисника – яким він запам'ятається уболівальникам.
Джон Террі – футболіст, чия кар’єра, як і Рауля, Паоло Мальдіні, Франческо Тотті та інших пов’язана, перш за все, з одним клубом. Він застав Челсі ще до приходу в клуб російських нафтодоларів, а після цього очолив цю зіркову плеяду, за що команда отримала прізвисько “Синя армія Джона Террі”.
Його кар’єра – американські гірки, переповнені гучними тріумфами та поразками, а також гучними скандалами. Але яким саме нам запам’ятається 26-й номер Челсі?
"Те, що я не ставив його регулярно, коштувало мені кар'єри”
Його дебют за основну команду стався 28 жовтня 1998 року в матчі Кубка англійської ліги проти Астон Вілли, коли англієць поміняв Торе Андре Фло. “Сині” здобули розгромну перемогу з рахунком 4:1, але до основної обойми потрапив він не одразу.
Тодішній граючий тренер лондонців Джанлука Віаллі пізніше визнав свою помилку, що не давав талановитому захиснику ігрової практики. Як заявив італієць, це коштувало йому роботи.
“Я шкодую про одне: у сезоні, коли мене звільнили, я не ставив Террі регулярно. Вважаю, що він був достатньо зрілий, аби грати поруч із Марселем Десаї. Коли мене змінив Клаудіо Раньєрі, він зробив Джона гравцем основи і це було правильним рішенням”, – сказав Віаллі.
Саме за часів Клаудіо Джей Ті став залізобетонним гравцем основи. Лондонці двічі поспіль завершили чемпіонат на 6-й сходинці, а в сезоні 2002/2003 таки пробились у Лігу чемпіонів.
Коли зірки приходили в Челсі, не вони були авторитетами для Террі – це він був авторитетом для них
У 2004 році вже за часів правління Романа Абрамовича команду очолив самовпевнений португалець Жозе Моурінью, який щойно виграв Лігу чемпіонів з Порту. Клуб продовжував збирати зірок: Петр Чех, Ар’єн Роббен, Паулу Феррейра, Рікарду Карвалью, Іржі Ярошик, Алекс та інші.
Але Джей Ті не став би тим, ким він є, якби не впорався з такою конкуренцією. Він має той характер та жагу до перемог, як і сам Жозе, а тому не дивно, що англієць був основним центральним захисником і капітаном у тріумфальному для “синіх” сезоні 2004/2005.
Тоді він дійсно став одним з найкращих у світі на своїй позиції. Террі має типовий олдскульний британський характер, коли йому не страшно нічого і він вириває м’яч “з м’ясом”. Коли зірки приходили в Челсі, не вони були авторитетами для Террі, а Террі був авторитетом для них. Тим паче, не всі зірки адаптувались до англійського футболу (зокрема Андрій Шевченко).
Шевченко, Роналду, Касільяс та інші гравці, у яких не склались відносини з Моурінью
Джон, як вихованець “синіх”, передавав дух клубу новачкам, змушував їх грати за кольори, а не за гроші. Тому прізвисько “Синя армія Джона Террі”, яке закріпилось за командою, є найбільш вдалим описом того Челсі.
Захисник знайшов у собі сили швидко відновитись після удару по голові у фіналі Кубка ліги 2006/2007, якого він навіть не пам’ятає. Проте зайшов у роздягальню після матчу та привітав партнерів із перемогою. Англієць був наче з цементу, що подобалось усім тренерам, з якими Джей Ті працював.
Террі вмів адаптуватись як під захисну, так і під атакувальну модель гри. Англієць володів вкрай важливим у сучасному футболі першим пасом, вмінням розпочати атаку. Він не загубився ні при Моурінью, ні при Анчелотті. Навіть при Конте, попри солідний вік, старався приносити користь. Джон не був універсалом, який міг би зіграти на фланзі, але через нього обов’язково будувалась лінія захисту.
"Oh he's missed it": фінал ЛЧ у Москві – момент, який міг зламати всю кар’єру
Джон Террі завжди випромінював впевненість, але у 2008 році стався момент, який міг зламати його кар’єру. Лондонці вперше в історії пробились у фінал Ліги чемпіонів, де на них чекав Манчестер Юнайтед із Кріштіану Роналду.
Напружена гра на московських Лужніках дійшла до серії післяматчевих пенальті. Джон Террі підійшов виконувати п’ятий удар, який міг принести “синім” трофей, оскільки у манкуніанців перед цим схибила їхня головна зірка. Лише один удар – і все. Але доля того вечора була проти захисника та Челсі: під час розбігу він підсковзнувся і пробив у стійку, а пізніше Едвін ван дер Сар парирував удар Ніколя Анелька – Кубок поїхав на Олд Траффорд. Фраза англійського коментатора “Oh he’s missed it! He’s missed it!” стала легендарною.
Але Джон Террі та синя банда знайшли в собі сили зібратись і продовжити боротись за мрію. Капітан мав стійкі нерви та вмів зібрати емоції в кулак, змусивши партнерів робити те саме, за що пізніше отримають нагороду від долі.
Через рік Челсі ледь не отримав шанс помститись манкуніанцям у Римі, але у півфіналі стався матч із Барселоною імені Тома Хеннінга Овребо, через букет помилок від якого лондонці були змушені забути про другий поспіль фінал. Самому норвезькому арбітру рекомендували більше не приїжджати до Лондона.
Суддя скандального матчу Челсі – Барселона Овребо зізнався про помилки: "Я отримував погрози смерті"
Ванесса Перронсель – темна пляма в репутації капітана
У сезоні 2009/2010 Челсі під орудою Карло Анчелотті вів боротьбу за титул чемпіона, а Террі традиційно був ключовою фігурою для “синіх”. Але капітан встиг вляпатись у неприємну історію.
Екс-захисник Челсі Вейн Брідж зізнався ЗМІ, чому перейшов у Манчестер Сіті. Виявилось, Джон Террі мав інтимні стосунки з його тодішньою дівчиною Ванессою Перронсель, хоча сам був одружений. Більше того, Брідж відмовився виступати у складі збірної Англії, щоб тільки не перебувати поруч із Террі. І це за лічені місяці до чемпіонату світу-2010!!!
"Я не могла сказати "ні". Це був тільки секс". Історія двох зрад Раяна Гіггза
Під час очної зустрічі Челсі та Манчестер Сіті в лютому 2010 року Вейн не потиснув руку зраднику, а “містяни” прибили “синіх” на Стемфорд Брідж з рахунком 4:2.
Сам Террі пізніше зробив висновки зі свого вчинку, публічно вибачився та щасливо живе зі своєю родиною. А Вейн Брідж у 2017 році дав інтерв’ю, у якому розповів, що оговтався від тієї ситуації і, попри все, досі має велику любов до Челсі.
Расистський скандал з Антоном Фердінандом – Футбольна асоціація не визнає Вестмінстер
Коли забули ситуацію з Бріджем, стався ще один гучний скандал імені Террі. У 2011-му Челсі завітав на Лофтус Роуд до новачка АПЛ Квінз Парк Рейнджерс. От тільки матч запам’ятався не футболом. Після фінального свистка захисник “рейнджерів” Антон Фердінанд заявив, що зазнав від Террі расистських атак.
Після скандалу Джона позбавили капітанської пов’язки в збірній Англії, що спричинило відставку Фабіо Капелло буквально перед початком Євро-2012. До України “трьох левів” повіз Рой Ходжсон.
У підсумку, справа дійшла до Вестмінстерського суду, і він визнав Джона Террі невинним. От тільки іншої думки була Футбольна асоціація Англії. У вересні 2012-го організація оштрафувала капітана Челсі на 220 тисяч фунтів та відсторонила на 4 матчі. У відповідь Джей Ті завершив виступи у збірній Англії і більше туди не повернувся.
На відміну від Ванесси Перронсель, ця ситуація вийшла неоднозначною, а вболівальники розділились на два табори: одні підтримують рішення суду Вестмінстера, інші – ФА.
Мюнхен-2012 – доля повернула борги
Сезон 2011/2012 окрім скандалу з Фердінандом складався для Террі та його команди геть кепсько. Запрошений влітку на посаду головного тренера Андре Віллаш-Боаш намагався показати, хто тут бос, і посадив легенду на лаву запасних.
Через вперту політику учня Моурінью вболівальники готувались прощатись із Террі, Лемпардом, Дрогба та іншими. Ніколя Анелька не витримав і взимку переїхав у Шанхай Шеньхуа. Але Боаш таки поплатився за гру з високою обороною і після поразки від Вест Бромвіча був звільнений, а до кінця сезону призначили Роберто Ді Маттео.
Команда перебувала поза четвіркою АПЛ, в ЛЧ була розбита в Неаполі, і, здавалося, треба просто дограти сезон та розпочати перебудову. Але Ді Маттео зробив крок, який змінив подальший хід весни – повернув “банду Моурінью” в основний склад. Фантастична перемога над Наполі була першою ознакою, що пацієнт скоріше живий. До слова, Террі став одним з авторів забитих м’ячів.
Про АПЛ Джей Ті та Ко вирішили забути, занадто далеко перебували конкуренти. Краще реалізувати свою давню мрію – всі сили були кинуті на Лігу чемпіонів.
У першому півфінальному матчі з Барселоною Челсі “висидів” мінімальну перемогу, а от на Камп Ноу Джон Террі ледь знову не став антигероєм. За рахунку 1:0 на користь іспанців захисник без усіляких причин вдарив форварда Алексіса Санчеса і отримав червону картку, а це означало, що він пропустить фінал, якщо команда туди проб'ється. Після цього Андрес Іньєста забив другий м'яч, і вболівальники Челсі в той момент остаточно втратили надію на успіх, але ветерани були іншої думки.
Спочатку Френк Лемпард видав розкішний пас на Раміреса і той повернув комфортний рахунок для “синіх”. У другому таймі Ліонель Мессі не впорався з нервами та пробив у поперечину з 11-метрової позначки. Цей момент і став вирішальним. Вихід одного з головних невдах Челсі Фернандо Торреса один на один з Віктором Вальдесом увійде в історію, а “блаугранас” залишились поза фіналом.
Джон Террі взяв участь у вирішальному матчі Кубка Англії, який передував фіналу Ліги чемпіонів у Мюнхені. Челсі мінімально обіграв Ліверпуль завдяки знаменитому сейву Петра Чеха, який надихнув ФА на введення системи фіксації гола. Але зіграти в Мюнхені капітан не мав права.
Характерною рисою того Челсі було вміння боротись один за одного, і до гри на Альянц Арені проти її господаря, Баварії, “сині” були готові.
У традиційному для себе стилі підопічні Ді Маттео сиділи в обороні, чекаючи свого шансу. Команда не могла змарнувати другий і, можливо, останній шансу виграти головний клубний трофей Європи. Гол Дрогба на останніх хвилинах і відбитий Чехом пенальті Ар’єна Роббена були натяком – це вечір Челсі. Террі усю гру нервував на трибуні.
І знову, як за 4 роки до цього, “сині” опинились на відстані одного удару від трофею. Перед Дідьє Дрогба напевно пролетіла вся його кар’єра, але івуарієць впорався з нервами і розвів м’яч та Мануеля Нойєра по різних кутах.
Коли Джей Ті підняв “вухастого” над головою, перше, що він відчув – полегшення. Московське фіаско остаточно позаду, мрія здійснилась. Челсі не був найсильнішою командою в тому сезоні, але Террі, Лемпард, Дрогба, Чех, Ешлі Коул та інші заслуговували виграти Лігу чемпіонів, вони йшли до цього ледь не всю свою кар’єру.
Збірна Англії – нездійсненні мрії
Національна команда Англії в епоху Джона Террі вважалась однією з найперспективніших у світі. Тоді виступали Лемпард. Джеррард, Бекхем, Руні, Крауч, Оуен, Ешлі та Джо Коули, Фердінанд, Невілл та інші. Але так вони перспективною збірною і залишились.
Турніром Террі та компанії повинен був стати Євро-2004, але спочатку Англія у 1 турі драматично втратила перемогу над Францією, а потім поступилась у серії пенальті Португалії, запам’ятавшись лише ударом в космос “бовдура” Бекхема.
Далі був ЧС-2006, але знову серія пенальті і знову Португалія. На Євро-2008 “три леви” взагалі примудрились не потрапити, пропустивши туди Росію. ЧС-2010 та Євро-2012 англійці так само провалили.
Насправді, збірна Англії не виглядала єдиною командою на останніх двох турнірах. Це було просте збіговисько зірок, які не знали, що мають робити. Багато лідерів, кожен мав своє бачення, що призводило до внутрішніх конфліктів та невдалих результатів.
Українським вболівальникам Джей Ті запам’ятався сейвом з-за лінії воріт після удару Марко Девіча у 3 турі групового етапу Євро-2012. Віктор Кашшаї не зафіксував чисте взяття воріт, а “синьо-жовті” залишились за бортом турніру.
Піти переможцем та невдахою
Після драми в Мюнхені Джон Террі провів у Челсі ще 5 років, залишившись останнім представником “банди Моурінью”, переживши навіть другу відставку португальця. За часів Антоніо Конте Джей Ті став скоріше гравцем для роздягальні. Демонструвати колишній рівень вже було вкрай важко, вік робив своє.
Конте все частіше залишав англійця на лаві для запасних, що означало одне – це кінець. Челсі в ефектному стилі виграв АПЛ, а Джон оголосив про відхід з клубу. Його фінальна промова на Стемфорд Брідж не довела до сліз лише байдужих: йде не просто капітан, а ціла епоха Челсі. Він віддав клубу свої найкращі роки, не здавався навіть попри гучні провали, і вписав своє ім’я в історію англійського футболу золотими літерами.
Останній рік професіональної кар’єри Террі провів у Астон Віллі і майже здобув із нею путівку в АПЛ, але на заваді став заклятий суперник Челсі – Фулхем зі Славішею Йокановічем.
Після довгих роздумів та вояжів у Росію на переговори зі Спартаком, Джон Террі прийняв остаточне рішення завершити професійну кар’єру футболіста та присвятити себе тренерській діяльності.
Це захисник, якого хотів би бачити у себе кожен тренер, незалежно від стилю гри. Джон був здатен адаптуватись до будь-якої моделі. Більше того, це був лідер на полі та поза ним – попри різні скандальні епізоди Террі, перш за все, запам’ятається як професіонал з великої літери та ікона лондонського Челсі.
Богдан Пилипчук, Футбол 24
показать скрыть